click fraud detection

ТЕМА: 15.07.2015 Припинення договору поруки. «Брокбізнесбанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4780
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15 липня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Дьоміної О.О.,

    суддів: Дем’яносова М.В., Парінової І.К.,

    Коротуна В.М., Ступак О.В.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Будкомплект», про стягнення грошових коштів за кредитним договором та витрат, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі – ПАТ «Брокбізнесбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортне підприємство «Будкомплект» (далі – ТОВ ВТП «Будкомплект»), про стягнення грошових коштів за кредитним договором та витрат, посилаючись на те, що 10 січня 2011 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ ВТП «Будкомплект» укладено кредитний договір із установленням відсотків за користування кредитними коштами. Між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 на забезпечення виконання вимог вказаного кредитного договору укладено договір поруки.

    Однак на порушення умов вказаних договорів ТОВ ВТП «Будкомплект» та ОСОБА_3 припинили здійснювати погашення кредиту, відсотків за договором, у результаті чого утворилася заборгованість, у добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося.

    Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором із урахуванням усіх передбачених законом штрафних санкцій в розмірі 837 715 грн 94 коп.

    Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2014 року позов ПАТ «Брокбізнесбанк» задоволено.

    Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» борг за договором від 10 січня 2011 року в розмірі 837 715 грн 94 коп.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк» відмовлено.

    У касаційній скарзі ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом до поручителя про стягнення кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором.

    Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

    Відповідно до положень ст. ст. 303 , 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

    Статтями 213 , 214 , 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності ‒ на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

    Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

    Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

    Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений термін.

    Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ‒ відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Установлено, що між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ ВТП «Будкомплект» 10 січня 2011 року укладено кредитний договір № 01/2011, відповідно до умов якого була відкрита поновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості в розмірі 2 000 000 грн.

    ТОВ ВТП «Будкомплект» отримало у позивача вказані кошти для своїх потреб зі сплатою відсотків 26 % за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту ‒ 10 січня 2013 року.

    На забезпечення виконання вказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки від 10 січня 2011 року № 01/2011Ю/П-2, згідно з яким він зобов’язався погашати борг кредитонабувача.

    25 липня 2011 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ ВТП «Будкомплект» укладено додатковий договір до кредитного договору щодо зменшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 22 % (а. с. 9).

    30 квітня 2012 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ ВТП «Будкомплект» укладено додатковий договір до вказаного кредитного договору, у тому числі ‒ процентна ставка за користування кредитним коштами становить 22 %, а за коштами, що не повернуті в строк ‒ 27 % (а. с. 9, зворот).

    10 січня 2013 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ ВТП «Будкомплект» укладено додатковий договір щодо деяких змін, у тому числі термін користування кредитними коштами установлено по 27 грудня 2013 року (включно); процентна ставка за користування кредитом ‒ 25 %, за користування кредитними коштами, що не повернуті в строк, ‒ 30 % (а. с. 11).

    Також між банком та ОСОБА_3 25 липня 2011 року, 30 квітня 2012 року, 10 січня 2013 року укладено додаткові договори до договорів поруки від 25 липня 2011 року, що свідчать про обізнаність поручителя зі змінами, внесеними додатковими договорами до кредитного договору.

    У результаті порушення виконання кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 837 715 грн 94 коп.

    Відповідно до п. 5.1 договору поруки він набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

    Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

    Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

    Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

    За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, строк її дії встановлений договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

    Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

    Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

    Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

    Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Установлено, що згідно з п. 2.4 кредитного договору повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику, в строки та в розмірах, передбачених графіком погашення кредитної заборгованості (додаток 1), який є невід’ємною частиною цього договору.

    Строк дії кредитного договору ‒ по 27 грудня 2013 року включно.

    Банк звернувся до суду з указаним позовом 23 червня 2014 року (штемпель на конверті, а. с. 43).

    Із часу несплати кожного з платежів або дня настання строку виконання основного зобов’язання відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя.

    У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання або дня настання строку виконання основного зобов’язання, то в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань або виконання договору в цілому щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

    Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212‒214, 303, 316 ЦПК України не звернув уваги на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини; не врахував норми ст. 70 ЦПК України і помилково вважав строк звернення банку до суду ‒ липень 2014 року; звернення банку до поручителя поза межами шестимісячного строку є пропуском строку такого звернення, а не пропуску строку позовної давності, яка становить три роки, якщо інше не передбачено договором, та передбачає наявність відповідної заяви відповідача, поданої до ухвалення рішення; крім цього строк позовної давності може бути поновлено, якщо є на те підстави, а шестимісячний строк для пред’явлення вимог до поручителів є присічним і поновленню не підлягає.

    Отже, суд не з’ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з’ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

    Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

    За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.О. Дьоміна

    Судді: М.В. Дем’яносов

    В.М. Коротун

    І.К. Парінова

    О.В. Ступак

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть