click fraud detection

ТЕМА: 8.02.2015 Про стягнення заборгованості за кредитним договором та припинення договору поруки. «Родовід Банк»

В этой теме 0 ответов, 1 участник, последнее обновление  Dmitry Kasyanenko 4 года/лет, 11 мес. назад.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4757

    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    18 лютого 2015 рокум. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Касьяна О.П.,

    суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Карпенко С.О., Савченко В.О.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа – ОСОБА_1, про припинення договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2014 року,

    в с т а н о в и л а:

    У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі – ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання боржником ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором від 31 травня 2007 року, щодо своєчасного та повного його погашення, унаслідок чого виникла кредитна заборгованість в розмірі 4 237, 37 доларів США, яка підлягає стягненню в солідарному порядку із боржника та поручителя ОСОБА_2

    Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 у жовтні 2014 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» про припинення договору поруки.

    Позовні вимоги мотивувала тим, що банк протягом шести місяців з часу настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив до неї, як поручителя вимоги про стягнення кредитної заборгованості, що в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення договору поруки

    Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2014 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

    Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 237, 37 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 54 873 грн 26 коп.

    У задоволенні вимог банку до ОСОБА_2 відмовлено.

    Зустрічний позов задоволено.

    Припинено договір поруки, укладений 31 травня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2

    Вирішено питання про судові витрати.

    Рішенням апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2014 року зазначене рішення районного суду в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 змінено, зменшено розмір заборгованості до 2 873 доларів США.

    Вирішено питання про судові витрати.

    У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення вимог банку до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати й передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Вирішуючи спір й частково задовольняючи позов банку та в повному обсязі зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача ОСОБА_1, яка належним чином не виконувала зобов’язання за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню лише з божника, оскільки порука відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України припинена через пропущення банком строку звернення до поручителя з відповідною вимогою.

    Апеляційний суд фактично погодився з такими висновками суду першої інстанції, змінивши його в частині розміру кредитної заборгованості, зменшивши розмір пені з урахуванням строку позовної давності, визначеного ст. 258 ЦК України.

    Однак з такими висновками судів погодитися не можна виходячи з наступного.

    За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

    Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

    При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

    Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

    Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Судом установлено, що 31 травня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 10 882 доларів США, строком до 31 квітня 2012 року зі сплатою 12,5% річних.

    У забезпечення належного виконання зобов’язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_2 того ж дня було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилася солідарно в повному обсязі відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором.

    Через неналежне виконання ОСОБА_1 свої зобов’язань утворилася кредитна заборгованість, розмір якої, за розрахунком позивача, станом на 18 серпня 2014 року складає 4 237, 37 доларів США, з яких 2 120, 96 доларів США – сума простроченої заборгованості за кредитом та процентами, 1 855, 48 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 24, 60 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, 232, 57 доларів США – 3% річних від суми простроченого кредиту, 3, 76 доларів США – 3% річних від суми прострочених процентів.

    Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

    ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 28 серпня 2014 року.

    Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

    За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

    Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

    При цьому початок перебігу строку позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

    За змістом цієї норми (ст. 261 ЦК України) початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

    Як установлено судом, п. п. 3.1, 3.3 кредитного договору визначено, що позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

    Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів – кожного 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

    Проте вирішуючи спір, суди попередніх інстанції на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України на вищевказані положення закону та обставини справи уваги не звернули, доводи та заперечення сторін не перевірили; не дослідили графіку погашення кредиту й відповідно не визначилися з обґрунтованістю розрахунку загальної суми боргу та з урахуванням доводів відповідача не перевірили дотримання позивачем строку звернення до суду, який має обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, унаслідок чого належним чином не встановили дійсного розміру кредитної заборгованості та не визначилися з обсягом відповідальності боржника.

    Оскільки строк виникнення прострочення за кредитом не встановлений, період нарахування штрафних санкцій та їх розмір також підлягає перевірці судом відповідно до вимог ст. ст. 60, 214 ЦПК України.

    Отже, суди у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою що підлягає застосуванню до них, й у порушення вимог ст. 10 ЦПК України не сприяли всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, висновки судів ґрунтуються на припущеннях.

    Таким чином, неповно з’ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених рішень суду в частині вирішення вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    У іншій частині ухвалені у справі судові рішення не оскаржуються.

    Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а :

    Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 23 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 27 листопада 2014 року в частині вирішення вимог публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

    Справу у вказаній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.П. Касьян

    Судді: В.І. Амелін

    В.П. Гончар

    С.О. Карпенко

    В.О. Савченко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)

Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.

Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Настройки файлов cookie на этом веб-сайте настроены так, что нужно «разрешить использование файлов cookie», чтобы обеспечить вам наилучший доступ к просмотру. Вы можете продолжить использовать этот веб-сайт без изменения настроек cookie или нажмите кнопку «Принять» ниже, значит вы соглашаетесь с этим.

Закрыть