click fraud detection

ТЕМА: 04.02.2015 Про визнання договору поруки припиненим. «Укрсоцбанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4746
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    4 лютого 2015 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    Головуючого суддів: Ткачука О.С. Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про визнання договору поруки припиненим, за касаційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2014 року,

    в с т а н о в и л а:

    У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати припиненою з 31 липня 2008 року поруку за договором від 26 березня 2008 року, укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_7

    Позов мотивовано тим, що 26 березня 2008 року між ОСОБА_7 та банком було укладено кредитний договір. В забезпечення виконання зобов’язань по якому, між банком та ОСОБА_6 було укладеного договір поруки від 26 березня 2008 року. 31 липня 2008 року банк, без його згоди як поручителя, підвищив процентну ставку за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, як поручителя. На підстав вимог ст. 559 ЦК України просив визнати договір поруки припиненим. В подальшому уточнив, доповнив підстави позову та послався на те, що порука є припиненою у зв’язку з припинення забезпеченого нею зобов’язання. Основне зобов’язання позичальника по кредитному договору від 26 березня 2008 року припинилося виконанням, проведеним належним чином, що підтверджується квитанцією від 8 серпня 2008 року про сплату ОСОБА_7 кредиту у розмірі 399994,57 грн та відсотків у сумі 1777,75 грн. Оскільки банк не визнає право поручителя на припинення зобов’язання поруки, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

    Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

    Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

    Відповідач – ОСОБА_7, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

    Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

    Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору поруки припиненим виходив з того, що оскільки підвищення процентної ставки з 13,25% річних до 20% річних з 31 липня 2008 року по 8 серпня 2008 року було здійснено банком в односторонньому порядку, всупереч способу, узгодженому сторонами договору (пункт 2.7.), то ці зміни до договору між банком та ОСОБА_7 в частині збільшення розміру процентної ставки не можна вважати укладеними, а тому право позивача, як поручителя, не порушене, обсяг відповідальності не збільшився й відсутні підстави застосування ст. 559 ЦК України. Крім цього, суд виходив з того, що внаслідок зміни валюти кредитування з гривні на долар США не припинилося зобов’язання ОСОБА_7 за договором, а тому підстав для визнання поруки припиненою також немає.

    Суд не прийняв до уваги квитанцію від 8 серпня 2008 року щодо сплати відповідачем ОСОБА_7 коштів в рахунок погашення боргу, яка за твердженням позивача є доказом належного виконання останньою зобов’язань за договором і є підставою для припинення поруки. Дана квитанція видана у зв’язку з перерахунком банком розміру заборгованості позичальника за договором в сумі 399994,57 грн при зміні валюти кредитування на долари США у розмірі 87145 доларів США.

    З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.

    Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Таким вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

    Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 був укладений договір споживчого кредиту від 26 березня 2008 року.

    Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 400 000 грн зі сплатою 13,25% річних.

    В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, між банком, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_6 зобов’язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_7 зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому договором кредиту.

    Положеннями п.п. 2.1.2 п.2.1 договору поруки, визначено зміст забезпеченого порукою зобов’язання, його розмір, строк та порядок виконання, зокрема: сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13,25 процентів річних.

    Згідно з умовами п.3.3.2 договору поруки, кредитор зобов’язаний до припинення цього договору не змінювати умов договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.

    Листом від 4 серпня 2008 року банк повідомив ОСОБА_7 про підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту до 20% річних з 31 липня 2008 року.

    Факт підвищення банком процентної ставки з 31 липня 2008 року з 13,25% річних до 20% річних, яка діяла до 8 серпня 2008 року, в судовому засіданні визнано сторонами спору.

    6 серпня 2008 року ОСОБА_7 звернулася до банку із заявою, в якій просила змінити валюту кредитування з гривні на долар США згідно договору кредиту від 26 березня 2008 року.

    8 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_7 укладено додаткову угоду за №1, згідно умов якої здійснено перерахунок кредиту в іноземну валюту – долар США, за курсом 459 грн. за 100 доларів США на суму 87 145 доларів США та встановлено відсоткову ставку у розмірі 13,5% річних.

    8 серпня 2008 року між баком, ОСОБА_7 та поручителем ОСОБА_6 укладеного додаткову угоду за №1 про внесення змін до договору поруки від 26 березня 2008 року, згідно умов якої порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15 березня 2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних. Інші умови договору поруки залишаються незмінними. (п. 3 додаткової угоди ).

    Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    Звертаючись до суду з позовом у якості підстав для припинення поруки позивач посилався, як на її припинення в силу припинення забезпеченого нею зобов’язання, так і на те, що основне зобов’язання було змінено без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

    Вирішуючи питання про надання поручителем згоди на зміну зобов’язання, судами необхідна надаватися належна оцінка діям поручителя, які б свідчили про надання ним згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності.

    За змістом частини першої статті 559 Цивільного кодексу України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

    У зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком і тягне припинення поруки.

    Зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов’язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

    Згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою в спосіб, передбачений договором поруки.

    Суди попередніх інстанцій, встановивши, що підвищення процентної ставки з 13,25% річних до 20% річних з 31 липня 2008 року по 8 серпня 2008 року здійснено банком в односторонньому порядку, в супереч, способу, узгодженому сторонами договору вважали такі зміни в частині збільшення процентної ставки не укладеними і з цих підстав дійшли висновку, що розмір відповідальності позивача, як поручителя не збільшився. Оскільки зобов’язання за кредитним договором не припинилося, тому відсутні підстави для припинення поруки ОСОБА_6

    Разом з тим, суди попередніх інстанцій належним чином не мотивували свої висновки щодо відсутності правових підстав для припинення поруки з урахуванням встановлених обставин та змісту позовних вимог, у достатньому обсязі не визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.

    Доводи позивача ОСОБА_6 належним чином не перевірені та не наведено фактів, які б спростували ці доводи. Належним чином не перевірено та не спростовано доводів позивача щодо факту погашення кредитором основного кредитного договору станом на 8 серпня 2008 року.

    Позивач посилався на преюдиційність обставин, встановлених рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2013 року у справі №607/4158/13-ц за позовом ОСОБА_9 про визнання договору поруки припиненим. Разом з тим, вказані обставини судами не перевірені та їм не надано відповідної правової оцінки.

    Крім того, в обґрунтування своєї позиції щодо погашення боржником кредиту позивач посилався на висновок експертного економічного дослідження №12 від 14 квітня 2014 року. Суд першої інстанції критично сприйняв викладені у ньому висновки, не обґрунтувавши свою незгоду з ними, не надав належної оцінки вказаному доказу на предмет його належності і допустимості.

    Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхового вирішення спору.

    Враховуючи наведене, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв’язку із чим, відповідно до ст.338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

    Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_6 та касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

    Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2014 року скасувати.

    Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.С. Ткачук судді В.С. Висоцька О.В. Кафідова О.В. Умнова І.М. Фаловська

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.