click fraud detection

ТЕМА: 23.12.2014 Про припинення договорів поруки та визнання правочинів недійсними. «УкрСиббанк», «Дельта Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4742
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

    Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

    в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

    суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.

    при секретарі: Прохоровій В.С.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 січня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_4 про припинення договорів поруки та визнання правочинів недійсними,

    в с т а н о в и л а :

    у лютому 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просило стягнути солідарно з останніх заборгованість за кредитним договором 230 130, 70 грн., посилаючись на те, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов’язання.

    У червні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», в якому просили визнати договори поруки припиненими на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України та визнати договір про надання споживчого кредиту та договір купівлi-продажу прав вимоги за кредитами недійсними на підставі ст. ст. 203, 215, 227, 230, 524, 533, 548 ЦК України, оскільки вони суперечать ст. 99 Конституції України, ст. ст. 2, 35 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також в порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» банк не мав індивідуальної ліцензії на надання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти на території України, до того ж не дотримався вимог законодавства щодо здійснення контролю за цільовим використаннями позичальником кредитних коштів.

    Справа № 752/2164/13-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/11737/2014 Головуючий у суді першої інстанції: Пасинок В.С.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.01.2014 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 230 130, 70 грн.. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

    Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в первісному позові та про задоволення зустрічного позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не перевірив розрахунок, наданий позивачем, не перевірив правомірності переходу прав кредитора від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк», не врахував, що первісний кредитор не повідомив відповідачів про передачу права вимоги, а новий кредитор не надав доказів передачі цих прав. У рішенні суду відсутня мотивація щодо відмови у зустрічному позові щодо визнання недійсним договору купівлі – продажу права вимоги. Крім того, судом не враховано, що на час розгляду справи порука була припинена.

    У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

    Представник ПАТ «Дельта Банк» просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

    Інші сторони у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

    Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11191312000, за умовами якого банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 100 949,50 грн. зі сплатою 13 % річних строком до 01.08.2014 року.

    З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були укладені договори поруки від 01.08.2007 року № 130941 та 130942 відповідно, до яких останні зобов’язались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов’язань, що виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

    08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передав АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитом та забезпечувальними договорами, укладеними з відповідачами.

    Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов’язань та станом на 21.01.2013 року заборгованість останнього за кредитним договором становить 230 130,70 грн..

    Задовольняючи первісний позов в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором, а відповідач порушив умови кредитного договору.

    Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

    Згідно зі ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

    Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

    Судом першої інстанції правильно встановлено, що позичальник порушив умови договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість по простроченим платежам по тілу кредита – 11 103,48 доларів США та заборгованість по сплаті відсотків – 10 442, 08 доларів США.

    Згідно з розрахунком, загальна сума заборгованості за кредитом складає 17 226,75 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 11 564,78 доларів США.

    Оскільки за умовами кредитного договору погашення кредиту мало відбуватися шляхом сплати щомісячних платежів та позичальник порушив такі умови договору висновки суду про стягнення як заборгованості по кредиту, так і про дострокове стягнення всієї суми кредиту є правильними та відповідають умовам договору та положенням ст. 1050 ЦК України.

    Розрахунок заборгованості апелянтом не спростований, доказів сплати інших платежів, які не увійшли до розрахунку боргу не надано. Клопотання про призначення судової бухгалтерсько – економічної експертизи сторони не заявляли.

    Заяви про застосування позовної давності сторони не подавали, що підтвердив представник апелянта у судовому засіданні при апеляційному розгляді справи.

    Доводи представника апелянта про те, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та суд мав застосувати строк позовної давності без заяви сторони про його застосування суперечать ч. 3 ст. 267 ЦК України та правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року № 6-126цс13.

    Відповідно до положень ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

    Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

    Оскільки заміна кредитора відбувається без згоди боржника суд першої інстанції правильно виходив з того, що укладення договору купівлі – продажу прав вимоги за кредитами 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» не порушує права та інтереси позичальника та поручителів та з цих підстав дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні позову в частині визнання такого договору недійсним.

    З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було направлено письмове повідомлення відповідачам про заміну кредитора у зобов`язанні за адресами, вказаними у кредитному договорі та договорі поруки.

    За правилами ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов’язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, – на момент його виконання.

    З часу, коли відповідачі дізналися про заміну кредитора у зобов`язанні останні до нового кредитора будь – яких заперечень, які б вони мали до первісного кредитора, не заявляли.

    Доказів виконання позичальником чи поручителями зобов`язання за кредитним договором первісному кредиторові апелянтом не надано та доводів про те, що у розрахунок боргу не включені суми, які сплачені первісному кредиторові до чи після укладення договору купівлі – продажу кредитного портфелю апеляційна скарга не містить.

    Усі висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним викладені повно та послідовно у мотивувальній частині рішення та доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.

    Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

    Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з поручителів та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про припинення поруки, суд належним чином не перевірив з якого часу позичальник перестав сплачувати щомісячні платежі та не врахував положення ч. 4 ст. 559 ЦК України.

    Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

    Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються, а тому зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

    З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення “пред’явлення вимоги” до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

    Виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред’явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення чергового платежу періодичними платежами), або із дня встановлення кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов`язання ( у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Таким чином і право кредитора, і обов’язок поручителя по закінченні цього строку припиняються, і жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 року № 6-53цс14, 6-6цс14, які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковими для застосування для всіх судів України.

    Умовами кредитного договору передбачено, що погашення кредиту має відбуватися шляхом сплати щомісячних платежів.

    З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сплата будь – яких платежів за кредитним договором припинена з січня 2012 року. З позовом до суду ПАТ «Дельта Банк» звернулося 31.01.2013 року.

    Таким чином на час пред`явлення вимоги до поручителів порука відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України була припинена, а відтак вимоги про солідарне стягнення заборгованості з поручителів колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

    Відтак рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення боргу та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про припинення поруки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові про солідарне стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відповідно про стягнення з них судових витрат та про задоволення зустрічного позову про припинення договору поруки, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 01.08.2007 року № 130941.

    Щодо зустрічних позовних вимог про припинення договору поруки, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 01.08.2007 року № 130942, то слід зазначити про те, що позивачі не є сторонами цього договору, а ОСОБА_4 як сторона договору таких вимог не заявляла, а відтак в цій частині зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки заявлені неналежними позивачами.

    А відтак рішення суду першої інстанції в цій частині є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

    Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

    в и р і ш и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 січня 2014 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_4 про припинення договорів поруки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити, договір поруки, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 01.08.2007 року № 130941 визнати припиненим.

    В решті рішення залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

    Головуючий

    Судді

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.