click fraud detection

ТЕМА: 03.12.2014 Про стягнення заборгованості за кредитним договором. «Банк «Фінанси та Кредит»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4738
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    іменем україни

    3 грудня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Гвоздика П.О.,

    суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

    Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

    розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

    за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,

    за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року,

    в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог зазначало, що

    23 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 018/08-МК/17, згідно з умовами якого останній отримав кредит в розмірі 89 300 євро зі сплатою 15,5 % річних з цільовим призначенням: для придбання автотранспортного засобу.

    23 вересня 2008 року було укладено договір поруки № 018/08/02/17, згідно з яким ОСОБА_4 зобов’язалася перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором. Відповідно до п. 2.1 договору поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

    У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором станом на 13 листопада 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 1 086 991 грн 66 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 59 221,42 євро, заборгованості з відсотків за користування кредитом в розмірі 9 923,66 євро, заборгованості комісії за користування кредитом в розмірі 178,60 євро, всього на загальну суму 69 323,68 євро, що за курсом НБУ еквівалентно 703 379 грн 82 коп., та заборгованості зі сплати пені в розмірі 383 611 грн 84 коп. Тому ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

    У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду і зустрічними позовними вимогами до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим.

    На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27 жовтня 2010 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 23 вересня 2008 року

    № 018/08-МК/17, згідно з якою за відсутності згоди поручителя були внесені зміни до кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, а саме: збільшився строк повернення кредитних ресурсів майже на два роки, що призвело до збільшення загальної вартості кредиту. Тому ОСОБА_4 просила визнати договір поруки припиненим.

    Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 23 вересня 2008 року № 018/08-МК17 в розмірі 776 176 грн

    93 коп., з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 59 221,42 євро, що еквівалентно за курсом НБУ 602 819 грн 93 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 6 732,54 євро, що еквівалентно за курсом НБУ 68 531 грн 10 коп., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 104 825 грн 90 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 3 219 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано припиненим зобов’язання за договором поруки від 23 вересня 2008 року № 018/08/02/17. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 3 001 грн 35 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 3 001 грн 35 коп.

    Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня

    2014 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2014 року в частині відмови ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3,

    ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 23 вересня 2008 року № 018/08-МК17 в розмірі 776 176 грн 93 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 59 221,42 євро, що еквівалентно за курсом НБУ 602 819 грн 93 коп., заборгованості за відсоткам за користування кредитом в розмірі 6 732,54 євро, що еквівалентно за курсом НБУ 68 531 грн 10 коп., пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в розмірі 104 825 грн

    90 коп. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі по 2 523 грн з кожного. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2014 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного договору від 23 вересня 2008 року № 018/08-МК/17 (a. c. 6-8, т. 1) ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 89 300 євро з оплатою за процентною ставкою 15,5 % річних. Проценти за користування кредитними ресурсами сплачуються у валюті кредиту (п. 4.1 договору).

    Строк виконання зобов’язань за даним кредитним договором

    встановлений до 15 вересня 2013 року (п. 3.2 договору).

    Відповідно до п. 3.3 кредитного договору від 23 вересня 2008 року

    № 018/08-МК/17 позичальник уповноважує банк при настанні строків повернення кредитних ресурсів та/або процентів, передбачених п. п. 3.2, 4.3, 4.4 чи іншими пунктами цього договору, списувати необхідні суми, за умови їх наявності, з поточного й інших рахунків позичальника і зараховувати їх у рахунок погашення позичкової заборгованості, процентів. Зазначене положення не є обов’язком банку та не звільняє позичальника від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов’язань.

    23 вересня 2008 року був укладений договір поруки № 018/08/02/17

    а. с. 23-24, т. 1), згідно з яким поручитель ОСОБА_4 зобов’язалася перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором від 23 вересня 2008 року № 018/18-МК/17.

    Згідно з пунктом 4.4 договору поруки внесення змін і доповнень у кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.

    27 жовтня 2010 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та

    ОСОБА_3 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору від 23 вересня 2008 року № 018/08-MK/17, згідно з якою пункт 3.3 кредитного договору було викладено у новій редакції, а саме: позичальник зобов’язався сплачувати щомісячний ануїтетний платіж за кредитним договором відповідно до графіку зниження розміру заборгованості строком до 15 червня 2015 року (а. с. 133-135, т. 1).

    У випадку прострочення внесення ануїтетного платежу утворюється прострочена заборгованість за процентами, крім того, фактично збільшується строк користування відповідною частиною кредитних ресурсів, що, у свою чергу призводить до збільшення розміру нарахованих процентів (п. 3.7 кредитного договору у новій редакції згідно з додатковою угодою № 1).

    Відповідно до висновку комісійної судово-економічної експертизи від 18 квітня 2014 року № 3559 (а. с. 38-43, т. 2) розмір заборгованості за кредитним договором від 23 вересня 2008 року № 018/08-MK/17 станом на

    13 листопада 2012 року становить: заборгованість за кредитом в розмірі 59 221,42 євро, що еквівалентно 602 819 грн 93 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 6 732,54 євро, що еквівалентно 68 531 грн 10 коп., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом відповідно до п. 6.1 договору в розмірі 104 825 грн 90 коп.

    Крім того, судом згідно з висновком судово-економічної експертизи від 18 квітня 2014 року № 3559 встановлено, що дані розрахунку, проведеного експертами-економістами щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, не відповідають наданим розрахункам ПAT «Банк «Фінанси та Кредит». Відхилення в розрахунках нарахування процентів за користування кредитом за кредитним договором від 23 вересня 2008 року № 018/08-МК/17 (євро) пов’язане з тим, що починаючи з 27 жовтня 2010 року нарахування відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором в розрахунку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснюється за відсотковою ставкою 18 % річних. Документів, що можуть бути підставами для зміни відсоткової ставки за кредитним договором від 23 вересня 2008 № 018/08-МК/17, на дослідження не надано. Зайво сплачені кошти на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, у разі відсутності підстав для збільшення відсоткової ставки, могли бути направлені на виконання інших зобов’язань позичальника у черговості відповідно до п. 3.7 кредитного договору (в тому числі на погашення основного боргу), що могло б вплинути на розмір заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом, пенею.

    Відмовляючи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку разом з ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання припиненим договору поруки з підстав, передбачених п. 1 ст. 559 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до кредитного договору без згоди поручителя ОСОБА_4, за якою фактично було збільшено відповідальність поручителя без її згоди, що є підставою для припинення договору поруки.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим та ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що укладена додаткова угода між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 не призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

    Проте погодитись із таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, виходячи з наступного.

    Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

    Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

    За змістом ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

    Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

    Отже, зі змісту ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов’язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, проте він є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

    Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

    Тобто у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

    Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині стягнення в солідарному порядку з

    ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи дійшов правильного висновку про те, що збільшення періоду сплати кредитної заборгованості за кредитним договором, яке у порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог

    ч. 1 ст. 559 ЦК України.

    Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, а тому рішення суду відповідає вимогам матеріального права.

    Проте всупереч ст. ст. 303, 316 ЦПК України апеляційний суд переоцінив наявні у справі докази, що в силу ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

    Відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

    Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року скасувати, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2014 року залишити в силі.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий П.О. Гвоздик Судді:Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.