click fraud detection

ТЕМА: 08.10.2014 Про визнання договорів поруки припиненими ВТБ Банк

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4735
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    08 жовтня 2014 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України

    з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

    головуючого Дьоміної О.О.,

    суддів: Амеліна В.І., Попович О.В.,

    Коротуна В.М., Ступак О.В.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Авторесурс», про визнання договорів поруки припиненими, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником – ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2014 року,

    в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що між ним та публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» (далі – ПАТ «ВТБ БАНК») 5 серпня 2010 року укладено договір поруки на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Торговий Дім-НІКО», правонаступником якого є ТОВ «ТД «Авторесурс», перед банком за кредитним договором № 100.2.3-04/85к-10 від 5 серпня 2010 року на суму 67 268 796 грн. 36 коп. Крім того, 26 грудня 2011 року між ним та ПАТ «ВТБ БАНК» укладено ще один договір поруки на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Торговий Дім-НІКО», правонаступником якого є ТОВ «ТД «Авторесурс», перед банком за кредитним договором № 100.2.3-13/219к-11 від 26 грудня 2011 року на суму 8 375 000 доларів США.

    Позивач зазначав, що у подальшому банк укладав із позичальником кілька змін до кредитних договорів, якими збільшено штрафні санкції, комісійну винагороду, чим збільшено його відповідальність без його згоди та без погодження з ним як з поручителем, а укладання у подальшому з ним (після внесення змін до кредитних договорів) змін до договорів поруки без ознайомлення зі змінами до кредитних договорів і підписання таких договорів в Австрії, не змінює необхідність застосування положення ч. 1 ст. 559 ЦК України.

    Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати наведені вище договори поруки припиненими.

    Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3, в особі представника – ОСОБА_4, просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за договорами поруки ОСОБА_3 як солідарний боржник прийняв на себе зобов’язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником, ТОВ «ТД «Авторесурс» усіх боргових зобов’язань перед банком за кредитними договорами, у тому числі й щодо зобов’язань, які можуть виникнути у майбутньому, а також після внесення змін до кредитних договорів підписав договори про внесення змін до договорів поруки, погодившись зі змінами. У зв’язку із цим суди дійшли висновку про те, що правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 559 ЦК України, для припинення договорів поруки відсутні.

    Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

    Судом першої інстанції установлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ БАНК» 5 серпня 2010 року укладено договір поруки на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Торговий Дім-НІКО», правонаступником якого є ТОВ «ТД «Авторесурс», перед банком за кредитним договором № 100.2.3-04/85к-10 від 5 серпня 2010 року на суму 67 268 796 грн. 36 коп.

    26 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ БАНК» укладено ще один договір поруки на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Торговий Дім-НІКО», правонаступником якого є ТОВ «ТД «Авторесурс», перед банком за кредитним договором № 100.2.3-13/219к-11 від 26 грудня 2011 року на суму 8 375 000 доларів США.

    Крім того, судом також установлено, що 9 грудня 2011 року, 9 липня 2012 року та 28 грудня 2012 року між ПАТ «ВТБ «БАНК» і ТОВ «ТД «Авторесурс» укладено додаткові договори до кредитного договору № 100.2.3-04/85к-10 від 5 серпня 2010 року, якими збільшено розмір комісійної винагороди та збільшено розмір штрафних договірних санкцій за порушення умов договору.

    Також 28 червня 2012 року та 28 грудня 2012 року між ПАТ «ВТБ «БАНК» і ТОВ «ТД «Авторесурс» укладено додаткові договори до кредитного договору № 100.2.3-13/219к-11 від 26 грудня 2011 року, якими суттєво збільшено розмір комісійної винагороди, зокрема відповідно в розмірі 5 тис. грн. і 531 350 грн.).

    При цьому 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ «БАНК» укладено договір № 2 про внесення змін до договору поруки від 5 серпня 2010 року, яким погоджено відповідальність поручителя за кредитні зобов’язання ТОВ «ТД «Авторесурс» перед банком за договором № 100.2.3-04/85к-10 від 5 серпня 2010 року.

    Також 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ «БАНК» укладено договір № 1 про внесення змін до договору поруки від 26 грудня 2011 року, яким погоджено відповідальність поручителя за кредитні зобов’язання ТОВ «ТД «Авторесурс» перед банком за договором № 100.2.3-13/219к-11 від 26 грудня 2011 року.

    Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

    За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов’язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

    Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

    Таким чином, у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної відповідальності навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

    Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 червня 2012 року № 6-73цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

    У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз’яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов’язується зі зміною забезпеченого зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов’язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов’язання.

    Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    Посилання судів на те, що у договорах поруки поручитель, ОСОБА_3, погодився відповідати за зобов’язання, які можуть виникнути у позичальника в майбутньому, вимагає від суду відповідно до положень ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України, які судами порушені, перевірити чи погоджувався поручитель у такому разі на те, що збільшення обсягу відповідальності можливе без узгодження з ним, тобто без його повідомлення про такі зміни.

    Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року № 6-100 цс12, від 25 вересня 2013 року № 6-97 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів. Верховний Суд України у зазначених постановах зазначив, що суди повинні перевірити, чи містить договір поруки інформацію про те, що зміна та доповнення умов до основного договору здійснюються без повідомлення поручителя.

    Крім того, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України суди, пославшись на те, що 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ «БАНК» укладено договори № 1 і № 2 про внесення змін до договорів поруки від 5 серпня 2010 року та від 26 грудня 2011 року про погодження нести відповідальність за збільшені кредитні зобов’язання ТОВ «ТД «Авторесурс» перед банком, не дали оцінку доводам позивача про те, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з моменту підвищення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, а, отже, не дали правової оцінки укладеним змінам до договору поруки, але після такого підвищення

    Так, судами встановлено, що зміни до кредитних договорів, якими збільшувався обсяг відповідальності поручителя, між банком і позичальником укладалися 9 грудня 2011 року та 9 липня 2012 року до кредитного договору № 100.2.3-04/85к-10 від 5 серпня 2010 року і 28 червня 2012 року до кредитного договору № 100.2.3-13/219к-11 від 26 грудня 2011 року, а зміни до договору поруки укладені лише 28 грудня 2012 року, тобто вже після підвищення обсягу відповідальності поручителя.

    Необхідність перевірки таких обставин для правильного застосування положення ч. 1 ст. 559 ЦК України випливає із правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року № 6-92 цс 14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

    Враховуючи те, що фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3, поданою представником – ОСОБА_4, задовольнити.

    Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.О. Дьоміна

    Судді: В.І. Амелін

    В.М. Коротун

    О.В. Попович

    О.В. Ступак

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть