click fraud detection

ТЕМА: Решение ВСУ 18.07.12. Прекращено поручительство,банк пропустил сроки. ПРИВАТБАНК

В этой теме 0 ответов, 1 участник, последнее обновление  Dmitry Kasyanenko 4 года/лет, 11 мес. назад.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4700

    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    О С Т А Н О В А

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18 липня 2012 року м. Київ

    Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

    головуючого Яреми А.Г.,

    суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І.,

    Жайворонок Т.Є., Патрюка М.В.,

    Лященко Н.П., Романюка Я.М.,-

    Онопенка В.В.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання договору поруки припиненим за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року,

    в с т а н о в и л а:

    У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 30 тис. грн., строк повного погашення якого є 20 серпня 2009 року. У той самий день, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, ПАТ КБ “ПриватБанк” уклало з ним договір поруки, за яким він несе відповідальність перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором.

    У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов’язання за вказаним кредитним договором, у травні 2008 року ПАТ КБ “ПриватБанк” подало позов до ОСОБА_2 про стягнення 36 910 грн. 21 коп. заборгованості за кредитним договором. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 6 листопада 2008 року цей позов задоволено.

    Листом ПАТ КБ “ПриватБанк” від 18 жовтня 2010 року йому, як поручителю, повідомлено про необхідність погасити заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором.

    Вважаючи, що кредитний договір є розірваним, а також оскільки ПАТ КБ “ПриватБанк” протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання – 20 серпня 2009 року – не пред’явило до нього вимоги, тому відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) порука припиняється, ОСОБА_1 просив визнати договір поруки, укладений 21 серпня 2007 року між ним та ПАТ КБ “ПриватБанк”, припиненим.

    Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 1 березня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.

    Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2011 року зазначене рішення районного суду скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою останнього на вказане рішення суду апеляційної інстанції.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2012 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року, допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ПриватБанк” про визнання договору поруки припиненим.

    Ухвалою судді Верховного Суду України від 22 червня 2012 року відкрито провадження у справі.

    Ухвалою судді Верховного Суду України від 22 червня 2012 року витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом.

    У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року порушується питання про скасування цієї ухвали й направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

    В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статей 251, 252 та частини четвертої статті 559 ЦК України.

    Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення ОСОБА_1 надав ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі за позовом про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Відповідно до вимог частини першої статті 360-2 ЦПК України справа підлягає розгляду на засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

    Заслухавши доповідь судді–доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судами встановлено, що 21 серпня 2007 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 30 тис. грн., а останній зобов’язувався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі у строки й об’ємі, установлені договором.

    Строком повного повернення кредиту, відповідно до пункту 1.4 кредитного договору, є 20 серпня 2009 року, якщо даний строк не змінений згідно з пунктами 2.3.1., 2.4.1. цього договору.

    Пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від боржника дострокового повернення кредиту, сплати процентів та виконання інших зобов’язань у повному об’ємі шляхом направлення повідомлення. У зазначену в повідомленні дату боржник зобов’язується виконати перед банком свої зобов’язання, навіть якщо строки їх виконання згідно з договором не настали.

    З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, ПАТ КБ “ПриватБанк” було укладено із ОСОБА_1 21 серпня 2007 року договір поруки, за яким поручитель відповідає перед банком за порушення зобов’язання боржником.

    У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором у травні 2008 року ПАТ КБ “ПриватБанк” подало позов до ОСОБА_2 про стягнення 36 910 грн. 21 коп. заборгованості. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 6 листопада 2008 року позов ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволено.

    У подальшому листом від 18 жовтня 2010 року ПАТ КБ “ПриватБанк” повідомило ОСОБА_1, що станом на 18 жовтня 2010 року заборгованість за кредитним договором складає 74 337 грн. 93 коп., і просило в тижневий строк погасити заборгованість перед банком.

    Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що в договорі поруки не встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, умова договору про дію поруки до повного виконання зобов’язань за кредитним договором не є встановленням строку припинення поруки, оскільки це не відповідає вимогам частини першої статті 251 та частини першої статті 252 ЦК України, і, ураховуючи те, що всупереч частині четвертій статті 559 ЦК України кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимоги до поручителя, дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору поруки припиненим.

    Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що умова договору поруки про її дію до повного виконання зобов’язань за кредитним договором є встановленням терміну дії договору поруки (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України) і лише з настанням такого терміну порука припиняється; кредитним договором передбачено його дію до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, а оскільки боржник не виконав своїх зобов’язань, то немає підстав вважати, що встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк на пред’явлення вимоги до поручителя як почався, так і закінчився.

    В ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року, доданій до заяви ОСОБА_1 як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, міститься висновок, згідно з яким умова договору про дію поруки до повного виконання боржником зобов’язання перед кредитором не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України. У разі невстановлення в договорі поруки строку її припинення порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя (частина четверта статті 559 ЦК України).

    Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права – статей 251, 252 та частини четвертої статті 559 ЦК України.

    Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

    Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов‘язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов‘язання боржником.

    Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

    Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

    Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

    З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 11) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

    У кредитному договорі строк виконання основного зобов’язання чітко визначений – строк повного погашення кредиту є 20 серпня 2009 року (пункт 1.4)

    За таких обставин у ПАТ КБ “ПриватБанк” виникло право пред‘явити вимогу до поручителя ОСОБА_1 про виконання порушеного зобов‘язання боржника ОСОБА_2 щодо повернення кредиту, починаючи з 20 серпня 2009 року, протягом наступних 6 місяців.

    Таку вимогу до поручителя банк пред‘явив, однак, як убачається з матеріалів справи, лише 18 жовтня 2010 року, тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

    Такого самого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року й він відповідає установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а висновки судів у справі, яка є предметом перегляду, не ґрунтуються на вимогах матеріального права.

    За таких обставин відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 та частин першої, другої статті 360-4 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

    Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

    п о с т а н о в и л а :

    Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

    Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

    Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

    Головуючий

    Судді Верховного Суду України: А.Г. Ярема

    Л.І. Григор’єва

    Т.Є. Жайворонок

    Н.П. Лященко

    В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук

    М.В. Патрюк

    Я.М. Романюк

    Правова позиція Верховного Суду України

    (у справі 6-78цс12)

    Якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)

Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.

Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Настройки файлов cookie на этом веб-сайте настроены так, что нужно «разрешить использование файлов cookie», чтобы обеспечить вам наилучший доступ к просмотру. Вы можете продолжить использовать этот веб-сайт без изменения настроек cookie или нажмите кнопку «Принять» ниже, значит вы соглашаетесь с этим.

Закрыть