click fraud detection

ТЕМА: Решение. прекращено поручительство. БМ БАНК

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4692
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Справа №2-6765/10

    РІШЕННЯ

    МЕНЕМ УКРАЇНИ

    16.11 . 2010 року

    Ленінський районний суд м. Вінниці

    в складі: головуючого судді Сало Т.Б.

    при секретарі Цюрпіті Т.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВАТ «БМ Банк» про захист прав споживачів та припинення договору поруки , –

    ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що 20.03.2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ «БМ Банк» в особі відділення №1 ВАТ «БМ Банк» м. Вінниця було укладено кредитний договір №1/33/200308 від 20.03.2008 р. на загальну суму 99000 доларів США, з остаточним терміном повернення 19.03.2032 р. зі сплатою 13 % річних за користування кредитом.

    В забезпечення виконання кредитного договору між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ВАТ «БМ Банк» в особі відділення №1 ВАТ «БМ Банк» м. Вінниця було укладено договір поруки №1/33/200308 від 20.03.2008 р. Так, відповідно до п.1 договору поруки поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати по зобов’язанням боржника, що випливають з кредитного договору №1/33/200308 від 20.03.2008 р., в тому числі по комісії, штрафних санкціях у розмірі і у випадках передбачених кредитним договором.

    28.10.2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ «БМ Банк» була укладена додаткова угода №1/2 до кредитного договору №1/33/200308, за умовами якої було встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних.

    Згідно п.10.3 кредитного договору всі зміни та доповнення до договору оформляються в письмовій формі додатковими угодами, які є невід’ємними частинами договору. Також відповідно до п.11 договору поруки всі зміни та доповнення до нього вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

    Разом з тим, додаткові угоди про внесення відповідних змін до договору поруки 18.11.2008 р. або пізніше не укладались не зважаючи на те, що після укладення вищевказаного правочину обсяг відповідальності ОСОБА_2, як поручителя, в порівнянні із обсягом який був до укладення додаткової угоди, збільшився.

    Позивачі зазначають, що розриваючи або змінюючи договір його сторони, при виборі форми правочину для його зміни та розірвання, можуть відступити лише у бік ускладнення форми: від усної до письмової, від простої письмової до письмової з нотаріальним посвідченням.

    Тобто, підставою для припинення поруки є зміна основного зобов’язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди. Як випливає із ч. 1 ст. 559 ЦК України поручитель не залишається зобов’язаним навіть на початкових умовах. До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов’язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

    Підтвердженням тому є Узагальнення судової практики Верховного суду України «Узагальнення практики вирішення судами спорів, що виникають із договорів про надання громадянам фінансово-кредитних послуг недержавними структурами підприємницької діяльності» від 01.12.1997 (п.4 абз.40 – абз.44); Постанова Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» N 5 від 12.04.1996 (п.2).

    Згідно п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 12 квітня 1996 року №5 – до відносин, що регулюються ЗУ “Про захист прав споживачів” відносяться ті, що виникають з договорів, зокрема, про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

    Оскільки ОСОБА_1 являється споживачем, так як отримав споживчий кредит -тобто кошти, що надаються кредитодавцем (банком, або іншою фінансовою установою) для задоволення своїх особистих потреб, тому на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

    Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» – про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Що банком не було зроблено.

    Відповідної згоди на зміну зобов’язання поручитель не надавала, що підтверджується відсутністю як відповідних заяв поручителя до банку, так і відсутністю додаткових угод про внесення змін до договору поруки, тому договір поруки №1/33/200308 від 20.03.2008 р. є припиненим з 28.10.2008 р.

    Так, до поручителя була направлена претензія №30-01/534 від 16.07.2009 року з вимогою про сплату заборгованості по кредитному договору, хоча договір поруки є припиненим з 28.10.2008 року. За таких обставин позивачі вважають дії відповідача незаконними та просять суд визнати договір поруки №1/33/200308 від 20.03.2008 р. припиненим з 28.10.2008 р.

    В судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

    Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, надавши суду заяву про розгляду справи у її відсутність. В заяві також зазначено, що позивач просить суд позов задовольнити.

    Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги не визнала з підстав зазначених в наданих суду запереченнях та просила суд в позові відмовити.

    Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст.3 ЦК України.

    В ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

    Як було встановлено під час розгляду справи 20.03.2008 р. між ОСОБА_1, як позичальником та ТОВ «БМ Банк», як кредитором укладено кредитний договір №1/33/200308 від 20.03.2008 р. (далі – кредитний договір), за яким позичальник отримав кредит в розмірі 99000 доларів США, з остаточним терміном повернення 19.03.2032 р., за умови сплати 13 % річних (а.с. 6-8).

    В забезпечення виконання кредитного договору між ТОВ «БМ Банк», як кредитором, ОСОБА_1, як боржником та ОСОБА_2, як поручителем 20.03.2008 р. укладено договір поруки №1/33/200308 (далі – договір поруки).

    Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

    Предметом договору поруки є зобов’язання поручителя перед кредитором відповідати по зобов’язанням боржника, що випливають з кредитного договору №1/33/200308 від 20.03.2008 р. (п.1 договору поруки).

    28.10.2008 р. між ОСОБА_1 та ВАТ «БМ Банк» була укладена додаткова угода №1/2 до кредитного договору №1/33/200308 (далі – додаткова угода), за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до кредитного договору та погоджено встановити процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 14% річних (а.с. 10).

    Тобто після укладення додаткової угоди обсяг зобов’язань боржника та поручителя збільшився, в частині розміру сплати відсотків за користування кредитом з 13 % до 14%.

    Дана угода укладена в письмовій формі, відповідно до умов п.10.3 кредитного договору, в якому вказано, що всі зміни та доповнення до договору оформляються в письмовій формі додатковими угодами, які є невід’ємними частинами договору.

    Така ж умова погоджена сторонами договору поруки, при його укладенні, зокрема відповідно до п.11 договору поруки всі зміни та доповнення до нього вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін.

    Зазначені положення п.10.3 кредитного договору та п.11 договору поруки відповідають положенням ст. 654 ЦК України яка встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Також за загальним правилом, встановленим ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

    Разом з тим, як було встановлено під час розгляду справи додаткова угода до договору поруки, в зв’язку з збільшенням річної відсоткової ставки по кредитному договору, не укладалась, і як зазначають позивачі кредитодавець не повідомив поручителя ОСОБА_2 про факт укладення вищевказаної додаткової угоди до кредитного договору.

    Даний факт був визнаний представником відповідача під час розгляду справи. Однак заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача пояснила суду, що додаткової угоди в письмовій формі між кредитодавцем та поручителем дійсно не укладалось, однак поручитель була повідомлена про дані обставини в усній формі.

    В наданих суду запереченнях також зазначено, поручитель була ознайомлена з первісними умовами кредитного договору, згідно якого кредитодавець має право на перегляд встановленої процентної ставки. Також відповідач зазначає, що порука є похідним зобов’язанням, тобто основним є кредитний договір, тому в нього і вносились зміни, а відповідно до договору поруки зміни не вносились.

    Стаття 60 ЦПК України наголошує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

    Враховуючи положення п. 11 договору поруки суд вважає безпідставним твердження відповідача щодо відсутності необхідності укладення додаткових угод до договору поруки, в зв’язку з збільшенням обсягу відповідальності позичальника та поручителя.

    Будь-яких доказів повідомлення ОСОБА_2, як поручителя, про факт укладення додаткової угоди до кредитного договору та збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, а відтак і збільшення обсягу забезпеченого нею зобов’язання, суду надано не було.

    В матеріалах справи міститься лише претензія кредитодавця за № 30-01/534, яку було адресовано позичальнику та поручителю з приводу невиконання зобов’язання за кредитним договором, однак дану претензію датовано 16.07.2009 р. (а.с. 11).

    Вищевказані обставини свідчать про те, що згоди на забезпечення зобов’язання позичальника на умовах погоджених додатковою угодою поручитель кредитору не надавала.

    Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    Зміст даної норми свідчить про те, що підставою для припинення поруки є зміна основного зобов’язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди. Як випливає із ч. 1 ст. 559 ЦК України поручитель не залишається зобов’язаним навіть на початкових умовах. До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов’язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

    Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання можуть виникнути через різні обставини: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

    Враховуючи вищевказані обставини справи суд врахуванням положень ст. 11 ЦПК України, щодо вирішення справ на підставі наданих доказів, приходить до переконання про наявність підстав вважати договір поруки припиненим з 28.10.2008 року, тобто з дати укладення додаткової угоди до кредитного договору, оскільки як було встановлено під час розгляду справи кредитодавець не повідомляв поручителя про укладення додаткової угоди до кредитного договору між ним та позичальником та про те, що умовами даної угоди було збільшено обсяг зобов’язання забезпеченого її порукою. В порушення положень п. 11 договору поруки додаткової угоди з даного приводу між сторонами правочину не укладалось, і доказів наявності згоди поручителя на збільшення обсягу забезпеченого нею зобов’язання, а відтак і збільшення обсягу її зобов’язання, відповідач суду не надав.

    Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 3, 547, 553, 559, 626, 654 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

    ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити.

    Договір поруки №1/33/200308 від 20 березня 2008 року укладений між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 визнати припиненим з 28 жовтня 2008 року.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Суддя:

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.