click fraud detection

ТЕМА: Прекращения поручительства и договор факторинга: решение от 23.01.2018 г.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4847
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Постанова

    Іменем України

    23 січня 2018 року

    м. Київ

    справа № 285/1462/15-ц

    провадження № 61-3 св 18

    Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду головуючого – Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

    суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

    учасники справи:

    позивач – Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

    представник позивача – Пащенко СергійМиколайович,

    відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

    треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», Публічне акціонерне товариство «Науково виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», Закрите акціонерне товариство «Інфузія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія Фарм»,

    розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «РайффайзенБанк Аваль» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у складі головуючого – судді Помогаєва А. В. від 13 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Широкової Л. В., Матюшенка І. В., Галацевич О. М. від 1 жовтня 2015 року

    ВСТАНОВИВ :

    Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексуУкраїни в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

    Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

    У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовами до ОСОБА_4, ОСОБА_3 (кожного окремо) про стягнення заборгованості за договором про факторингове фінансування з регресом у розмірі 4 444 580,17 грн.

    Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2015 року справи № 285/1462/15-ц та № 285/1480/15-ц за вказаними позовами об’єднано в одне провадження.

    На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що 5 жовтня 2011 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (далі – ТОВ «Юнік Фарма») як клієнтом було укладено договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 (далі – Договір факторингу), до якого додатковими угодами вносилися зміни і доповнення.

    Факторингове фінансування є операцією фінансування під відступлене право вимоги, за якою банк зобов’язується передати на умовах Договору факторингу грошові кошти в розпорядження клієнта за плату. А клієнт відступає банку свої права вимоги. Право вимоги за Договором факторингу становить право клієнта, що відступається банку, вимагати від третьої особи – боржника сплатити грошову суму згідно з умовами контракту (договір купівлі-продажу або надання послуг, укладений між клієнтом та боржником, на підставі якого після виконання клієнтом своїх зобов’язань щодо поставки товарів/надання послуг виникають права вимоги клієнта або банку за фактом відступлення до боржника). Таке право виникає в момент укладення цього договору згідно з умовами контракту на підставі документів, або може виникнути в майбутньому після укладення цього договору в процесі виконання контракту клієнтом на підставі документів, що будуть оформлені в майбутньому.

    Згідно з пунктом 1.1 Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк зобов’язується здійснювати фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом.

    Договором факторингу встановлено, що факторинг з регресом становить факторингове фінансування, при якому ризик несплати боржником грошових зобов’язань за контрактом повністю покладається на клієнта і при цьому клієнт виступає поручителем боржника перед банком за контрактом у розмірі, визначеному умовами цього договору.

    Згідно з пунктом 1.2 Договору факторингу право вимоги є відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. Документом, в якому зазначається перелік відступлених прав вимоги, що вже виникли та підтверджується наданими клієнтом документами, є реєстр.

    Боржниками клієнта, право вимоги до яких було відступлене фактору, були Закрите акціонерне товариство «Інфузія» (далі – ЗАТ «Інфузія»), Публічне акціонерне товариство «Науково виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (далі – ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія Фарм» (далі – ТОВ «Юрія Фарм»).

    Банком було належним чином виконані взяті на себе зобов’язання щодо факторингового фінансування ТОВ «Юнік Фарма», що підтверджується доданими меморіальними ордерами про видачу коштів та виписками по рахунку.

    ЗАТ «Інфузія», ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», ТОВ «Юрія Фарм» прострочили виконання своїх зобов’язань перед ТОВ «Юнік Фарма», права вимоги за якими переуступлено банку за реєстрами переданих документів.

    На підставі пункту 5.1 Договору факторингу ТОВ «Юнік Фарма» виступає поручителем за виконання його боржниками зобов’язань перед банком по оплаті коштів за правами вимоги. Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання боржником зобов’язань за контрактом в сумі несплаченої вартості прав вимоги. Моментом, з якого клієнт набуває статусу поручителя за виконання зобов’язань з оплати прав вимоги конкретним боржником за контрактом є момент підписання сторонами реєстру.

    ТОВ «Юнік Фарма» не було виконано покладений на нього як на поручителя обов’язок, встановлений у реєстрах переданих документів, щодо погашення простроченої заборгованості за контрактами з указаними боржниками.

    Пунктом 4.1.1 Договору факторингу передбачено обов’язок ТОВ «Юнік Фарма» сплачувати проценти за користування грошовими коштами в сумі фактичної заборгованості. Розмір належних до сплати процентів встановлений Договором факторингу та додатковими угодами до нього.

    ТОВ «Юнік Фарма» також не було належним чином виконано свої зобов’язання перед банком щодо сплати процентів за користування грошовими коштами, отриманими на підставі договору про факторингове фінансування.

    Станом на 3 березня 2015 року загальний розмір заборгованості ТОВ «Юнік Фарма» за Договором факторингу становить 4 444 580,17 грн, у тому числі: 1 481 877,23 грн – заборгованість за правами вимоги до ЗАТ «Інфузія»; 158 865,36 грн – заборгованість за нарахованими відсотками за відступлення права вимоги до ЗАТ «Інфузія»; 1 605 622,32 грн – заборгованість за правами вимоги до ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»; 172 131,51 грн – заборгованість за нарахованими відсотками за відступлення прав вимоги до ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»; 928 980,00 грн – заборгованість за правами вимоги до ТОВ «Юрія Фарм»; 97 103,75 грн – заборгованість за нарахованими відсотками за відступлення прав вимоги до ТОВ «Юрія Фарм».

    7 серпня 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 12/Р1-01-06-0-0/75. Того ж дня між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 12/Р1/01-06-0-0/76.

    За цими договорами поруки відповідачі зобов’язалися відповідати перед банком солідарно з клієнтом за виконання забезпечених зобов’язань у тому ж обсязі, що і клієнт, в розмірах, порядку та у строки, визначені Договором факторингу. У випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) клієнтом всіх або окремих забезпечених зобов’язань у порядку та у строки, визначені договором про факторингове фінансування, фактор набуває право вимоги до відповідачів щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов’язаннями (пункти 1.1, 1.2 договорів поруки).

    Відповідачі зобов’язуються здійснити виконання порушених забезпечених зобов’язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від фактора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається фактору відділенням зв’язку при відправці рекомендованого листа Поручителю або дата, зазначена на листі, який отриманий відповідачем особисто в установі фактора. Вимога фактора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання відповідачами забезпечених зобов’язань в розмірі, визначеному фактором у вимозі (пункт 2.2 договорів поруки).

    Станом на час звернення до суду з даним позовом відповідачами, ТОВ «Юнік Фарма», ЗАТ «Інфузія», ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», ТОВ «Юрія Фарм» належним чином не виконані зобов’язання перед банком, що виникли на підставі Договору факторингу та договорів поруки, про що вказані особи повідомлялися претензіями (вимогами) банку про виконання прострочених зобов’язань за Договором факторингу, однак прострочена заборгованість перед банком сплачена не була.

    ТОВ «Юнік Фарма» своїм листом від 9 грудня 2014 року, направленим у відповідь на претензію (вимогу) банку, фактично визнала наявність простроченої заборгованості у розмірах, вказаних у даній вимозі.

    У зв’язку з викладеним ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив задовольнити позов.

    Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 1 жовтня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

    У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування цими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовані норми матеріального права щодо обчислення строків позовної давності. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення. Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов’язань боржника за кредитним договором. Виходячи з умов договору та змісту статті 599 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) днем настання строку виконання основного зобов’язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу наданого банком у вимозі строку для добровільного виконання зобов’язання за кредитним договором.

    Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначають про безпідставність вимог та аргументів банку, просять касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін. На обґрунтування своїх заперечень указують на те, що банк змішує поняття «позовна давність» та «припинення поруки». Порука є припиненою в силу закону відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

    Третя особа ТОВ «Юнік Фарм» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначає про те, що товариство оспорює безспірність заборгованості перед банком, так само як і не визнає розмір такої заборгованості за Договором факторингу. Просить в задоволенні касаційної скарги відмовити у зв’язку з відсутністю встановлених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

    Третя особа ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» звернулося з відзивом на касаційну скаргу, в якому зазначає про те, що наявні в матеріалах справи ксерокопії видаткових накладних за період з 27 лютого по 9 березня 2014 року на загальну суму 1 605 622,32 грн є фіктивними, оскільки за такими накладними товариство не отримувало товар від ТОВ «Юнік Фарм».

    Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що зобов’язання за договорами поруки припинено, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

    Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд погодився з висновками і мотивами ухваленого судом першої інстанції рішення.

    Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

    Частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

    Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу (частини перша, третя статті 1081 ЦК України).

    Судами встановлено, що 5 жовтня 2011 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «Юнік Фарма» було укладено Договір факторингу, до якого в подальшому вносилися зміни і доповнення.

    Станом на 3 березня 2015 року загальний розмір заборгованості ТОВ «Юнік Фарма» за договором про факторингове фінансування становив 4 444 580,17 грн, з яких: 1 481 877,23 грн – заборгованість за правом вимоги до ЗАТ «Інфузія»; 158 865,36 грн – заборгованість за нарахованими відсотками за відступлення права вимоги до ЗАТ «Інфузія»; 1 605 622,32 грн – заборгованість за правом вимоги до ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»; 172 131,51 грн – заборгованість за нарахованими відсотками за відступлення права вимоги до ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»; 928 980 грн – заборгованість за правом вимоги до ТОВ «Юрія Фарм»; 97 103,75 грн – заборгованість за нарахованими відсотками за відступлення права вимоги до ТОВ «Юрія Фарм».

    Договором факторингу передбачені умови щодо сплати фактору за факторингове фінансування у формі щомісячних процентів за користування коштами в сумі фактичної заборгованості за першим платежем та одночасно умови про забезпечення порукою клієнта виконання зобов’язань боржників перед фактором та перехід до нього права вимог до боржників після виконання зобов’язань перед фактором (стаття 5 Договору).

    Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

    Установлено, що 7 серпня 2013 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 12/Р1-01-06-0-0/75.

    7 серпня 2013 року між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 12/Р1-01-06-0-0/76.

    Згідно з умовами договорів поруки відповідачі прийняли на себе зобов’язання відповідати перед фактором солідарно з ТОВ «Юнік Фарма» за виконання забезпечених зобов’язань за Договором факторингу від 5 жовтня 2011 року № 017/42-0-1/138.

    Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

    Порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

    Згідно з частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

    Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

    Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

    Судами встановлено, що в договорах поруки від 7 серпня 2013 року, укладених між позивачем та відповідачами, не встановлено строку, після якого порука припиняється.

    Враховуючи наведене, обґрунтованим є висновок судів про те, що умова пункту 7.2 договорів поруки про дію поруки до повного виконання забезпечених зобов’язань та зобов’язань поручителів, не може розглядатися як установлений строк дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України. Тому в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки за спливом встановленого законом часу.

    Встановлений пунктом 6.9 договорів поруки від 7 серпня 2013 року п’ятирічний строк позовної давності, що застосовується до всіх правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цих договорів, не впливає на правильність висновку судів про припинення поруки.

    Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

    Разом із цим, встановлені частиною четвертою статті 559 ЦК України строки, після закінчення яких порука припиняється, не відносяться до позовної давності.

    Врегульовуючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

    Аналіз зазначеної правової норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

    Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

    З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення “пред’явлення вимоги” до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

    Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

    Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс 14 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-623 цс 17.

    Згідно з пунктом 1.2 договорів поруки поручитель відповідає перед фактором у тому ж обсязі, що і клієнт, в розмірах, в порядку та строки, визначені Договором.

    Пунктом 5.2 Договору факторингу передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов’язань за правами вимоги ТОВ «Юнік Фарма», як поручитель боржника, зобов’язується з дати початку виконання зобов’язання поручителем, оплатити факторові прострочену заборгованість боржника. При цьому строк виконання зобов’язань поручителем не повинен перевищувати 15 календарних днів та визначається окремо по кожному боржнику в додатку № 4 до цього договору (тобто, реєстрами переданих документів, про що зазначено у позовних заявах).

    Отже на час укладення договорів поруки строк виконання основного зобов’язання боржником, яким у даному випадку є клієнт – ТОВ «Юнік Фарма» (поручителями якого виступають відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3.), не був установлений, у зв’язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про припинення поруки, оскільки кредитор не пред’явив позов до поручителів протягом одного року від дня укладення договорів поруки (до 7 серпня 2014 року).

    Також судами встановлено, що після укладання позивачем договорів поруки з відповідачами сторонами Договору факторингу було складено 21 реєстр переданих документів, в яких визначено строк виконання зобов’язань поручителем (клієнтом). Цей строк у різних реєстрах встановлений у проміжку часу від 6 травня 2014 року до 22 травня 2014 року включно (т. 2, а. с. 111-157).

    Представником ТОВ «Юнік Фарма» та представником ПАТ «Райффайзен банк Аваль» визнано у суді першої інстанції, що саме дата, визначена як строк виконання зобов’язань у реєстрах, наданих позивачем, є днем настання строку виконання окремих зобов’язань ТОВ «Юнік Фарма» за Договором факторингу.

    Отже, якщо прийняти до уваги, що днями настання строку виконання основних зобов’язань ТОВ «Юнік Фарма» за Договором факторингу є дати, зазначені у вищевказаних реєстрах, то останнім з цих днів було 22 травня 2014 року, а порука припинилася у повному обсязі через шість місяців після цієї дати.

    У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

    Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16.

    Установлено, що з даним позовом до суду банк звернувся 3 квітня 2015 року, тобто більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання останньої частини основного зобов’язання.

    Отже, суди дійшли правильного висновку про припинення поруки за вищевказаними договорами поруки № 12/Р1-01-06-0-0/75, № 12/Р1/01-06-0-0/76, у зв’язку з чим обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

    Наведені у касаційній скарзі доводи ПАТ «Райффайзен банк Аваль» зводяться до додержання ним позовної давності при зверненні до суду з даним позовом. Однак, як зазначалося вище, строки, після закінчення яких припиняється порука, не відносяться до позовної давності (строк для пред’явлення до суду вимоги про захист порушеного права або інтересу). Вказані доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Позовна давністьзастосовується до вимог, заявлених до основного боржника, а для пред’явлення вимоги до поручителя частиною четвертою статті 559 ЦК України встановлені інші строки, які є преклюзивним.

    Суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, обставини справи досліджено повно і всебічно, правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам надано належну.

    Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

    Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

    ПОСТАНОВИВ :

    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

    Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у від 13 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 01 жовтня 2015 року залишити без змін.

    Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

    Головуючий В.А. Стрільчук

    Судді: В. О. Кузнєцов

    С. О. Погрібний

    О. В. Ступак

    Г. І. Усик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.