click fraud detection

ТЕМА: 05.08.2016 Про скасування реєстраціїї права власності. ТОВ «Кей-Колект»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4657
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Справа № 815/1304/16

    ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    05 серпня 2016 року м.Одеса

    Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщені суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ про визнання дій Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ неправомірними щодо реєстрації права власності ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на квартиру, загальною площею 32,8 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, про визнання протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №27808385 від 13.01.2016 року, а саме права власності ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на квартиру загальною площею 32,8 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,-

    ВСТАНОВИВ:

    З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за участю третьої особи ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ про визнання дій Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ неправомірними щодо реєстрації права власності ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на квартиру, загальною площею 32,8 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, про визнання протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №27808385 від 13.01.2016 року, а саме права власності ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на квартиру загальною площею 32,8 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

    В судовому засіданні 03.08.2016 року позивачем та представником позивача були підтримані доводи позовної заяви в повному обсязі. Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на його боці були сповіщені належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.108-109), але в судове засідання не прибув без поважних причин, а тому, відповідно до положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення щодо розгляду справи в порядку письмового провадження 05.08.2016 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

    Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

    Відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є спеціально уповноваженою особою та згідно ст.4,8 цього ж Закону здійснює повноваження щодо реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, а тому його рішення, дії чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, ч.1, п.2 ч.1 ст.17, ст.104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

    31.01.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №0011113305000 на суму 45000 дол. США з процентною ставкою 12,3 % річних строком до 31.01.2028 року (а.с.93-100).

    Для забезпечення виконання вказаного договору, 31.01.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №45, посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО ОСОБА_3, згідно умов якого, ОСОБА_1Д, передала в іпотеку АКГБ «УкрСиббанк» належну їй на праві приватної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.101-104).

    13.02.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», відповідно до Договору факторингу свої права вимоги за зобов’язаннями позичальника по вищевказаним кредитним договором.

    29.02.2012 року на підставі Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки було змінено іпотекодержателя нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 дане майно виступало забезпеченням по виконанню зобов’язань по кредитному договору №0011113305000 від 31.01.2007 року на підставі іпотечного договору від 31.01.2007 року укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк».

    13.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №27808385 номер запису про право власності 12921278 від 13.01.2016 року та внесено запис про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3., що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, номер інформаційної довідки 54907470 від 11.03.2016 року (а.с.30-31).

    Суд оцінюючи обставини справи, приходить до висновку, що на теперішній час існують підстави для визнання протиправними дій відповідача з проведення державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: №27808385 номер запису про право власності 12921278 від 13.01.2016 року з наступних підстав:

    Згідно із ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки

    Частиною 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року №898-IV передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    В той же час, згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року №898-IV визначено можливість позасудового врегулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

    Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними.

    Таким чином обставини справи свідчать про те що, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» самостійно обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом позасудового набуття, права, власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року №898-IV, вказане позбавило його будь яких наступних вимог по виконанню основного зобовязання, яке забезпечувалось нерухомим майном, що розташоване за адресою АДРЕСА_4.

    Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №54907470 від 11.03.2016 року відомості в державному реєстрі іпотек на нерухоме майно що розташоване за адресою, АДРЕСА_5, відсутні та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта №549107470 від 11.03.2016 року відомості в державному реєстрі іпотек на нерухоме майно що розташоване за адресою: АДРЕСА_6, відсутні.

    Відповідно до статті 1 Закону України “Про іпотеку”, іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом,

    Відповідно до ст.33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Частиною 1 ст.35 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що в разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

    Відповідно до ч.1 статті 36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Згідно зі ст.37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

    Враховуючи вищезазначені норми права, законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання за договором перед іпотекодержателем.

    Зазначене право походить також із змісту ст.37 Закону України “Про іпотеку” від 05.06.2003 року №898-ІУ, згідно з якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

    Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    Пунктом 46 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

    1)завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекбдержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

    2)документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

    3)заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

    Положення законодавства України знаходять своє відображення у тексті іпотечного договору зареєстрованого за номером 932 п. 4.1, 4.2 та п. 5.2.

    Позивач зазначає, що аналіз наведеної вище норми дає підстави для висновку про те, що обов’язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги.

    Суд погоджується з позицією представника позивача про те, що відповідного застереження, яке передбачено іпотечним договором, у визначений законодавством строк не отримував даний факт підтверджується даними паспорту громадянина України позивача серія КЕ №235884 (а.с.116), згідно якого позивач за адресою: АДРЕСА_7 на проживає з 30.11.2005 року, оскільки з цієї дати зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тоді як повідомлення банку від 29.02.2012 року №12-22/7002 від 29.02.2012 року (а.с.105) було направлено за адресою: АДРЕСА_7, за якою позивач вже не проживала більше шести років., що унеможливлює прийняття нотаріусом законного рішення про перереєстрацію права власності.

    Пунктом 46 Порядку № 868 визначено вичерпний та безальтернативний перелік документів, що підлягають подачі у разі проведення державної реєстрації права власності на Підставі договору іпотеки, що саме по собі є імперативною вимогою.

    З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача з проведення реєстрації права власності та рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №27808385 від 13.01.2016 року вчинені без дотримання вимог Закону № 1952-ІУ та Порядку №868, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

    Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

    Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

    Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, –

    П О С Т А Н О В И В:

    1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

    2.Визнати протиправними дії Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо реєстрації права власності ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на квартиру, загальною площею 32,8 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

    3. Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №27808385 від 13.01.2016 року, а саме права власності ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ на квартиру загальною площею 32,8 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

    Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

    Суддя Єфіменко К.С.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть