click fraud detection

ТЕМА: 21.07.2016 Про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису. «Факторингова компанія «Вектор плюс»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4654
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    Справа: № 823/5206/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

    У Х В А Л А

    Іменем України

    21 липня 2016 року м. Київ

    Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

    Головуючий-суддя Грибан І.О.

    судді Беспалов О.О., Губська О.А.,

    за участі :

    секретар с/з Кузик М.А.

    пр-к апелянта Танащук М.В.

    позивач ОСОБА_4

    пр-к позивача ОСОБА_5

    розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису,

    УСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся в суд з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, в якому просив:

    – визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 24558223 від 18.09.2015, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною про державну реєстрацію права власності за ТОВ “Факторингова компанія “Вектор плюс”, код ЄДРПОУ 38004195, на об’єкт нерухомого майна: квартиру № 61, що знаходиться в м. Черкаси по бул. Шевченка, буд. 250 (запис про право власності № 11236980 від 18.09.2015);

    – скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11236980 про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор плюс”, код ЄДРПОУ 38004195, права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена 18.09.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною.

    Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.

    Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на помилковість висновків суду першої інстанції, просить оскаржувану постанову скасувати.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини даної справи, пояснення учасників процесу, що з’явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2006 року між акціонерним комерційним банком “ТАС-Комерцбанк” (банк) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № 2301/1006/88-633, відповідно до якого банк зобов’язувався надати ОСОБА_4 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 35000,00 дол. США на строк з 02 жовтня 2006 року по 01 жовтня 2016 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

    З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за вищевказаним договором між АКБ “ТАС-Комерцбанк” (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 2301/1006/88-633-Z від 02.09.2006, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2283, в силу якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно: квартиру під номером 61, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    Пунктом 12.3.1 іпотечного договору визначено:

    – задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”. Відповідно до статті 37 Закону України “Про іпотеку” у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта – суб’єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб’єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура належного експерта – суб’єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмету застави незалежний експерт повинен використовувати методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки;

    – якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов’язанням, менший за вартість вказаного у висновку належного експерта – суб’єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки;

    – сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України “Про іпотеку” свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основні зобов’язання.

    14 липня 2009 року між публічним акціонерним товариством “Сведбанк”, яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Сведбанк”, яке є правонаступником акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” та ОСОБА_4 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 2301/1006/88-633 від 02.10.2006, відповідно до вказаного договору сторони домовилися:

    – вважати кошти, надані позичальнику у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, кредитом в розмірі 28175 доларів США;

    – що на дату укладання цього договору про внесення змін і доповнень розмір строкової заборгованості за кредитною лінією, що не поновлюється, складає 28175 доларів США;

    – розмір простроченої заборгованості за кредитним договором складає 2283,31 доларів США;

    – викласти кредитний договір № 2301/1006/88-633 від 02.10.2006 у редакції відповідно до цього договору.

    Цього ж числа між тими ж самими сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 2301/1006/88-633 від 02.10.2006, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни до першого речення пункту 1.1 та абзацу 1 пункту 3.1.1 кредитного договору. Всі інші умови кредитного договору залишилися без змін.

    З метою проведення реструктуризації заборгованості позичальника за кредитним договором № 2301/1006/88-633 від 02.10.2006 при наявності простроченої заборгованості між публічним акціонерним товариством “Сведбанк”, яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Сведбанк”, яке в свою чергу є правонаступником акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” та ОСОБА_4 14.07.2009 укладено договір про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 2301/1006/88-633 від 02.10.2006, відповідно до вказаного договору сторони домовилися, що починаючи з 10 серпня 2009 року позивальник, додатково до суми обов’язкового щомісячного платежу, визначеної пунктом 3.1.1 кредитного договору, здійснює погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 158,97 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця до 10 червня 2010 року включно.

    14 липня 2006 року публічне акціонерне товариство “Сведбанк”, яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Сведбанк”, яке в свою чергу є правонаступником акціонерного комерційного банку “ТАС-Комерцбанк” та ОСОБА_4 домовились викласти пункт 1 та пункт 5 іпотечного договору № 2301/1006/88-633-Z від 02.10.2006 у редакції, яка викладена в договорі про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки № 2301/1006/88-633-Z від 02.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. за реєстровим № 2283.

    14 липня 2010 року на підставі постанови Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції № 16159830 від 14.07.2010 реєстратором Черкаської філії державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України зареєстровано арешт нерухомого майна, а саме квартири 61, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в межах суми 930 грн 00 коп.

    28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15, договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до яких ПАТ «Сведбанк» відступило Третій особі свої права та вимоги за зобов’язаннями позивача по кредитному договору № 2301/1006/88-633 від 02.10.2006 та іпотечному договору за реєстровим 2301/1006/88-633-Z від 02.10.2006

    18.09.2015 ТОВ “Факторингова компанія “Вектор плюс” через уповноважену особу Жернову Єлизавету Володимирівну звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. із заявою (реєстраційний номер 13366610) про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру АДРЕСА_1.

    Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 18.09.2015 № 24558223, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ “Факторингова компанія “Вектор плюс”.

    Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

    Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, звертає увагу на наступне.

    За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    У відповідності до вимог ст.3 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус – це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

    Нотаріус це спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.46-1 ЗУ «Про нотаріат»).

    Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень є Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952-IV).

    Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

    Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов’язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

    До повноважень органу державної реєстрації прав (а також приватного нотаріуса) належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

    Виходячи з наведених правових норм, вбачається, що у спірних правовідносинах нотаріус є суб’єктом владних повноважень, спеціальним суб’єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

    Положеннями статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено розмежування компетенції нотаріуса та державного реєстратора у сфері державної реєстрації, а саме встановлюють компетенцію нотаріуса на здійснення державної реєстрації прав у разі вчинення нотаріальної дії з об’єктом нерухомого майна.

    Зі змісту Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що нотаріус виконує функції державного реєстратора виключно у випадках, коли він при цьому вчинює нотаріальну дію з нерухомим майном і проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої нотаріальної дії.

    Такі ж положення містяться в п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

    Тобто, якщо нотаріусом було вчинено нотаріальну дію відносно нерухомого майна або об’єкту незавершеного будівництва, то подальша реєстрація прав відносно такого майна здійснюється тим самим нотаріусом, яким було вчинено таку дію. Вчинена нотаріальна дія (посвідчення договору іпотеки з наявною у ньому спеціальною умовою, яка зумовлює відсутність підстав для окремого укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя), обумовлює можливість державної реєстрації прав (наприклад власності або користування) тільки тим нотаріусом, яким посвідчено договір іпотеки.

    Наведене кореспондується з приписами Закону України «Про нотаріат», відповідно до яких нотаріус здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно виключно у випадках коли він одночасно з цим вчинює нотаріальні дії з цим нерухомим майном.

    Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не вчинялось жодної нотаріальної дії з об’єктом нерухомості квартиру АДРЕСА_1.

    Таким чином, приватний нотаріус не мав передбачених чинним законодавством підстав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.

    Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    Отже, оцінюючи дії приватного нотаріуса на відповідність критеріям зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Приймаючи оскаржуване рішення відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

    Крім того, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

    Частиною третьою ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

    Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна передбачена Порядком № 868.

    Зокрема, пунктом 13 вказаного Порядку передбачено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1.1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

    У відповідності до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

    1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

    2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

    3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

    Відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» від 5.06.2003р. №898-IV (далі – Закон №898-IV) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

    Як визначено в абз.1 ст.33 Закону України №898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

    Частиною 3 ст. 33 Закону № 898-IV передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Статтею 36 Закону № 898 передбачено можливість позасудового врегулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

    – передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

    – право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

    Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними.

    Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    З матеріалів справи вбачається, що п. 11 Договору іпотеки 2301/1006/88-633-Z від 02.10.2006 передбачено, у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов’язання повністю або частково, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов’язання та/або зобов’язань, передбачених цим договором, у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

    Разом з тим, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно до вимог Порядку № 868, мало надати завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень та документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту її отримання іпотекодавцем та боржником.

    Наразі, належні докази про те , що третя особа сповістила боржника про усунення порушень та повідомила, що у разі не виконання зобов’язань, іпотекодержатель буде приймати рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та у відповідності до вимог договору, в матеріалах справи відсутні.

    Відповідно відсутні і докази, що звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб реєстрації права власності Іпотекодержателем здійснюється з дотримання тридцятиденного терміну, наданого позивачу для виконання зобов’язання у відповідності до вимог п.п.2 п.46 Порядку № 868.

    Тобто, іпотекодержателем не дотримано умов іпотечного договору, передбачених договором стосовно позасудового врегулювання питання про звернення стягнення (надіслання вимоги про усунення порушень) та способу звернення стягнення на предмет іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

    При здійсненні реєстраційних дій відповідач докази виникнення у третьої особи права звернення стягнення на предмет іпотеки не перевірив. Та не вчиняв нотаріальних дій пов’язаних з переходом (виникненням) такого права на іпотечне майна, що обумовлювало б його реєстрацію.

    За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

    Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

    Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

    Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

    УХВАЛИВ:

    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року – без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

    Головуючий-суддя І.О.Грибан

    Суддя О.О.Беспалов

    Суддя О.А.Губська

    Повний текст виготовлено – 21.07.16.

    Головуючий суддя Грибан І.О.

    Судді: Губська О.А.

    ОСОБА_10

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть