click fraud detection

ТЕМА: 14.07.2016 Про визнання протиправним та скасування рішення. “Кей-Колект”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4651
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    Справа: № 826/1486/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвіна А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

    У Х В А Л А

    Іменем України

    14 липня 2016 року м. Київ

    Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

    головуючого Шурка О.І.,

    суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

    при секретарі Дуденкові О.А.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2015 індексний номер 23996972, зобов’язання вчинити дії, –

    В С Т А Н О В И В :

    Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.08.2015 індексний номер 23996972, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, щодо об’єкту із місцезнаходженням: АДРЕСА_1, за товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”, код ЄДРПОУ 37825968, адреса: Україна, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8. В іншій частини позову відмовлено.

    Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ “Кей-Колект” подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

    Апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

    Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 20.06.2006 №24-7ZX/06-2006Н, у відповідності до умов якого в забезпечення виконання зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту від 20.06.2006 №24-7ZX/06-2006Н, за додатковим договором №1 про встановлення ліміту овердрафту до договору про відкриття карткового рахунку та видачі платіжної картки від 20.06.2006 №ЕІМКВ 3383 та за кредитним договором від 20.06.2006 №24-7ZX/06-2006Н в іпотеку передано трикімнатну квартиру у АДРЕСА_2, загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м.

    На підставі договору іпотеки накладено заборону на відчуження предмета іпотеки (наразі найменування АДРЕСА_5), про що 20.06.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кияшко А.В. внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за №3358286.

    Надалі, до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., як до державного реєстратора прав на нерухоме майно, звернувся представник ТОВ “Кей-Колект” із заявами від 28.08.2015 про вчинення наступних реєстраційних дій:

    про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) (картка прийому заяви №23996512) щодо державної реєстрації права власності товариства на квартиру, що розташована у АДРЕСА_3;

    про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) (картка прийому заяви №23999644) щодо державної реєстрації припинення іпотеки на квартиру, що розташована у АДРЕСА_3;

    про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) (картка заяви №23998860) щодо державної реєстрації припинення іпотеки на квартиру, що розташована у АДРЕСА_3.

    За результатами розгляду заяв Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято наступні рішення від 28.08.2015:

    про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23996972, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” на квартиру, розташовану у АДРЕСА_4, та відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

    про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23999779, згідно з яким проведено державну реєстрацію припинення іпотеки на квартиру, розташовану у АДРЕСА_4, за товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”;

    про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23999006, згідно з яким проведено державну реєстрацію припинення іпотеки на квартиру, розташовану у АДРЕСА_4, за товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”.

    Вважаючи рішення від 28.08.2015 №23996972 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

    Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. не вчинялося жодної з перелічених у статті 34 Закону України “Про нотаріат” у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, нотаріальної дії з об’єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, а тому відповідач не мав передбачених законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

    Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

    Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

    В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

    Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

    Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

    Частиною 1 ст.9 вказаного Закону передбачено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

    Норми Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), містять положення, аналогічні наведеним.

    Так, відповідно до п.2 вищенаведеного Порядку нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

    Пунктом 5-5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

    Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.46-1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) нотаріус є спеціальним суб’єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і який має печатку такого реєстратора.

    При цьому, перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, визначений в ст.34 Закону України «Про нотаріат».

    Матеріали справи не містять доказів, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. вчинялись нотаріальні дії, передбачені ст.34 Закону України «Про нотаріат», з об’єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

    Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

    Згідно з наявною у матеріалах справи копією договору іпотеки від 20.06.2006 №24-7ZX/06-2006Н, предметом іпотеки є трикімнатна квартира у АДРЕСА_2, загальною площею 101, 5 кв.м., житловою площею 54, 3 кв.м. (п. 1.4 договору). Також, АДРЕСА_6) вказана в якості адреси об’єкту нерухомості в Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, інформація з яких використовувалась приватним нотаріусом під час вчинення реєстраційних дій.

    Між тим, згідно з прийнятими відповідачем рішеннями від 28.08.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вони стосуються об’єкту нерухомості за адресою АДРЕСА_1, що свідчить про нез’ясування при вчиненні реєстраційних дій, якого саме об’єкту нерухомого майна вони стосуються.

    Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача права приймати оскаржуване рішення від 28 серпня 2015 року індексний номер 23996972 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об’єкту з місцезнаходженням: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект».

    Статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

    1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

    2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

    3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

    4) внесення записів до Державного реєстру прав;

    5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

    6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

    Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені ст.19 вказаного Закону, відповідно до ч.1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі:

    1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

    2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

    3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

    4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

    5) рішень судів, що набрали законної сили;

    6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

    Відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

    Також згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

    Наведене продубльовано в договорі іпотеки від 20 червня 2006 року №24-7ZX/06-2006Н, зокрема п.4.3 договору передбачено, що у випадках, зазначених в п.п.2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до п.5.1 цього ж договору повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя останнім надсилається іпотекодавцю рекомендованим листом.

    Разом з тим, в матеріалах справи міститься Лист-вимога від 09.07.2014 року за вих. №732720_Л_32 від ТОВ «Кей-Колект» адресований ОСОБА_2, однак адреса зазначена: 04215, Київська обл., м. Київ, проспект Гонгадзе, 21, 209. Тобто, за цією адресою позивач не проживає.

    Інші докази направлення позивачу іпотекодержателем повідомлення, оформленого згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку» в матеріалах справи відсутні та апеляційному суду не надані.

    У зв’язку з наведеним, не підтверджено завершення 30-денного строку з моменту отримання такої вимоги про усунення порушень основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору.

    Отже, всупереч п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявником не було надано документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві.

    Також, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

    Пунктами 1.9, 1.10 гл. 2 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за N 282/20595 передбачено, що з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подання йому довідки про склад сім’ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні чи неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

    Як встановлено судом першої інстанції, у спірній квартирі проживають та зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2

    При цьому, органом опіки та піклування згода на вчинення нотаріусом державної реєстрації передачі права власності на вказану квартиру до ТОВ «Кей-Колект» не надавалась.

    Крім того, в своїй апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект» посилається на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з приводу чого колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

    Частинами 1, 2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

    До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Таким чином, ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

    В п.8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб’єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

    З огляду на вищенаведене, посилання апелянта на непідсудність даного спору адміністративним судам є безпідставними та суперечать ст.ст.2, 3, 17 КАС України.

    Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

    Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

    Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

    У Х В А Л И В:

    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” – залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року – без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

    Головуючий:

    Судді:

    Повний текст ухвали виготовлено 15.07.2016.

    Головуючий суддя Шурко О.І.

    Судді: Степанюк А.Г.

    Василенко Я.М.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть