click fraud detection

ТЕМА: 19.07.2016 Про визнання протиправним та скасування рішення. «КЕЙ-КОЛЕКТ»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4650
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    Справа: № 826/4908/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

    У Х В А Л А

    Іменем України

    19 липня 2016 року м. Київ

    Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

    Головуюча суддя: Шелест С.Б.

    Судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.

    При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

    За участі представників:

    позивача: ОСОБА_2

    третьої особи: Ковалевський Є.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.16р. у справі №826/4908/16 за позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання протиправним та скасування рішення

    у с т а н о в и в:

    Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23145109 від 24.07.15р. 19:42:15 щодо реєстрації права власності (номер запису про право власності 10550749) за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», нерухомого майна – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.16р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової С.С. від 24.07.15р. №23145109

    Не погоджуючись з вказаною постановою, третя особа подала апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

    Свої вимоги апелянт мотивує тим, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі Закону України «Про іпотеку» самостійно обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як то передбачено договором іпотеки, зокрема, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі статті 37 вказаного Закону, Вважає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дію нормативно-правових актів щодо забезпечення виконання зобов’язань за договором.

    Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.12.06р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 укладено договір про надання споживчого кредиту №111045380000 (далі – Кредитний договір), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000 доларів США, тоді як останній зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених вказаним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі.

    Одночасно із забезпеченням виконання зобов’язань за Кредитним договором було укладено договір іпотеки №40945 від 22.12.06р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., та зареєстрований в реєстрі за №7512, згідно якого Іпотекодавці (ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (позивач)) передали Іпотекодержателю (банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

    Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2009 року Шевченківським районним судом м. Києва прийнято заочне рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення солідарно заборгованості по кредитному договору року в розмірі 789 933, 70 грн. Даним рішенням суд солідарно стягнув з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором № 11104538000 від 22.12.2006 року в розмірі 789 933, 70 грн.

    20.11.2013 ухвалою Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2009 року залишено без змін.

    Також з тексту зазначеної ухвали вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2012 року замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні №19908639 та №19908860 відкритому на підставі рішення суду 03.12.2009 року по справі №2-8369/09, на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект».

    Поряд з цим, 11.06.12р. Банк відступив право вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу №4 та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки до позивача за зобов’язаннями по Кредитному договору, за умовами яких клієнт зобов’язується передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на у мовах, визначених цим договором. З відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.

    22.03.16р. позивач отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що 24.07.15р. за рішенням № 23145109 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. проведено реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

    Не погоджуючись із рішенням про реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на вказане нерухоме майно, позивач оскаржила його у суді.

    Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення прийнято без з’ясування обставин справи та з порушенням вимог Закону України від 01.07.04р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Закону України від 3 червня 2014 року N 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

    Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

    Преамбулою Закону України від 01.07.04р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі – Закон № 1952-IV) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

    Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

    За частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

    Кабінет Міністрів України постановою від 17.10.13р. N 868 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (чинний на час виникнення спірних правовідносин з реєстрації права власності; далі – Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

    Для проведення державної реєстрації прав заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1 1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору (пункт 13 Порядку).

    Згідно з п. 15 Порядку, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

    1) обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

    2) повноважень заявника;

    3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

    4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

    5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

    Пунктом 5 статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов’язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев’ятою статті 15 цього Закону.

    Як свідчать обставини справи, на момент державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект» в спеціальному розділі Державного реєстру містився актуальний запис про обтяження нерухомого майна, а саме, арешт нерухомого майна накладений ВДВС Шевченківського РУЮ на 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису обтяження 5811887; дата, час державної реєстрації 28.05.2014 року).

    Вказане підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 22.03.16р. №55658675.

    У справі, що розглядається, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з а ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», було прийнято 24 липня 2015р. – у момент, коли в Єдиному реєстрі були наявні записи про державну реєстрацію обтяжень – арешт вказаного вище нерухомого майна на підставі постанови ВДВС про арешт майна боржника та заборони його відчудження від 27.05.2014 року.

    Отже, проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла такого висновку про те, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про арешт майна та заборону його відчуження є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

    Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11.11.14р. у справі №21-357а14, яка, в силу приписів ст. 244-2 КАС України, має враховуватись судами при застосуванні норм права.

    Наведеної обставини, на думку колегії суддів, достатньо для висновку про протиправність оспорюваного рішення, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги – відсутні.

    Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

    у х в а л и в:

    апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.16р. у справі №826/4908/16 – залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.06.16р. у справі №826/4908/16 – без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

    Головуюча суддя Шелест С.Б.

    Судді : Мєзєнцев Є.І.

    Чаку Є.В.

    Повний текст ухвали складений: 20.07.16р.

    Головуючий суддя Шелест С.Б.

    Судді: Чаку Є.В.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть