click fraud detection

ТЕМА: 08.02.2016 Про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. “Кей-Колект”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4645
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ___________________________________________________________________

    ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    08 лютого 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/3887/15-а14 год. 45 хв.

    Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

    головуючого судді: Хом’якової В.В.,

    при секретарі: Перебийніс Н.Ю.,

    за участю:

    представника позивача -ОСОБА_1,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2

    до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”, про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

    встановив:

    ОСОБА_2 (позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (відповідач), за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – товариства з обмеженою відповідальністю “КЕЙ-КОЛЕКТ”, в якому просить визнати неправомірним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23373823 від 04.08.15. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.06.07 між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком (АКІБ) «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту , за яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 30000 доларів США на строк по 14.05.2028 року, в забезпечення виконання зобовязання 15.05.07 сторони уклали іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_2 (іпотекодавець) передала АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержателю) в іпотеку належну їй квартиру № 7, що знаходиться за адресою: вул. Маяковського, 23, в м. Херсоні. 21.12.15 з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 04.08.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23373823, за яким відбулася державна реєстрація права власності на належну позивачу однокімнатну квартиру №7, по вулиці Маяковського 23, у м. Херсоні (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 694767765101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». У якості підстави виникнення права власності зазначено договір іпотеки від 15.05.2007 року. На думку позивача, таке рішення відповідачем прийнято з грубим порушенням вимог ОСОБА_4 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки нотаріус проводить держреєстрацію права власності на нерухоме майно виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з таким нерухомим майном, чого не було здійснено відповідачем. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно не мало місця. Нотаріусом недотриманий і порядок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений ОСОБА_4 України «Про іпотеку». Реєстраційна дія суперечить і ОСОБА_4 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки квартира, яка належить ОСОБА_2 відповідає усім вимогам, які встановлені цим ОСОБА_4 та на неї відповідно, розповсюджується дія мораторію. Позивач на даний час проживає у вказані квартирі разом зі своїми двома неповнолітніми дітьми, зазначене житло є єдиним житлом позивача. Нотаріус не вчинив дій по перевірці відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей на користування відчуженою квартирою та не витребував у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину. Позивач також зазначив, що на час вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_3 дій по державній реєстрації квартири на неї був накладений арешт державною виконавчою службою 06.02.15.

    Представник позивача прибув в судове засідання, підтримав позовні вимоги.

    Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (відповідач) надав письмові заперечення, в яких позов не визнає, вважає його необґрунтованим та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що нотаріус відповідно до приписів чинного законодавства має необхідний обсяг повноважень щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності за іпотекодержателем, оскільки ці повноваження прямо передбачені ОСОБА_4 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.13 № 868 (далі Порядок № 868). Правовою підставою для реєстрації права власності за іпотекодержателем є іпотечний договір, в якому міститься іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, що за правовою силою прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Порядком № 868 (пп. 1, 2 п. 46) встановлено додаткові вимоги для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, серед яких, зокрема: надання письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця з вимогою про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання такої вимоги, письмового документу про завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця письмової вимоги, у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі. Додаткові вимоги, які висуваються до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, є остаточними, оскільки вищевказаним підзаконним нормативно-правовим актом встановлено вичерпний перелік таких вимог. Жодних інших вимог для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки до державного реєстратора не висувається. У звязку з переходом усіх прав та обовязків за іпотечним договором на підставі укладених вищенаведених договорів, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» скориставшись добровільним (позасудовим) врегулюванням питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки звернулось до відповдіача, який здійснює функції державного реєстратора. На виконання вимог Порядку № 868, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надало копію письмової вимоги до боржника № 732411 від 01.03.14 та копію повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до змісту якого, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомило позивача про необхідність виконання порушеного кредитного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередило про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. ОСОБА_2 вимога отримана 10.04.14 особисто. Відповідач зазначає, що ним була вчинена нотаріальна дія посвідчення одностороннього правочину у формі заяви ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», який містить одноособове рішення про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у спосіб, погоджений сторонами в іпотечному договорі та передбачений ОСОБА_4 України «Про іпотеку».

    Стосовно розповсюдження на вказані правовідносини дії ОСОБА_4 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення вимог кредиторів в іноземній валюті», відповідач зазначає, що мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 5 ОСОБА_4 України «Про іпотеку» встановлено щодо відчуження такого майна без згоди власника. На думку відповідача, відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, оскільки іпотечним договором, укладеним з позивачем, передбачено відповідне застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відчуження вказаного майна вважається таким, що здійснено за згодою власника, а отже, положення ОСОБА_4 України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” не можуть бути застосовані.

    Від третьої особи ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” до суду не надійшло ніяких заперечень, клопотань, заяв.

    Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, хоч були повідомлені про день і час слухання справи.

    Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

    14.05.07 між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 30000 доларів США на строк по 14.05.2028, в забезпечення виконання зобовязання 15.05.07 сторони уклали іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_2 (іпотекодавець) передала АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержателю) в іпотеку належну їй квартиру № 7, що знаходиться за адресою: вул. Маяковського, 23, в м. Херсоні, іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.05.2007 за реєстровим номером 2185.

    Умови іпотечного договору (п. 4) передбачали звернення стягнення іпотекодержателя на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за іпотечним договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. При цьому звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 договору та ст. 36 ОСОБА_4 України “Про іпотеку”. Розділом 5 іпотечного договору встановлена така можливість задоволення вимог іпотекодержателя, як передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателя та порядок переходу права власності.

    ОСОБА_2 не виконувала зобовязання за кредитним договором в повному обсязі та своєчасно, мала заборгованість понад 200 тис. грн., тому в лютому 2010 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, її поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в розмірі 242890 грн. 94 коп., яка складалась з суми боргу за кредитом 219724 грн. 60 коп. (еквівалент 27499, 95 доларів США), боргу за процентами 21550 грн. 63 коп., пені 1615 грн. 71 коп. за несвоєчасне погашення боргу по кредиту та процентам.

    Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 30.08.10 було стягнуто на користь АКІБ «УкрСиббанк» з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно заборгованість за кредитним договором № 11154040000 від 14.05.2007 у розмірі 242890 грн. 94 коп., рішення залишено в силі апеляційним судом Херсонської області ухвалою від 05.10.2010. На примусове виконання судового рішення Суворовським районним судом м. Херсона 10.11.2010 був виданий виконавчий лист № 2-2660/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором № 11154040000 від 14.05.2007.

    30.09.15 державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні постановою повернув стягувачу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», виконавчий лист № 2-2660/10, виданий 10.11.2010 Суворовським районним судом м. Херсона про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за кредитним договором № 11154040000 від14.05.2007, з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ОСОБА_4 України «Про виконавче провадження» та ОСОБА_4 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

    13.02.2012 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (фактор) укладено договір факторингу № 2, за яким клієнт передав у власність фактору, а фактор прийняв права вимоги та в їх оплату надав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (в додатку № 1 до даного договору зазначений кредитний договір, укладений з ОСОБА_2О.) та договір уступки права вимоги, за яким цедент (ПАТ «УкрСиббанк») передає, а цесіонарій (ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до договору. У витязі з додатку 1 до даного договору зазначений договір іпотеки, укладений з ОСОБА_2 Тобто, сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованості по кредитному договору від боржника, що здійснюється на підставі договору факторингу, укладеного між сторонами, одночасно відступають права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором.

    04.08.15 до державного реєстратора прав на нерухоме майно – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, надійшла заява від ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” , яку подано представником ОСОБА_8 на підставі довіреності, для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

    За результатами розгляду вказаної заяви 04.08.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23373823, та відбулася державна реєстрація права власності на належну позивачу однокімнатну квартиру №7, по вулиці Маяковського 23, у м. Херсоні (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 694767765101), за субєктом: товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». Нотаріусом вказано в якості підстави виникнення права власності договір іпотеки від 15.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу ОСОБА_9

    На думку позивача, рішення приватного нотаріуса ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23373823 про реєстрацію права власності на належну позивачу однокімнатну є незаконним, оскільки прийнято з порушенням встановленого порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Відповідач у своїх запереченнях проти позову зазначив, що ним були перевірені документи, надані ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» для проведення державної реєстрації права власності, за вказаною особою на предмет іпотеки встановлено відсутність умов, які б перешкоджали здійсненню державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за іпотекодержателем ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

    Суд з доводами відповідача не погоджується та вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

    Згідно обставин справи, між сторонами виник спір щодо законності державної реєстрації прав та їх обтяжень оформленої рішенням відповідача № 23373823 від 04.08.15.

    Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Порядок здійснення державної реєстрації на час виникнення спірних правовідносин регламентувався ОСОБА_4 України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 17.10.2013р. N868 (далі Порядок N868).

    ОСОБА_4 визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Згідно приписів ч. 1 ст. 2 ОСОБА_4 України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частинами 1, 2 статті 3 вказаного ОСОБА_4 визначено, що державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

    Відповідно до ч. 2 ст. 9 ОСОБА_4 України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у випадку, передбаченому цим ОСОБА_4, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Приватний нотаріус ОСОБА_3, прийнявши рішення від 04.08.15, виконував функції державного реєстратора.

    Пунктом 1 частини 1 статті 19 ОСОБА_4 України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом. Підпунктом 1 пункту 37 Порядку № 868 встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

    В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 ОСОБА_4 України “Про іпотеку” від 05.06.2003 року №898-IV (надалі – Закон “Про іпотеку”), у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з ч. 1 ст. 33 ОСОБА_4 “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 1 статті 37 зазначеного ОСОБА_4 передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Отже, в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об’єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.

    Зі змісту розділів 4, 5 іпотечного договору від 15.05.2007 слідує, що сторонами погоджено, що за вибором іпотекодержателя може застосовуватись один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене у розділі 5 договору Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів реєстраційної справи, підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” на об’єкт нерухомого майна – квартиру, був саме договір іпотеки від 15.05.2007.

    Однак, умови іпотечного договору повинні встановлювати чіткі підстави для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, в даному випадку, умови іпотечного договору від 15.05.2007 року передбачають лише загальну можливість застосування такого способу звернення стягнення. Згідно із ст. 212 ЦК такі умови договору іпотеки можуть розглядатись як відкладальні та скасувальні обставини, із настанням яких відбувається припинення у іпотекодавця права власності на предмет іпотеки та його перехід до іпотекодержателя. Матеріали справи свідчать про те, що позивач (іпотекодавець) добровільно предмет іпотеки у власність іпотекодержателю (ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») не передавав. Тому, на думку суду, встановлений договором спосіб звернення стягнення надає третій особі тільки право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку або досягти домовленості з боржником щодо добровільного передання на підставі окремо укладеного договору. Право власності на предмет іпотеки не може переходити до іпотекодержателя на підставі застереження договору іпотеки, яке тільки у загальному вигляді передбачає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його набуття іпотекодержателем у власність. У цьому разі відсутні і підстави для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем згідно із частинами 1, 2 ст. 37 ОСОБА_4 України “Про іпотеку”.

    Крім того, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.

    Частина 1 ст. 15 ОСОБА_4 України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного рішення) встановлювала, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

    Пунктом 15 Порядку № 868 встановлено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника , 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

    Виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що однією з передумов державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно. Як вбачається з матеріалів, наданих суду відповідачем, на підтвердження факту наявності заборгованості позивача та її розміру стягувачем (ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») не було подано ніяких документів, ніяких розрахунків заборгованості, отже ніяких документів щодо безспірності таких сум заборгованості та прострочення виконання зобов’язання як в цілому, так і на строк, який тягне за собою відповідне нарахування. При цьому, жодних первинних документів, які б підтверджували сам факт видачі кредиту у певній сумі та часткового його погашення (за наявності), або ж інших документів, як-от акти звірок взаєморозрахунків, визнання боржником суми заборгованості тощо, реєстратору надано не було.

    Частиною 1 статті 35 ОСОБА_4 України Про іпотеку встановлено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

    При цьому, суд зазначає, що згідно п. 46 вказаного Порядку № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

    Відповідач не надав суду доказів того, що ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ належним чином повідомило позивача про необхідність виконання порушеного кредитного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередило про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. 01.03.14 ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” оформлено повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки вих. № 732411/ЛЗ, яким третя особа повідомляла про обов’язок позивача в порядку ст.ст. 36, 37, 38 ОСОБА_4 України Про іпотеку протягом тридцятиденного строку з дня отримання даного листа виконати основне зобов’язання, а також повідомити, про свій намір у разі його наявності, купити предмет іпотеки і набути переважне право на його придбання. Як зазначає відповідач в своїх запереченнях, позивач вказане повідомлення отримала 10.04.14 особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119.

    Проте, суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача, оскільки, як вбачається з адміністративного позову ОСОБА_2 зазначила, що їй ніколи не надходило та вона не отримувала жодних повідомлень та/чи письмових вимог від іпотекодержателя. Відповідно до п.106 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, передбачено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник поштового зв’язку на підставі пред’явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою “Вручити особисто”, одержувач розписується та зазначає прізвище. Враховуючи те, що на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не було запису працівника поштового звязку про посвідчення особи, якій вручено повідомлення, засвідченого підписом такого працівника, а також враховуючи, що відправником є ТОВ «УКРБОРГ» (проспект Московський 28-А 8 поверх, Київ 04655); не зазначена конкретна дата подання, вказане повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119 не підтверджує факт надсилання та отримання позивачем вимоги про усунення порушення в порядку ст.35 ОСОБА_4 “Про іпотеку”.

    Згідно зі ст.22 ОСОБА_4 України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п’ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього ОСОБА_4 для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

    Враховуючи, що відповідачем для реєстрації права власності було подано не повний пакет документів, необхідних для проведення реєстрації права власності на іпотечне майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не може вважатися таким, що прийнято з дотриманням вимог ОСОБА_4 України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

    Крім вказаного, судом взято до уваги посилання позивача на існування станом на 04.08.15 накладеного ВДВС арешту на спірну квартиру, на виконання судового рішення, про який нотаріус мав довідатись з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (зареєстрованого 05.03.2015). За змістом статті 57 ОСОБА_4 України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV “Про виконавче провадження” арешт майна полягає у обмеженні розпорядження, володіння і користування майном. Тому наявність в записі про арешт майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки такий арешт не буде зняте. Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 11 листопада 2014 року N 21-357а14.

    Згідно ч. 9 ст. 15, п. 5-5 ч. 1 ст. 24 ОСОБА_4 “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Аналогічний припис містить п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, який передбачає, що нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об’єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

    Наведене узгоджується з приписам статті 46-1 ОСОБА_4 України Про нотаріат, відповідно до якої нотаріус здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно виключно у випадках, коли він одночасно з цим вчиняє нотаріальні дії з цим нерухомим майном.

    Таким чином, законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об’єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов’язаної із переходом таких прав на об’єкт нерухомості. Повноваження нотаріусів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов’язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном. Згідно з ч. 1 ст. 1 ОСОБА_4 «По нотаріат» нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим ОСОБА_4, з метою надання їм юридичної вірогідності.

    В той же час, матеріалами справи встановлено, що відповідачем не вчинялось жодної з перелічених у статті 34 ОСОБА_4 України Про нотаріат нотаріальної дії з об’єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_2, посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно – не мало місця. Відповідачем було проведено державну реєстрацію безпосередньо права власності на нерухоме майно. Відтак, приватний нотаріус не мав передбачених чинним законодавством підстав здійснювати функції державного реєстратора щодо цього майна.

    Посилання відповідача у письмових запереченнях на те, що нотаріусом вчинялась нотаріальна дія з нерухомим майном, а саме посвідчення одностороннього правочину у формі заяви ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ”, суд вважає необґрунтованими, оскільки оглядом заяви ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” встановлено, що нотаріусом фактично була вчинена така нотаріальна дія як засвідчення справжності підпису гр-ки ОСОБА_8 як уповноваженої особи ТОВ “КЕЙ-КОЛЕКТ” на заяві від 04.08.15.

    Що стосується посилання позивача на приписи закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті, яким передбачено, що протягом дії цього ОСОБА_4 не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, згідно із статтею 4 ОСОБА_4 України Про заставу та / або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ОСОБА_4 України Про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язання громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

    ОСОБА_4 введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов’язань позичальниками за валютними кредитами. Відчуження – це перехід права власності від однієї особи до іншої. Примусове відчуження майна можливе лише в порядку, визначеному законом, зокрема ОСОБА_4 України “Про виконавче провадження”. Мораторій – це відстрочення виконання зобов’язань на певний термін або до закінчення будь-яких певних подій. Суд вважає, що мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, що є предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, даний мораторій поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.

    Суд приймає до уваги, що заборгованість за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, була стягнута кредитором – “УкрСиббанк” ще в 2010 році, в подальшому відбулась заміна стягувача на ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», про що свідчить постанова ВДВС про повернення виконавчого документа від 30.09.15, та сторонами не заперечується.

    Суд вважає, що одночасно неможливо двічі стягнути з позивача один й той же борг за судовим рішенням в грошовому виразі та в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить такому боржнику, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до подвійного стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості з боржника, та є неправильним.

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

    Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть