click fraud detection

ТЕМА: 01.02.2016 Про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії. «Кей-Колект»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4644
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    м. Київ

    01 лютого 2016 року № 826/25748/15

    Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

    за позовомОСОБА_1до третя особа:приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»провизнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії

    В С Т А Н О В И В:

    До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якому просила:

    – визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29 липня 2015 року, індексний номер 23244530, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»;

    – зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 29 липня 2015 року.

    Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року відкрито провадження у справі.

    Представник позивача під час судового розгляду справи позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

    Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову.

    Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав їх необґрунтованості, також подав письмові заперечення проти позову.

    12 січня 2016 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

    Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

    24 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсибанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11363880000 на суму 40000 дол. США під 15,5 % річних, строком до 24 червня 2015 року.

    Для забезпечення виконання вказаного Договору, 24 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки квартири, зареєстрований в реєстрі за № 305, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Руденко О.Є., згідно умов якого, ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ «Укрсибанк» належну їй на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

    У подальшому, ПАТ «Укрсиббанк» на підставі договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11363880000 від 24 червня 2008 року.

    Відтак, внаслідок укладення вказаної угоди ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу Іпотекодержателя за Договором іпотеки від 24 червня 2008 року квартири за адресою: АДРЕСА_1.

    Як пояснив позивач, 05 листопада 2015 року вона отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого, ТОВ «Кей-Колект» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

    29 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіним Борисом Михайловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від, індексний номер 23244530, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект».

    Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 липня 2015 року, номер запису 10598029, підставою для виникнення права власності за ТОВ «Кей-Колект» є Договір іпотеки (квартири) від 24 червня 2008 року зареєстрований в реєстрі за №305, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Руденко О.Є.

    Не погоджуючись з діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича по проведенню державної реєстрації права власності та по прийняттю рішення про реєстрацію права власності на належну їй квартиру, вважаючи, що реєстрація права власності за ТОВ «Кей-Колект» відбулась з порушенням встановлених правил та процедур, позивач звернулась до суду з даним позовом.

    В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», оскільки останнім не перевірено чи має ТОВ «Кей-Колект» зареєстроване право власності на вказане майно. Крім того, позивач стверджує, що окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя вона не укладала з жодною юридичною особою, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну їй квартиру за ТОВ «Кей-Колект».

    Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що правовою підставою для реєстрації права власності за Іпотекодержателем є договір іпотеки, в якому міститься іпотечне застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, що за правовою силою прирівнюється до Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

    Крім того, відповідач зазначив, що на адресу позивача було направлено повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, яке отримане нею належним чином, що свідчить про дотримання встановленої Законом процедури.

    Третя особа в обґрунтування своїх заперечень проти позову підтримала правову позицію відповідача стосовно спірних правовідносин.

    Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

    Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

    державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

    заявник – зокрема, іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи – у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

    Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

    Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

    В силу статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

    Згідно статті 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням. Іпотекодержатель зобов’язаний письмово у п’ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов’язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

    Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

    При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку».

    Так, за приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки від 24 червня 2008 року і за яким квартира АДРЕСА_1 була передана кредиторові в іпотеку, в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов’язань.

    Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2012 року у справі № 2/2029/544/2012 у задоволенні позову відмовлено.

    Як вбачається з п. 5 Договору іпотеки квартири, зареєстрованого реєстрі за № 305, посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Руденко О.Є., сторони (та ОСОБА_1) досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

    Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

    5.2.1 Передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

    5.2.2 Отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

    З урахуванням наведеного слідує висновок, що сторони за договором іпотеки дійшли згоди, що право власності на об’єкт заставленого майна виникає лише у певному випадку, а саме: на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

    Водночас, в матеріалах справи відсутні докази укладання договору між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

    Таким чином, суд вважає, що дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, є протиправними.

    Також, суд вважає за необхідне зазначити, що реєструючи право власності на належну позивачу квартиру за Іпотекодержателем, відповідачем порушено вимоги ст.ст. 3, 15, 16 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження», оскільки вчинена ним дія не була пов’язаною із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

    Крім того, підставою для виникнення права власності за ТОВ «Кей-Колект» приватний нотаріус вказав у оскаржуваному рішенні Договір іпотеки (квартири) від 24 червня 2008 року зареєстрований в реєстрі за № 305, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Руденко О.Є.

    З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

    Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    Відтак, наведені положення Закону дають змогу дійти висновку, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги враховано не було.

    Окремо суд звертає увагу, що згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

    Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника; загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.

    Усі вищенаведені обставини свідчать про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення № 23244530 від 29 липня 2015 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 29 липня 2015 року.

    Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

    Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року, індексний номер 23244530, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ відповідальністю «Кей-Колект»; зобов’язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 29 липня 2015 року.

    Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

    Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд присуджує на користь позивача всі понесені нею під час судового розгляду справи судові витрати.

    Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

    ПОСТАНОВИВ :

    1. Позов задовольнити.

    2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 липня 2015 року, індексний номер 23244530, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

    3. Зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом 29 липня 2015 року.

    4. Судові витрати у розмірі 974,40 грн. (дев’ятсот сімдесят чотири грн. 40 коп.) стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з рахунку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича.

    Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

    Суддя С.І. Нагорянський

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть