click fraud detection

ТЕМА: 22.01.2016 Про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій. «Кей-Колект»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4643
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    м. Київ

    22 січня 2016 року № 826/16144/15

    Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

    головуючого судді Шулежка В.П.,

    розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, за участю третіх осіб – товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,

    В С Т А Н О В И В:

    З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) до державного реєстратора прав на нерухоме майно – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (далі – державний реєстратор, відповідач), за участю третіх осіб – товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі – ТОВ «Кей-Колект», третя особа 1), ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, третя особа 2) про:

    визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, що полягають у прийнятті рішення від 12.06.2015 № 22046545 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – квартиру загальною площею 50,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, – за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»;

    скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича від 12.06.2015 № 22046545 про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно – квартиру загальною площею 50,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

    визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, що полягають у проведенні 12.06.2015 державної реєстрації права власності на нерухоме майно – квартиру загальною площею 50,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, – за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

    В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що реєстрація права власності відбулась з порушенням встановленого порядку, зокрема, договором іпотеки передбачалось задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак такий договір не укладався, а тому на думку позивача були відсутні підстави для реєстрації прав.

    Позивач також звертає увагу, що відповідне повідомлення від ТОВ «Кей-Колект» перед зверненням до державного реєстратора не направлялось, а позивачем не отримувалось.

    У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

    Представник відповідача подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що всі реєстраційні дії проведені відповідно до вимог законодавства, а відтак підстав для задоволення позову немає.

    Представник третьої особи 1 проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

    Третя особа 2 не прибула в судове засідання, хоча про дату, час та місце повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.

    З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

    Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення присутніх осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

    Між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11267047000 від 12.12.2007, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 135 845,00 грн за курсом НБУ на день укладання договору, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.

    В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір іпотеки від 12.12.2007 (далі Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Овруцького районного нотаріального округу Шваб О.В.. згідно умов якого в іпотеку передана двокімнатна квартира загальною площею 50,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    В подальшому, АКІБ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу від 12.12.2011 № 1 та Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки до ОСОБА_1 за зобов’язаннями по договору № 11267047000 від 12.12.2007.

    ТОВ «Кей-Колект» 12.06.2015 звернулось до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.

    Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. прийнято рішення від 12.06.2015 № 22046545 про державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 50,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, – за ТОВ «Кей-Колект».

    Згідно витягу №39021844 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.06.2015 державним реєстратором внесено відповідний запис за № 10023543 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на підставі Договору іпотеки №5903 від 12.12.2007.

    Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

    Законом, що регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі – Закон № 1952-IV).

    Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Згідно ч.1 ст.4 Закону № 1952-IV обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

    До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

    Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

    1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

    2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

    3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

    4) внесення записів до Державного реєстру прав;

    5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

    6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

    Частиною 4 статті 15 цього Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

    Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

    Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч. 3 ст. 16 Закону).

    Частиною 7 ст. 16 Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

    Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 17 Закону).

    Згідно з ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

    У взаємозв’язку з наведеним слід додати, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

    Пунктом 2 ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

    Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який набрав чинності 12.02.2014 р. (далі – Порядок № 868).

    Пунктом 46 Порядку 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

    1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

    2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

    3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

    У взаємозв’язку з наведеним слід додати, що відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка діяла на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

    Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року № 800-VI, норми ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    При цьому, відповідно до положень ст. 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Після внесення змін до ст. 36 Закону, її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Згідно з п. 4.1. Договору іпотеки іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечене іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

    Відповідно до п.4.2 Договору іпотеки стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України, підстав.

    Право визначення підстав та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю (п.4.3. Договору іпотеки).

    Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства (п.4.4. Договору іпотеки).

    Звернення стягнення на предмет іпотеки із застосуванням позасудового порядку врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку» (п.4.5. Договору іпотеки).

    Розділом 5 договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

    Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: (п.5.2.1.) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п. 5.2.2.); отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-кому разі лише до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Розділом 6 договору іпотеки передбачено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена у договорі. Підтвердженням факту відправлення повідомлення є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення або отримання повідомлення.

    В даному випадку умовами договору іпотеки прямо передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог кредитора. Договір не містить посилання, що задоволення вимог кредитора можливо проводити за іншою процедурою.

    Однак, в даному випадку під час державної реєстрації прав такий договір не був наданий разом із договором іпотеки. Під час розгляду справи не надано доказів укладання такого договору, що свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження прав ТОВ «Кей-Колект» та, відповідно, свідчить про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення та проведення реєстраційних дій у зв’язку з цим.

    Слід додати, що у витязі наведено відомості з ЄДР, згідно з якими реєстраційні дії проведено на підставі договору іпотеки, серія та номер 5903, виданий 12.12.2007. Між тим, у матеріалах реєстраційної справи відсутній такий договір, який зареєстрований за №5903.

    Крім того, на дотримання заявником вимог п. 46 Порядку 868 щодо надання для цілей державної реєстрації прав документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, відповідачем долучено до матеріалів справи повідомлення від 11.06.2015 № 135-17781.

    Однак, в матеріалах реєстраційної справи відсутні докази надіслання цього повідомлення позивачу ТОВ «Кей-Колект» відповідно до вимог р. 6.5. Договору іпотеки.

    Позивач, в свою чергу, заперечує отримання вказаного повідомлення від ТОВ «Кей-Колект».

    Наведене свідчить про недотримання державним реєстратором вимог п. 46 Порядку № 868 при прийнятті спірного рішення та проведенні реєстраційних дій, а також враховуючи те, що окремий договір про застереження вимог Іпотекодержателя Іпотекодавцем (позивачем) з Іпотекодержателем (третьою особою 1) не укладався (тобто відсутній документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно), у той час коли, застереження про це міститься в іпотечному договорі, що у свою чергу вказує на протиправність оскаржуваного рішення та вчинених реєстраційних дій на підставі вказаного рішення.

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

    Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    В даному випадку з боку відповідача не доведено законності прийняття рішення про державну реєстрацію прав та здійснення реєстраційних дій по реєстрації прав за ТОВ «Кей-Колект», а відтак позов цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення, а також визнання протиправними дій державного реєстратора, що полягають у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

    За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

    Керуючись ст.ст.94, 158-163 К Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

    П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

    Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича від 12.06.2015 № 22046545 про державну реєстрацію права власності за товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно – квартиру загальною площею 50,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    Визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, що полягають у проведенні 12.06.2015 на підставі рішення від 12.06.2015 № 22046545 державної реєстрації права власності на нерухоме майно – квартиру загальною площею 50,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, – за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

    Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Суддя В.П. Шулежко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.