click fraud detection

ТЕМА: 14.06.2016 Про визнання протиправним і скасування рішення. “Кей-Колект”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4639
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    м. Київ

    14 червня 2016 року № 826/22731/15

    Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

    за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни Головного територіального управління юстиції у м.Києві третя особатовариство з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект”про визнання протиправним і скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд:

    «визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, індексний номер 24010083, від 29.08.2015 року про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1. у м.Києві. загальною площею 82,4 кв.м.»

    Позовні вимоги мотивовані відсутністю у відповідача права на реєстрацію на момент вчинення реєстрації, відсутністю вчинення нотаріальної дії, вчинення дій без наявних для цього документів та іншим порядком передачі у власність майна, встановленим договором.

    Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

    Представники відповідачів та третьої особи проти позову заперечили, про що надали відповідні письмові заперечення, в яких просили суд в позові відмовити.

    Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

    Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

    27 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ( далі – позивач) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11056919000. На забезпечення виконання грошових зобов’язань 27.10.2006 року позивачем було в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки №25697 від 27.10.2006 року.

    Крім того зазначена квартира була передана в іпотеку за договором іпотеки №25697-Б від 16.07.2008р., на забезпечення зобов’язань за кредитним договором 11369120000 від 16.07.2008 року.

    29 серпня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний номер 24010083. За цим рішенням проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на квартиру АДРЕСА_1.

    Як вбачається з матеріалів справи підставою для проведення зазначеної реєстраційної дії стали вищезазначені договори іпотеки №25697 від 27.10.2006 року та № №25697-Б від 16.07.2008р., які було визначено в оспорюваному рішенні за номерами їх нотаріальної реєстрації – № 6272 та №1506, відповідно.

    Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

    Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 1 липня 2004 №1952-IV (надалі – “Закон № 1952-IV).

    Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

    За змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.

    Згідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

    Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 (надалі – Порядок № 868).

    Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

    Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

    Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

    Статтею 24 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов’язанням.

    За змістом статті 33 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Частиною 2 статті 36 Закону України “Про іпотеку” визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

    За приписами частини 3 статті 36 Закону України “Про іпотеку” договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

    Згідно частини 1 статті 37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    З матеріалів справи вбачається, що до договору іпотеки №25697-Б від 16.07.2008р., акціонерний комерційний інноваційний банк “Укрсиббанк” та позивач внесли статтю 5 “Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя”, якою передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

    – передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України “Про іпотеку”;

    – отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України “Про іпотеку”.

    Тобто, сторони за договором дійшли згоди, що право на продаж заставленого майна виникає лише на підставі окремого договору.

    Разом з тим, сторонами не заперечується, що такий договір між АКіБ “УкрСиббанк” та/або ТОВ “Кей-Колект” і позивачем не укладався.

    За таких обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оспорюваного рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ “Кей-Колект”, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

    Посилання відповідача на п. 46 Порядку № 868 від 17.10.2013 відхиляються судом як такі, що є невірним способом застосуванням норм матеріального права, адже договір про іпотеку, в даному випадку, в розумінні ч. 1 ст. 37 Закону України “Про іпотеку”, не є документом, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги не прийнято.

    Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд також приймає до уваги те, що відповідно до частини 7 “Звернення стягнення на предмет іпотеки” Листа Верховного Суду України від 01.02.2015 “Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна”:

    “Правильною є практика судів, які за відсутності встановлення в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі можливості передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відмовляють у задоволенні подібних позовів.

    З аналізу чинного законодавства вбачається, що вищезазначене має стосуватися також і звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, установленої ст. 38 Закону № 898-IV, у разі, коли такий спосіб передбачений договором про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідним застереженням в іпотечному договорі.”

    Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

    Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

    Згідно з ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

    Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

    П О С Т А Н О В И В:

    1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

    2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, індексний номер 24010083, від 29.08.2015 року про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1. у м.Києві. загальною площею 82,4 кв.м.

    3. Стягнути судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сум ) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1 шляхом їх безспірного списання з рахунків приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни.

    Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Суддя І.О.Іщук

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть