click fraud detection

ТЕМА: 18.02.2016 Про визнання неправомірним та скасування рішення. ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4637
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ———————-

    У Х В А Л А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    18 лютого 2016 р. Справа № 815/4574/15

    Категорія: 11.4 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

    Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

    головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Димерлія О.О.судді -Єщенка О.В.

    при секретарі – Алексєєвої Т.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, третя особа: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання неправомірним та скасування рішення,

    В С Т А Н О В И Л А :

    У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23153424 від 25.07.2015 року.

    Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що 03.12.2007 року в забезпечення договорів про надання споживчого кредиту від 03.12.2007 року №1126214900 та № 11262196000, між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець (АКІБ «УкрСиббанк») передала іпотекодержателю (АКІБ «УкрСиббанк») двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 688 614 251 101), яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу. 06.08.2015 року з інформаційної довідки №41853791 позивачу стало відомо, що власником її квартири у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно значиться ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Згідно вказаної довідки, відповідні зміни щодо власника нерухомості були внесені 25.07.2015 року до державного реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., який виконував функції державного реєстратора. У якості підстави виникнення права власності зазначено договір іпотеки від 03.12.2007 року. На думку позивача, таке рішення відповідачем прийнято з грубим порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки квартира, яка належить ОСОБА_5 відповідає усім вимогам, які встановлені цим Законом та на неї відповідно, розповсюджується дія мораторію. Позивач на даний час проживає у вказаній квартирі разом зі своїм чоловіком, зазначене житло є єдиним житлом позивача, обидва з подружжя є пенсіонерами та інвалідами.

    Відповідач позов не визнав, вказуючи, що мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено щодо відчуження такого майна без згоди власника. На думку відповідача, відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином, оскільки іпотечним договором укладеним з позивачем передбачено відповідне застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов’язання, звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відчуження вказаного майна вважається таким, що здійснено за згодою власника, а отже положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані.

    Третя особа – ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» підтримало правову позицію відповідача.

    Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено повністю.

    Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 23153424 від 25.07.2015 року визнано неправомірним та скасовано.

    Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М., товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» подали апеляційні скарги, в яких ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

    Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

    Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

    03.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11262196000, за яким банк надав позичальнику, а позичальник прийняв кредитні кошти у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 2606 грн. 37 коп.

    Згідно умов вказаного договору, позичальник в тому числі зобов’язувався належним чином використовувати та повернути банку кредит (кредитні кошти) та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених у договорі.

    У забезпечення належного виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором було укладено іпотечний договір від 03.12.2007 року, за умовами якого, іпотекодавець (ОСОБА_5) передала іпотекодержателю (АКІБ «УкрСиббанк») наступне нерухоме майно (предмет іпотеки): двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Пашичевою Г.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 03.12.2007 року за реєстровим номер 900.

    Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів, на підставі вказаного до зазначеного реєстру було внесено запис про реєстрацію правочину за №2538544.

    12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (фактор) укладено договір факторингу №1 за яким клієнт передав у власність фактору, а фактор прийняв права вимоги та в їх оплату надав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

    У зв’язку з укладенням вказаного договору факторингу, 12.12.2011 року, між ПАТ «УкрСиббанк» (цедент) та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги за яким цедент передав, а цесіонарій прийняв права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку №1 до цього договору.

    Тобто, за вказаним договором сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладеного між сторонами, одночасно відступають права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором.

    Згідно додатків №1 до договорів факторингу та відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2014 року, боржником за вказаними вище договорами в тому числі є ОСОБА_5

    На підставі зазначених обставин, у зв’язку із здійсненням на підставі договору про відступлення прав – відступлення новому іпотекодержателю всіх прав первісного іпотекодержателя за іпотечними договорами, та у зв’язку із зміною сторони у іпотечних договорах, іпотекодержателем за іпотечними договорами стало ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

    З урахуванням зазначеного, кредитором позивача та іпотекодержателем за іпотечним договором від 03.12.2007 року нерухомого майна: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

    Так, розділом 4 договору іпотеки врегульовано питання звернення стягнення, яким передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим договором або будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

    Окремо, вказаним розділом договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю.

    Згідно з матеріалів реєстраційної справи щодо об’єкту нерухомого майна: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, 25.07.2015 року до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Суперфін Б.М. Київського міського нотаріального округу, м. Київ надійшла заява від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер 12514998, яку подано ОСОБА_8 на підставі довіреності, для проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на квартиру, що розташована: АДРЕСА_2.

    За результатами розгляду вказаної заяви, відповідачем прийнято рішення №23153424 від 25.07.2015 року, яким у відповідності до ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.16 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року вирішено провести державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об’єкт нерухомого майна.

    Державна реєстрація права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відбулась на підставі договору іпотеки від 03.12.2007 року, укладено з ОСОБА_5, права вимоги за яким згідно договору факторингу №1 та договору відступлення прав вимоги від 12.12.2011 року належить ТОВ «КЕЙ-КРОЛЕКТ».

    Як зазначив відповідач у своїх запереченнях, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» через уповноважену особу для здійснення державної реєстрації права власності було подано в тому числі копію письмової вимоги (вих.№ 735342/ЛЗ від 28.02.2014 року) та копію повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до змісту якого ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомило про необхідність виконання порушеного кредитного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередило про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. Вказану вимогу, згідно наданих приватному нотаріусу письмових доказів, позивач отримала 09.04.2014 року особисто.

    01.11.2013 року між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (замовник) та ТОВ «УКРБОРГ» (виконавець) укладено договір про надання послуг №6-к, за яким на підставі цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання за винагороду надавати замовнику послуги, а саме здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашенню наявної заборгованості боржників перед замовником, в тому числі здійснювати супроводження процедури, що передбачає надання боржнику можливості погашення заборгованості в тому числі й шляхом добровільної реалізації майна, в сумі, не меншій ніж вартість майна, переданого в заставу замовнику, що визначена у висновку СОД; супроводження процедури примусового стягнення заборгованості боржника в рамках судового та виконавчого провадження, тощо.

    28.02.2014 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» оформлено повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки вих. №735342/ЛЗ, яким третя особа повідомляла про обов’язок позивача в порядку ст.ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» протягом тридцятиденного строку з дня отримання даного листа виконати основне зобов’язання, а також повідомити, про свій намір у разі його наявності, купити предмет іпотеки і набути переважне право на його придбання.

    Вказаним повідомленням також було роз’яснено, що відсутність повідомлення про намір придбати предмет іпотеки або ухилення з будь-яких причин від укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом п’яти днів з дня згоди та закінчення вказаного тридцятиденного строку призведе до втрати позивачем права на придбання предмета іпотеки. І як наслідок, у разі невиконання даної вимоги, іпотекодержателем буде застосовано звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності (ст. 37 Закону України «Про іпотеку») або продаж від імені ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу предмета іпотеки в порядку ст. 38 зазначеного закону за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки.

    Як зазначає відповідач в своїх запереченнях, позивач вказане повідомлення отримала 09.04.2014 року особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

    Вказані обставини також підтверджує третя особа.

    Згідно наданого відповідачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення у підтвердження отримання позивачем повідомлення ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», адреса, за якою було надіслано зазначене повідомлення вказана: 67121, АДРЕСА_3, в той час, як згідно матеріалів справи зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1.

    Вважаючи оскаржуване рішення незаконним позивач звернулась до Міністерства юстиції України із скаргою № Л-17038 від 19.08.2015 року.

    Листом № Л-17038/13.1 від 18.09.2015 року, Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги позивача повідомило, що за результатами перевірки було встановлено здійснення приватним нотаріусом Суперфін Б.М. державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» всупереч вимогам ч.5 ст. 3, ч.9 ст. 15 та ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

    Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено можливості проведення нотаріусом державної реєстрації речових прав на об’єкт нерухомого майна без вчинення ним нотаріальної дії, пов’язаної із переходом таких прав на об’єкт нерухомості, однак, відповідачем нотаріальна дія з нерухомим майном не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно – не мало місця.

    Також, суд виходив з того, що на квартиру позивача, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, розповсюджується дія мораторію, передбаченого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті».

    За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя було протиправним у зв’язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

    В апеляційній скарзі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. вказується, що 25.07.2015 року він вчинив нотаріальну дію – засвідчив справжність підпису, перевірив дієздатність та повноваження уповноваженої особи – ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ОСОБА_8 під час складання заяви, в якій представник просив виключити іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладену відповідно до Іпотечного Договору, посвідченого нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л. 03.12.2007 року за реєстровим №906, з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, та зареєструвати право власності згідно ст. З7 ЗУ «Про іпотеку» на предмет іпотеки на зазначену квартиру.

    Надалі, як зазначає апелянт, йому було подано заяву уповноваженої особи – ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ОСОБА_8 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) і заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права).

    За таких обставин, на думку апелянта, він мав необхідний обсяг повноважень щодо прийняття рішення про реєстрацію права власності за Іпотекодержателем, оскільки вказані повноваження прямо передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а висновки суду першої інстанції щодо відсутності у нотаріуса відповідних повноважень є безпідставними і необґрунтованими, такими, що висуваються внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

    Також, на думку апелянтів, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті».

    Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апелянтів, виходячи з наступного.

    Відповідно до абзацу 3 ч.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

    Згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 16 цього Закону, заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.

    Абзацом 1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Таким чином, якщо в результаті вчинення нотаріальної дії відбувається виникнення, перехід або припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, то лише у цьому разі нотаріус, який вчинив відповідну дію, проводить державну реєстрацію цих прав.

    З матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. не вчиняв нотаріальної дії, в результаті якої відбулося виникнення, перехід або припинення прав на квартиру АДРЕСА_1 або обтяження таких прав.

    Отже, уповноважена особа ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» – ОСОБА_8 подав вказану заяву до нотаріуса, який не вчинив відповідні дії з квартирою АДРЕСА_1.

    Згідно з абзацом 5-5 ч.1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

    Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б.М. повинен був відмовити у задоволенні вказаної заяви уповноваженої особи ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» – ОСОБА_8 відповідно до абзацу 5-5 ч.1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

    Посилання апелянта на те, що він вчинив нотаріальну дію – засвідчив справжність підпису, перевірив дієздатність та повноваження уповноваженої особи – ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ОСОБА_8 є безпідставним, оскільки воно не спростовує факту невчинення ним нотаріальної дії, в результаті якої відбулося виникнення, перехід або припинення прав на квартиру АДРЕСА_1 або обтяження таких прав.

    За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критерію законності і обсягу повноважень відповідача (п.1 ч.3 ст. 2 КАС України), що цілком достатньо для його скасування.

    Крім того, колегія суддів зазначає, що є додаткова підстава вважати, що оскаржуване рішення не відповідає критерію законності.

    Так, згідно з п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону:

    1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

    – таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

    – загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

    Апелянти посилаючись на ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (згідно з якою, Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання) вказують, що в іпотечному договорі наявне застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності квартиру АДРЕСА_1, тому у даному випадку звернення стягнення було здійснено за згодою позивача, у зв’язку з чим до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

    Колегія суддів з приводу цього доводу апелянта зазначає наступне.

    Відповідно до ч.4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

    Таким чином, колегія суддів вважає, що ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» необхідно застосовувати з урахуванням п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

    Натомість, апелянти навпаки посилаються на ст. 37 Закону України «Про іпотеку» як на підставу незастосування п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

    Колегія суддів вважає, що якщо нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» та виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

    – таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

    – загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку,то це майно не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника), незважаючи на наявність в іпотечному договорі застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на нерухоме майно.

    На думку колегії суддів, підпис власником іпотечного договору з застереженням щодо передачі іпотекодержателю права власності на нерухоме майно не є згодою власника на відчуження нерухомого житлового майна, у розумінні п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

    За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції про те, що оскаржуване рішення не відповідає ні абзацу 3 ч.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні обсягу повноважень відповідача, ні п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

    Жодний довід апелянтів не спростовує правильність вказаних висновків, кожного з яких достатньо для задоволення позову.

    З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.

    Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

    За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

    Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

    У Х В А Л И Л А :

    Апеляційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфін Бориса Михайловича, товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» – залишити без задоволення.

    Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року – залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

    Повний текст судового рішення виготовлено 22 лютого 2016 року.

    Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: О.О. Димерлій Суддя: О.В. Єщенко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть