click fraud detection

ТЕМА: 01.04.2015 Про оскарження нотаріальних дій та визнання виконавчого напису недійсним. «Укрсоцбанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4611
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем України

    01 квітня 2015 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

    кримінальних справ у складі:

    головуючого Касьяна О.П.,

    суддів: Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

    Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

    розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди Ірини Вікторівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5, про оскарження нотаріальних дій та визнання виконавчого напису недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року,

    в с т а н о в и л а :

    У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним виконавчий напис, вчинений 24 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., про звернення стягнення на предмет іпотеки – земельну ділянку загальною площею 2,59 га, що розташована у с. Березівка Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, яка належить ОСОБА_5

    На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що 05 лютого 2008 року між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту, на забезпечення виконання зобов’язань за яким в цей же день між ОСОБА_5 та банком укладено договір, за яким він передав в іпотеку належну йому земельну ділянку.

    Позивач вважає, що при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на земельну ділянку заборгованість за кредитним договором не була безспірною і нотаріусом порушено порядок його вчинення, просив задовольнити позов.

    Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

    У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки суди не надали жодної оцінки доводам позивача про вчинення виконавчого напису за межами строків позовної давності, відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, відсутність доказів надіслання письмової вимоги.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що письмова вимога про усунення порушень була направлена іпотекодержателем боржнику та іпотекодавцю, а позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог про те, що сума боргу, визначена у виконавчому написі, є спірною, не надав іншого розрахунку заборгованості, або її відсутності, тому підстав для визнання виконавчого напису недійсним немає.

    Проте погодитися з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не можна на таких підставах.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно з законом, на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилають як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

    Судами встановлено, що 05 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії.

    На забезпечення виконання зобов’язань в цей же день між ОСОБА_5 та банком укладено іпотечний договір, за яким він передав банку належну йому земельну ділянку площею 2,59 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Березівка Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області.

    10 грудня 2010 року банк направив ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повідомлення про наявність заборгованості та необхідність її погашення, вказавши про те, що у разі невиконання цих вимог буде звернуто стягнення на предмет іпотеки, яке боржник отримав 31 грудня 2010 року, а іпотекодавець – 22 грудня 2010 року.

    24 травня 2013 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку в розмірі 653 860,06 доларів США, що становить 5 210 218,51 грн.

    До заяви банком було додано розрахунок суми заборгованості станом на 10 травня 2011 року, іпотечний договір, копію договору про надання відновлювальної кредитної лінії, копію повідомлення боржнику, майновому поручителю про порушення основного зобов’язання, копію повідомлення боржника, майнового поручителя; копії паспортів та ідентифікаційних номерів боржника та іпотекодавця, копію довіреності представника банку.

    Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 1.1, 1.2, 2.3, 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

    Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

    Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

    Вирішуючи спір, суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, не врахував, що позивач просив визнати виконавчий напис недійсним, посилаючись при цьому на порушення нотаріусом вимог закону при його вчиненні, оскільки заборгованість не була безспірною, та порушення ним строків вчинення виконавчого напису з часу направлення боржнику та іпотекодержателю письмової вимоги, а отже, не уточнив позовних вимог та не перевірив підстави заявленого позову, не з’ясував чи є ці обставини підставою для визнання виконавчого напису недійсним чи для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

    При цьому не перевірив доводів позивача про те, що заборгованість не була безспірною, оскільки вимога банку до боржника та іпотекодавця містила вимогу про повернення тільки боргу за кредитом та відсотками і не містила вимог про сплату пені та штрафів, не надав цим обставинам відповідної оцінки, а отже, не встановив, чи дотримані нотаріусом вимоги закону щодо безспірності заборгованості.

    Крім того, не перевірив доводів позивача про те, що виконавчий напис вчинено поза межами строків, визначених у ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки у виконавчому написі строк, за який проведено стягнення визначено з 10 травня 2010 року по 10 травня 2011 року, тоді як виконавчий напис вчинено 24 травня 2013 року, а відтак не з’ясував, чи правомірно вчинено виконавчий напис, зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

    Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, цих недоліків не усунув, на порушення вимог ст. 303 ЦПК України не перевірив його законності та обґрунтованості, постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

    Невиконання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є підставою для скасування ухвалених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.

    За таких обставин касаційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.П. Касьян

    Судді: Т.П. Дербенцева

    С.О. Карпенко

    Д.О. Остапчук

    В.О. Савченко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.