click fraud detection

ТЕМА: 18.04.2016 Отказ в выселении граждан с ипотечной квартиры без предоставления иного жилища. ПриватБанк

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4569
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Справа №486/530/13-ц 18.04.2016 18.04.2016 18.04.2016

    Провадження №22-ц/784/1009/16

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    Справа № 486/530/13-ц Головуючий І інстанції Бобровський І.М.

    Провадження № 22-ц/784/1009/16 Доповідач Темнікова В.І.

    Категорія 44

    Р І Ш Е Н Н Я

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18 квітня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

    головуючого Темнікової В.І.,

    суддів Прокопчук Л.М., Маляренко І.Б.,

    за участю секретаря Тищенко Л.С.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПРИВАТБАНК» на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 серпня 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення, –

    В С Т А Н О В И Л А :

    В березні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 11.09.2007 р. Банк та ОСОБА_1М уклали кредитний договір №NKUCGA00000148, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 44000 доларів США строком до 10.09.2017 р. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачі 11.09.2007 р. уклали договір іпотеки №NKUCGA00000148, згідно з п. 33.3 якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 59.60 кв. м, житловою площею 35.70 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, чим порушив зобов’язання за Кредитним договором. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01.12.2011р. було звернуто стягнення на зазначений предмет іпотеки, шляхом продажу. Прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Також, договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом і просив суд виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

    Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 серпня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про виселення з квартири відмовлено.

    Не погодившись з зазначеним рішенням, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

    До судового засідання сторони не зявилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

    Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

    Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

    Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

    Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що між Банком та відповідачем 11.09.2007 року було укладено кредитний договір № NКUCGА00000148, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 44 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 10.09.2017 року. З метою забезпечення виконання відповідачем умов за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 11.09.2007 року було укладено договір іпотеки № NКUCGА00000148, згідно якого відповідач надав Банку в іпотеку нерухоме майно, а самеАДРЕСА_3 по бул. Шкільному, 5 в місті Южноукраїнську Миколаївської області, загальною площею 59.60 кв. м., що належить йому на праві власності. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 грудня 2011 року звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки квартиру № 75 по бул. Шкільному, 5 в місті Южноукраїнську Миколаївської області. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру на адресу відповідача позивачем 18.01.2013р. за вихідним номером 30.1.0.0/2-959 була направлена письмова вимога про виселення, проте відповідач добровільно помешкання не звільнив. Тому суд дійшов висновку про те, що вимоги, зазначені у ч. 3 ст. 109 ЖК України та частинах 2 та 3 ст.40 Закону України «Про іпотеку» позивачем виконані.

    Крім того, приймаючи рішення по справі, суд виходив також з того, що квартира № 75 по бул. Шкільному, 5 в місті Южноукраїнську Миколаївської області є місцем постійного проживання відповідачів, загальна площа її складає 59.60 кв. метри, даних про наявність у відповідачів іншого нерухомого житлового майна позивач не надав. Однак, вважаючи, що на правовідносини між сторонами з приводу виселення з спірної квартири поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як на похідні від передбаченої цим законом процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог шляхом примусового виселення мешканців з квартири без надання іншого житла, зазначивши, що станом на 22 серпня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» в особі Миколаївської філії про виселення відповідачів задоволенню не підлягають.

    Однак, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що до таких висновків суд дійшов помилково, виходячи з наступного.

    Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що оскільки 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів, які є похідними від вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Проте, приймаючи рішення по справі, суд не врахував того, що поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобовязання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Отже, мораторій є відстроченням виконання зобовязання, а не звільненням від його виконання. Відтак, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

    Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобовязань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню. Дані правові позиції були висловлені Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2015 року по справі №6-57цс15, № 6-58цс15 від 27.05.2015 р., № 6-345 цс15 від 01.07.2015р., № 781цс15 від 01.07.2015р.

    Крім того, приймаючи рішення по справі, суд не врахував те, що предмет іпотеки було придбано не за рахунок кредитних коштів, що квартира, яка передана в іпотеку, була приватизована відповідачами і належить їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.12. 1994р.

    З урахуванням викладеного рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, виходячи з наступного.

    Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

    Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» також передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

    Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців не позбавляє іпотекодержателя права звернутись з таким позовом окремо.

    Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

    За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

    Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

    Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Але як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

    Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР. Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

    При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

    Зазначені правові позиції були висловлені Верховним Судом України в постанові від 24 червня 2015р. у справі № 6-447цс15, від 18 березня 2015р. у справі № 6-39цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-875цс15.

    Оскільки у справі, що розглядається, спірна квартира, яка є предметом договору іпотеки, придбана відповідачами не за рахунок отриманого кредиту в 2007 році, а в порядку приватизації житла на підставі свідоцтво про право власності на житло від 28 грудня 1994р., виданого на підставі розпорядження відділу приватизації житла ВО»ЮУ АЄС» в м. Южноукраїнськ № 3676 від 28 грудня 1994р., а також враховуючи відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане відповідачам одночасно з виселенням, у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про виселення без надання іншого постійного жилого приміщення відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_4 слід відмовити через їх необґрунтованість.

    З урахуванням викладеного, рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення, але не з підстав, зазначених судом в рішенні, а з підстав, зазначених в тексті рішення апеляційного суду, викладених вище.

    При прийнятті остаточного рішення по справі, апеляційний суд враховує також те, що рішення першої інстанції раніше вже переглядалося апеляційним судом Миколаївської області. За результатами апеляційного розгляду було постановлено рішення від 28 жовтня 2014 року, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до відповідачів про зняття їх з реєстраційного обліку. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від21 жовтня 2015р. рішення апеляційного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2014 року в цій частині було залишено без змін.

    В той же час, доводи апеляційної скарги про те, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на позови про виселення мешканців з житла після винесення рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, а також про те, що дія цього закону не поширюється на правовідносини, які виникли до моменту набрання ним чинності та не передбачає зупинення виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в даному випадку з урахуванням конкретних обставин по справі, викладених вище не мають вирішального значення під час прийняття рішення за спором, який виник між сторонами. Однак, колегія суддів приймає до уваги те, що на час винесення рішення судом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вже набрав чинності.

    Крім того, приймаючи остаточного рішення по справі, апеляційний суд вважає, що оскільки під час розгляду даної справи апеляційним судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, то апеляційний суд згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України вважає можливим вийти за межі апеляційної скарги.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, –

    В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

    Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 серпня 2014 року скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»» про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в квартирі № 75 по бул. Шкільному, 5 в місті Южноукраїнську Миколаївської області відмовити через їх необґрунтованість.

    Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

    Головуючий

    Судді

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.