click fraud detection

ТЕМА: Применение моратория – перерегистрация по 37 ЗУ “Об ипотеке”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #19661
    admin admin
    Участник
    Державний герб України

    Постанова

    Іменем України

    03 квітня 2019 року

    м. Київ

    справа № 686/20502/16-ц

    провадження № 61-21021св18

    Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

    головуючого – Висоцької В. С.,

    суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,  Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

    учасники справи:

    позивач – ОСОБА_1,

    відповідач – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна,

    треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Служба у справах дітей Хмельницької міської ради,

    розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Пастощука М. М.,

    ВСТАНОВИВ:

    Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

    Описова частина

    Короткий зміст позовних вимог

    У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. (далі – приватний нотаріус Київського МНО), треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»  (ТОВ «Кей-Колект»), Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування реєстрації права власності на квартиру.

    Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2006 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк»), договір про надання споживчого кредиту у розмірі 17 000 дол. США строком до 17 грудня 2027 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання кредитного договору  ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А. А., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

    У подальшому ТОВ «Кей-Колект» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення державної реєстрації прав на квартиру. 11 квітня 2016 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої А. М., за ТОВ «Кей Колект» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

    Позивач зазначив, що вважає такі дії відповідачів протиправними. Жодного договору, який підтверджує переуступку права вимоги, згідно з вищевказаним договором іпотеки до ТОВ «Кей Колект» позивачу надано не було. Крім того, він не отримував вимогу про усунення порушення, яку  ТОВ «Кей-колект» зобов’язано було йому надіслати.

    Рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно було прийняте з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Позивач також зазначив, що нотаріус не мав повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, оскільки станом на дату вчинення оскаржуваних дій, у цій квартирі був зареєстрований та проживав малолітній син позивача – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, державна реєстрація права власності на цю квартиру без висновку органу опіки та піклування є порушенням його прав.

    На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив  визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої А. М. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 квітня 2016 року; скасувати реєстрацію права власності на цю квартиру за ТОВ «Кей-Колект».

    Короткий зміст рішення суду першої інстанції

    Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року (у складі судді Стефанишина С. Л.) позов  задоволено.

    Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої А. М. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 квітня 2016 року та скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що приватним нотаріусом Київського МНО Кобелєвою А.М. всупереч вимогам Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»Закону України «Про охорону дитинства» без отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування, було здійснено реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект». Оскільки такі дії є протиправними, наявні правові підстави для скасування оскаржуваного рішення про реєстрацію права власності.

    Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

    Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до ТОВ «Кей-Колект» як до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, які були укладені між ПАТ «Укрсиббанк» і  ОСОБА_4 Установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, оскільки цей Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, а отже, не може бути підставою для відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі договорів, укладених в порядку, встановленому законом. Отже, наявне в іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у добровільному і узгодженому сторонами договору порядку.

    Суд апеляційної інстанції вказав, що на час укладення сторонами договору іпотеки від 18 грудня 2006 року малолітній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, не мав права користування спірною квартирою, проте всупереч умовам договору іпотеки ОСОБА_1 зареєстрував свого малолітнього сина у цій квартирі без дозволу іпотекодержателя.

    Крім того, апеляційний суд зазначив, що ТОВ «Кей-Колект» не був залучений до участі у справі, що позбавило його можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 31 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами.

    Короткий зміст вимог касаційної скарги

    У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1,  в інтересах якого діє представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

    Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою, що жодного договору, який підтверджує переуступлення права вимоги згідно з вищевказаним договором іпотеки до ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_1 не отримував.

    Апеляційний суд не врахував положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов’язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку», та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між сторонами, як спосіб, визначений договором іпотеки, відсутній. Нотаріус не перевірив  наявності чи відсутності виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов’язує можливість переходу права власності, отже дії нотаріуса щодо реєстрації за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру, власником якої залишився ОСОБА_1, який навіть не був сповіщений ТОВ «Кей-Колект» про його наміри, не можна вважати законними.

    Крім того, нотаріус Кобелєва А. М., провівши реєстрацію речового права на нерухоме майно, не врахувала, що у квартирі зареєстрована та проживає  малолітня дитина, тому має бути згода органу опіки та піклування на вчинення будь-яких дій щодо вказаної квартири.

    Доводи інших учасників справи

    Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

    Рух справи в суді касаційної інстанції

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу.

    Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

    01 червня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

    Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу призначено до розгляду.

    Фактичні обставини справи, встановлені судами

    Судом встановлено, що 18 грудня 2006 року ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту у розмірі 17 000 дол. США строком до 17 грудня 2027 року.

    18 грудня 2006 року з метою забезпечення виконання кредитного договору  ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А. А., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 72,4 кв. м, житловою площею 41,9 кв. м.

    Згідно з пунктом 5.1 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яке здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

    Пунктами 5.2, 5.3 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем основного зобов’язання іпотекодержатель надсилає йому рекомендованим листом повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В повідомленні іпотекодержатель зазначає спосіб, який застосовується ним для задоволення своїх вимог.

    У пункті 5.4 договору іпотеки сторони визначили, що у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя, цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

    13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) і ТОВ «Кей-Колект» (фактор) укладено договір факторингу, за яким ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 18 грудня 2006  року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4

    На підставі договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеного 13 лютого 2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» і ТОВ «Кей-Колект», посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за вищевказаним договором іпотеки від 18 грудня 2006 року.

    07 квітня 2014 року ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_10 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

    Матеріали справи не містять інформації про те, чи ОСОБА_1 отримав повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, в матеріалах справи відсутній оригінал рекомендованого зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, списку згрупованих рекомендованих поштових відправлень товариства тощо.

    Рішенням від 11 квітня 2016 року приватний нотаріус провела державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1, про що реєстратором внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

    Мотивувальна частина

    Позиція Верховного Суду

    Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

    Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

    Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Згідно з частинами першою, другою та п’ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

    Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

    Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

    Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі  невиконання  або  неналежного   виконання   боржником основного  зобов’язання  іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням  шляхом  звернення  стягнення  на предмет іпотеки.

    Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання.

    Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

    Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Системний аналіз положень статей 17333637 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов’язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

    Як свідчать матеріали справи, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 не ухвалювалось.

    Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним реєстратором – приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  Кобелєвою А. М. (що знаходиться у м. Києві) був внесений запис про прийняте нею рішення від 11 квітня 2016 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 72,4 кв. м, житловою площею 41,9 кв. м. Підставою виникнення права власності був вказаний договір іпотеки від 18 грудня 2006  року.

    Установлено, що ТОВ «Кей-Колект» у позасудовому порядку набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця та майнових поручителів без їх згоди, як власників.

    Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

    Натомість, суд першої інстанції, задовольняючи позов, не звернув увагу  на суб’єктний склад сторін спору та задовольнив позов до неналежного відповідача, враховуючи таке.

    Спір виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації такого права за ним.

    Позивач заявив вимогу до нотаріуса, який діяв як державний реєстратор.

    Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

    Також, за змістом висновків, викладених у пункті 31.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов’язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

    Отже, Верховний Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і ТОВ «Кей-Колект» з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації за ним такого права.

    13 грудня 2016 року під час судового засідання суд першої інстанції роз’яснив позивачу в особі його представника ОСОБА_12 право на заявлення клопотання про залучення ТОВ «Кей-Колект» до участі у справі як співвідповідача, проте всупереч вимогам частини четвертої статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами, не роз’яснив наслідки невчинення такої процесуальної дії, як відмова заявити клопотання про залучення іншого відповідача чи заміни відповідача іншим.

    Крім того, суд першої інстанції розглянув спір, який виник не між сторонами спору, по суті позовних вимог.

    З огляду на те, що позивач пред’явив позов до неналежного відповідача, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є помилковими.

    Суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень не мав можливості усунути зазначені порушення норм процесуального права та здійснити дії, передбаченні статтею 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами.

    Однак, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову не тільки з тих підстав, що позов заявлено до неналежного відповідача, а і в зв’язку з підставністю  позовних вимог, оскільки ТОВ «Кей-Колект» дотрималось порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений застереженням в іпотечному договорі, а тому у приватного нотаріуса Кобелєвої А. М., як державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у вчиненні оспорюваної реєстраційної дії.

    Отже, відмовляючи у задоволенні позову до неналежного відповідача, апеляційний суд вдався до встановлення обставин справи, хоча спір між цими сторонами не виник та дійшов до необґрунтованого висновку, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовується до спірних правовідносин.

    Крім того, апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи підтверджують невиконання грошового зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_4., отже ТОВ «Кей-Колект» як іпотекодежатель вправі було одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» та укладеному сторонами договором іпотеки.

    Враховуючи вищезазначене, вказані висновки апеляційного суду є передчасними та необґрунтованими, оскільки правовідносини виникли не між сторонами  спору, тому встановлення цих обставин є неможливим.

    Слід звернути увагу, що 07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

    – таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

    – загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

    Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

    ОскількиЗакон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

    Разом з тим, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

    Крім того, слід звернути увагу, що у справі, яка є предметом перегляду,                       ТОВ «Кей-Колект» у позасудовому порядку набув право власності на предмет іпотеки, внаслідок чого нерухоме житлове майно вибуло з власності іпотекодавця та майнових поручителів без їх згоди, як власників. Вказані обставини підлягають перевірці на предмет наявності правових підстав для таких наслідків, що настали для позивача, враховуючи те, що останнім згода  на позасудовий спосіб врегулювання спору без укладення відповідного договору з ТОВ «Кей-Колект» не надавалась.

    Оскільки з’ясування характеру спірних правовідносин та усіх обставин справи підлягає встановленню між позивачем та ТОВ «Кей-Колект», який не залучений до участі у справі в якості відповідача, а мотиви апеляційного суду є помилковими, позов пред’явлений до неналежного відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про неможливість розгляду позовних вимог між сторонами спору, скасування рішення апеляційного суду та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

    Враховуючи те, що позов у цій справі пред’явлений до неналежного відповідача, а касаційна скарга є частково обґрунтованою, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

    Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

    За змістом пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

    Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

    Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

    Керуючись статтями 400402409411416 ЦПК України, Верховний Суд                     у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

    ПОСТАНОВИВ:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє представник ОСОБА_5, задовольнити частково.

    Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                             від 29 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення у справі.

    У задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу  Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування реєстрації права власності на квартиру відмовити.

    Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

    Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко І. М. Фаловська

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.