click fraud detection

ТЕМА: 11.06.2015 Про визнання дій протиправними, скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва та зобов’язання вчинити певні дії

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4514
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

    У Х В А Л А

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

    “11” червня 2015 р. м. КиївК/800/51950/14

    Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

    Головуючого суддіШведа Е.Ю.,

    суддівГорбатюка С.А.,

    Мороз Л.Л.,

    розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

    касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський центральний ринок»

    на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року

    у справі № 814/2057/13-а

    за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський центральний ринок»

    до державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Вирич Тетяни Вікторівни, Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Миколаївського міського управління юстиції,

    треті особи: Кооперативне підприємство «Центральний ринок», Товариство з обмеженою відповідальністю «Карлет»

    про визнання дій протиправними, скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва та зобов’язання вчинити певні дії,

    встановив:

    Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський центральний ринок» (далі ТОВ «Миколаївський центральний ринок») звернулось до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Вирич Т.В., Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, Миколаївського міського управління юстиції, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

    – визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Вирич Т.В. щодо внесення запису про право власності на об’єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 51297748101) за Комунальним підприємством «Центральний ринок» (далі КП «Центральний ринок») до Державного реєстру речових прав та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 квітня 2013 року;

    – визнати недійсним (нечинним) свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26 квітня 2013 року, видане Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції;

    – зобов’язати Реєстраційну службу та Миколаївське міське управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав запис про скасування державної реєстрації права власності № 812625 від 25 квітня 2013 року.

    Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року позов задоволено:

    – визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Вирич Т.В. щодо внесення запису про право власності: 812625 25 квітня 2013 року о 16:03:29 на об’єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 51297748101) за КП «Центральний ринок» до Державного реєстру прав.

    – визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Вирич Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2001187 від 26 квітня 2013 року 13:26:45.

    – визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26 квітня 2013 року, індексний номер: 2985408, видане Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції за підписом, засвідченим печаткою державного реєстратора Вирич Т.В. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

    Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

    У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що державний реєстратор здійснив реєстраційні дії щодо майна, право власності на яке вже зареєстроване за позивачем, державним реєстратором не дотримано обовязку встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів, оскільки подані йому документи не можуть бути підставою для вчинення реєстраційних дій. Крім того, зазначає, що всупереч законодавства з питань реєстрації, державним реєстратором вчинено реєстраційні дії щодо майна, площа якого більша, ніж 5000 кв.м., тоді як такі повноваження має лише Укрдержреєстр. Також вказує, що Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24 квітня 2013 року накладено заборону на вчинення дій з державної реєстрації права власності на майно, щодо якого державним реєстратором 26 квітня 2013 року проведено реєстраційні дії. Зазначає, що майно, право власності на яке зареєстровано за КП «Центральний ринок», ніколи не перебувало у власності останнього, тому з вказаного слідує про незаконність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: пр. Леніна, 25, м. Миколаїв за КП «Центральний ринок».

    Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

    Судами встановлено наступні обставини. Відповідно до пунктів 1.36 та 1.37 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 14 грудня 2012 року № 1300 позивачу видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2012 серія САЕ № 837842 – на нежитлову будівлю літ. У-2, площа 4867,8 кв.м, адреса об’єкта: пр. Леніна, 25/12, реєстраційний номер: 28170631 та від 19 грудня 2012 року, серія САЕ № 857705 на нежитловий об’єкт (Центральний колгоспний ринок), що складається з 8 основних будівель (літ. А-2, площа 8643,2 кв.м, літ. З, площа 262,8 кв.м, літ. М, площа 269,3 кв.м, літ. Г, площа 34,1 кв.м, літ. Р, площа 137,6 кв.м, літ. К, площа 258,8 кв.м, літ. Н, площа 273 кв.м, літ. Я критий навіс – павільйон /модуль Кисловодськ/ на 704 торгових місць); службових будівель та споруд, адреса об’єкта: пр. Леніна, 25, реєстраційний номер: 6144017 (далі нерухоме майно).

    25 грудня 2012 року КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» прийняло рішення про державну реєстрацію за позивачем права власності на вказані об’єкти, про що в реєстрових книгах вчинено відповідні записи.

    Рішенням від 29 березня 2013 року № 325 виконком Миколаївської міської ради скасував пункти 1.36 та 1.37 рішення від 14 грудня 2012 року № 1300 в частині оформлення права власності та в частині видачі свідоцтв про право власності позивачу на вказані об’єкти.

    22 квітня 2013 року ТОВ «Миколаївський центральний ринок» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання незаконним та скасування вказаного рішення виконкому Миколаївської міської ради від 29 березня 2013 року № 325.

    Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24 квітня 2013 року у справі № 915/767/13 за вказаним позовом, заборонено Реєстраційній службі вчиняти дії, пов’язані з державною реєстрацією права власності відносно нерухомого майна.

    25 квітня 2013 року (16:03:29, реєстраційний номер 1000931) державний реєстратор Реєстраційної служби зареєстрував заяву КП «Центральний ринок» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно. У заяві зазначені: вид реєстрації виникнення; форма власності приватна; тип об’єкта нежитлове приміщення; місцезнаходження об’єкта нерухомого майна м. Миколаїв, пр. Леніна, 25.

    З посиланням на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, судами встановлено, що 26 квітня 2013 реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2001187 від 26 квітня 2013 року 13:26:45. Згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 квітня 2013 року № 2001187 державний реєстратор провів державну реєстрацію права приватної власності КП «Центральний ринок» на торговий комплекс, що розташований за адресою: пр. Леніна, 25.

    26 квітня 2013 року КП «Центральний ринок» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер: 2985408), згідно з яким КП «Центральний ринок» є власником нежитлових приміщень (нерухомого майна), розташованих за адресою: пр. Леніна, 25, м. Миколаїв.

    Позивач, вважаючи зазначені дії державного реєстратора неправомірними, його рішення незаконним, звернувся до суду з даним позовом про визнання неправомірними дій та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва.

    В подальшому, Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13 грудня 2013 року у справі № 915/767/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року, позовні вимоги ТОВ «Миколаївський центральний ринок» задоволено частково: визнано незаконним та скасовано пункти 4, 5, 6 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 29 березня 2013 року № 325 «Про скасування рішення виконкому Миколаївської міської ради та внесення змін до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 14.12.12 р. № 300», в іншій частині позову відмовлено.

    Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор, здійснюючи реєстраційні дії, діяв з перевищенням повноважень, оскільки подані державному реєстратору документи не можуть бути підставою для здійснення реєстрації права власності КП «Центральний ринок» на нерухоме майно, право власності на нерухоме майно вже зареєстровано за позивачем. Окремою підставою для задоволення позову стала обставина вчинення державним реєстратором реєстраційних дій щодо нерухомого майна, площа якого більша, ніж 5000 кв.м., реєстрація прав щодо якого віднесено до повноважень Укрдержреєстру.

    Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, правомірно здійснив реєстраційні дії, оскільки реєстри, що діяли до 01 січня 2013 року та Реєстр прав власності на нерухоме майно не містили інформації про зареєстровані права на нерухоме майно, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 24 квітня 2013 року про заборону вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна надійшла до державного реєстратора тільки 30 квітня 2013 року, тобто після проведення реєстраційних дій, для здійснення державної реєстрації нерухомого майна КП «Центральний ринок» надано всі необхідні документи. Також суд апеляційної інстанції вказав, що наказ, відповідно до якого обєкти нерухомого майна площею більше 5000 кв.м. підлягають реєстрації Укрдержреєстром, суперечить нормам закону та порядку державної реєстрації прав та їх обтяжень, тому не повинен застосовуватись.

    Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

    Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

    1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

    2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

    3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

    4) внесення записів до Державного реєстру прав;

    5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

    6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

    Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

    Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 (далі Порядок реєстрації), чинним на час виникнення спірних правовідносин.

    Відповідно до п. 7 Порядку реєстрації для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін’юст.

    На підтвердження подання заявником заяви та доданих до неї документів орган державної реєстрації прав видає заявникові картку прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до змісту п. 8 Порядку реєстрації.

    Зразок картки прийому заяви та вимоги до її заповнення затверджені Наказом Міністерства юстиції України «Про впорядкування відносин, пов’язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17.04.2012 № 595/5.

    Відповідно до вказаного наказу картки прийому заяви містить, зокрема, такі поля (рядки) для заповнення:

    – «Перелік документів, поданих із заявою:», після якого зазначається дата, підпис, повне прізвище, ім’я та по батькові у називному відмінку посадової особи, нотаріуса, який прийняв заяву, та додані до неї документи (п. 6 Вимог до заповнення картки прийому заяви);

    – «Перелік документів, поданих додатково:», після якого зазначається дата, підпис, повне прізвище, ім’я та по батькові у називному відмінку посадової особи, нотаріуса, який отримав додатково подані документи (відомості відображаються у випадку, коли до заяви було подано додаткові документи) (п. 7 Вимог до заповнення картки прийому заяви).

    Зі змісту наведених норм вбачається, що картка прийому заяви повинна містити перелік документів, що подаються державному реєстратору разом із заявою про державну реєстрацію. Наявність в картці прийому заяви переліку документів є доказом, що підтверджує подання саме таких документів, які зазначені в картці, про що вірно вказав суд першої інстанції.

    Відповідно до змісту п. 50 Порядку реєстрації для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв’язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 – 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об’єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

    У разі коли внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав рішення про внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи, прийняте уповноваженим органом управління такої юридичної особи.

    Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується карткою прийому заяви, разом з заявою про державну реєстрацію представником КП «Центральний ринок» державному реєстратору подано акт приймання-передачі нерухомого майна: б/н, виданий 31 січня 2002 року, видавник: КР «Облкоопзаготторг» та постанову «Про реорганізацію КП «Облкоопзаготторг», серія та номер: 96, видана 12 березня 2002 року, видавник: Миколаївська обласна спілка споживчих товариств.

    Постановою правління Миколаївської облспоживспілки та президії обкому профспілки працівників споживчої кооперації від 12 березня 2002 року № 96 «Про реорганізацію КП «Облкоопзаготторг», зокрема, внесено зміни в пункт 1 постанови правління облспоживспілки № 13 від 31 січня 2002 року «Про передачу в оперативне управління КП «Центральний ринок» торгового комплексу КП «Облкоопзаготторг» та передати торговий комплекс, як внесок правління облспоживспілки до статутного капіталу КП «Центральний ринок» з 15 березня 2002 року.

    Постановою правління Миколаївської облспоживспілки від 31 січня 2002 року № 13 «О передаче в оперативное управление КП «Центральный рынок» торгового комплекс КП «Облкоопзаготторг»,зокрема, в.о. генерального директора КП «Облкоопзаготторг» було зобов’язано «… передать в оперативное управление торговый комплекс дирекции КП «Центральный рынок» с 31.01.2002 г.».

    Зазначена постанова від 31 січня 2002 року № 13 державному реєстратору не подавалась, про що вірно вказано судом першої інстанції з посиланням на картку прийому заяви.

    В акті приймання-передачі основних фондів і малоцінного інвентарю від 31 січня 2002 року зазначено, що на виконання Постанови правління Миколаївської облспоживспілки від 31.01.2002 р. № 13 стосовно передачі основних фондів КП «Облкоопзаготторг» до КП «Центральний ринок» комісією складено цей акт про те, що КП «Облкоопзаготторг» передало, а КП «Центральний ринок» прийняло торговий комплекс Центрального ринку, розташований в м. Миколаєві, проспект Леніна, 25, що складається з нежитлових будівель за літ. У-2 загальною площею 4867.8 кв.м , літ. К площею 258,8 кв.м, за літ. П площею 273.0 кв.м, за літ.А-2 площею 8643.8 кв.м, за літ. З площею 262.8 кв.м, за ліг. М площею 269,3 кв.м, за літ. Г площею 34.1 кв.м, за літ. Р площею 137.6 кв.м; споруда за літ. Я критий овочевий модуль «Кисловодськ» на 704 торгових місця, службові будівлі та споруди.

    Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, документи, що підтверджують саме право власності особи, яка передавала об’єкти нерухомого майна до статутного фонду КП «Центральний ринок», та документи, що підтверджують повноваження органу управління Миколаївської облспоживспілки, згідно з карткою, реєстратору не були подані.

    Крім того, слід зазначити, що вказаний акт від 31 січня 2002 року містить печатку тільки КП «Облкоопзаготторг» та не містить печатки власника майна Миколаївської облспоживспілки, тому такий акт не може свідчити про перехід права власності на нерухоме майно від Миколаївської облспоживспілки до статутного фонду КП «Центральний ринок».

    За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані державному реєстратору документи не можуть бути підставою для реєстраціє нерухомого майна.

    Доводи державного реєстратора, що представником КП «Центральний ринок» подано всі необхідні документи обґрунтовано не взято судом першої інстанції до уваги з огляду на те, що доказом, який підтверджує подання державному реєстратору документів разом із заявою про державну реєстрацію, є картка прийому заяви, яка не містить переліку документів, необхідного для здійснення реєстрації нерухомого майна.

    Щодо наявності в державному реєстрі вже зареєстрованого за позивачем права на нерухоме майно слід зазначити наступне.

    П. 12 Порядку реєстрації, як і в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

    1) обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

    2) повноважень заявника;

    3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

    4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

    5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов’язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

    Відповідно до п. 92 Порядку реєстрації під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

    При цьому, відповідно до п.п. 1 п. 93 Порядку реєстрації державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

    Порядок використання та перенесення державним реєстратором записів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру прав встановлює Мін’юст (п. 94 Порядку реєстрації).

    Згідно з абз. 2 п. 3 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 14.12.2012 № 1844/5 (далі Порядок використання даних) відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв /запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

    За змістом п. 4 Порядку використання даних пошук записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно здійснюється за такими ідентифікаторами:

    за реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

    за місцезнаходженням об’єкта нерухомого майна;

    за суб’єктом речового права на об’єкт нерухомого майна для юридичної особи (резидента та нерезидента) – найменування юридичної особи та податковий номер.

    Відповідно до п. 6 Порядку використання даних перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об’єкт нерухомого майна або суб’єкта речових прав, їх обтяжень.

    Посилаючись на свідоцтво про право власності та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, судом першої інстанції встановлено, що на день вчинення державним реєстратором реєстраційних дій, власником нерухомого майна було ТОВ «Миколаївський центральний ринок», що спростовує доводи державного реєстратора про відсутність у вказаних реєстрах відомостей про нерухоме майно.

    Крім того, за змістом п. 81 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

    Таким чином, з урахуванням поданих державному реєстратору документів, останній повинен був вчинити дії щодо пошуку інформації щодо нерухомого майна у відповідних реєстрах, використовуючи при цьому всі можливі ідентифікатори, відповідно до п. 4 Порядку використання даних та шляхом запиту до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію.

    За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення державним реєстратором процедури вчинення реєстраційних дій.

    Щодо вчинення державним реєстратором реєстраційних дій щодо майна, площа якого перевищує 5000 кв.м. слід зазначити наступне.

    Відповідно до п. 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2013 № 607/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за № 534/23066 (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу (зокрема державна реєстрація нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв.м.), проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

    Згідно з п. 4 вказаного порядку орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

    З урахуванням тієї обставини, що нерухоме майно має площу більшу, ніж 5000 кв.м., державний реєстратор повинен був передати заяву представника КП «Центральний ринок» про держану реєстрацію до Укрдержреєстру відповідно до вказаного порядку.

    Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, вказуючи що Наказ Міністерства юстиції України 02.04.2013 № 607/5 суперечить нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку реєстрації, оскільки вказаний наказ не регулює процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а визначає процедуру саме взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно, як про це вказано в його преамбулі, зареєстрований в Міністерстві юстиції України та є чинним.

    Крім того, відповідно до п.п. 10 п. 4 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 401 Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

    Тому, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про незаконність вчинення державним реєстратором Вирич Т.В. реєстраційних дій щодо реєстрації нерухомого майна площею, що перевищує 5000 кв.м.

    Крім того, варто зазначити, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відхили доводи позивача про наявність ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24 квітня 2013 року у справі № 915/767/13, якою заборонено Реєстраційній службі вчиняти дії, пов’язані з державною реєстрацією права власності відносно нерухомого майна, як на підставу незаконності дій та рішення державного реєстратора, з огляду на те, що копія вказаної ухвали надійшла до державного реєстратора тільки 30 квітня 2013 року, як встановлено судами. Тому, державний реєстратор станом на 26 квітня 2013 року не міг знати про існуючу заборону на вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна.

    З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що державний реєстратор діяв з перевищенням наданих йому повноважень та не мав підстав здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за КП «Центральний ринок», про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

    У звязку з наведеним, давати оцінку іншим доводам позивача, зазначених в касаційній скарзі, як на підставу задоволення позову, необхідності не має, оскільки це не вплине на результат розгляду справи.

    Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.

    Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

    Відповідно до ч. 4 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення.

    За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню.

    Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

    у х в а л и в:

    Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський центральний ринок» задовольнити.

    Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року.

    Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Судді:

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть