click fraud detection

ТЕМА: 03.02.2016 Визнання протиправними дії та скасування рішення. «Кей-Колект»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4523
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15140/15 Головуючий у 1-й інстанції:Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач:Міщук М.С.

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    03 лютого 2016 року м. Київ

    Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

    головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційних скарг приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними дії та скасування рішення, –

    ВСТАНОВИВ:

    27 липня 2015 року ОСОБА_6 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

    – визнати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. щодо реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» нерухомого майна – квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки серії та номер 4300 від 30.10.2007 року нечинним;

    – зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. скасувати реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на нерухоме майно – квартиру за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 10283561 від 04.07.2015 року;

    – зобов’язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. за власний рахунок поновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нерухоме майно – квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

    Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича № 22595516 від 04.07.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” нерухомого майна – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

    В апеляційних скаргах про скасування постанови приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Борис Михайлович та товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі також ТОВ «Кей-Колект») зазначають, що судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини справи, у зв’язку з чим суд дійшов хибних висновків та прийняв оскаржуване рішення. Зокрема, судом першої інстанції не враховано положення статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та помилково застосовано законодавство щодо захисту житлових прав неповнолітніх дітей.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з’явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

    Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2002 року ОСОБА_6, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Дунаєвою Ю.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1067, купила квартиру АДРЕСА_1.

    19 серпня 2002 року зазначений договір зареєстровано комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», реєстровий № 6509.

    30 жовтня 2007 року між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11243558000 (далі також кредитний договір), на підставі якого позивач отримала грошові кошти в сумі 100 000 доларів США.

    В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 30 жовтня 2007 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

    13 жовтня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області прийнято рішення по справі № 113-ц, яким суд задовольнив позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, приватного підприємства «Ескада», приватного підприємства «Факт «МВК», ОСОБА_9 на користь ПАТ «УкрСиббанк» і вирішив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6, приватного підприємства «Ескада», приватного підприємства «Факт «МВК», ОСОБА_9 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року в розмірі 791 792,30 грн.

    29 грудня 2011 року зазначене рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області набрало законної сили і перебуває на виконанні в другому відділі державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

    13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за Кредитним договором відступлені ТОВ “Кей-Колект”.

    ТОВ “Кей-Колект” звернулось до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовною заявою до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру загальною площею 101,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11243558000 від 30 жовтня 2007 року в розмірі 3 196 642,57грн.

    Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2015 року по справі №161/413б/15-ц позовні вимоги ТОВ “Кей-Колект” до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково: у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року в сумі 91111,82 долари США, що становить 791792грн. 30 коп. звернено стягнення на предмет іпотеки – квартиру загальною площею 101,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6

    Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року доповнено рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року у даній справі, встановлено початкову ціну предмета іпотеки – квартири на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

    Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 03 липня 2015 року зазначене рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2015 року залишено без змін.

    Рішенням від 04.07.2015 року № 22595516 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано за ТОВ “Кей-Колект” право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення пунктів підпунктів 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 розділу 5 договору іпотеки окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому Законом № 898-IV не укладався. Крім того, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована та постійно в ній проживає неповнолітня донька позивачки – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, відповідачем не витребовувалось довідки про склад сім’ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання. Більш того, пункт 5.3 договору іпотеки передбачає можливість позасудового врегулювання лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак судове рішення набрало законної сили за день до прийняття оскаржуваного рішення.

    Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

    Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV (надалі також Закон № 898-IV) передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду; виконавчий напис нотаріуса; договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Вказаний перелік є вичерпним.

    У відповідності до частин 1-3 статті 36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

    – передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

    – право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

    У відповідності до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

    Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

    Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони уклали договір іпотеки, в якому розділом 5 безальтернативно визначили свої права (т. 1 а. с. 18-19).

    Законом № 898-IV передбачено позасудове врегулювання, яке має відображатися в іпотечному договір, як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або здійснюватися згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.

    Цей договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, однак у підпунктах 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 розділу 5 чітко визначено, що позасудове регулювання здійснюється на підставі укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом № 898-IV.

    Згідно пункту 5.1 договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

    Однак, відповідно до пункту 5.2. договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: підпунктом 5.2.1. передбачено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;

    згідно підпунктом 5.2.2 договору іпотеки, отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом № 898-IV.

    Пунктом 5.3. договору іпотеки визначено, що позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    У той же час, судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили 03.07.2015 року, тобто за день до прийняття відповідачем рішення про реєстрацію прав на нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект».

    Доводи ТОВ «Кей-Колект» про те, що у 07 жовтня 2015 року Вищим спеціалізованим судом України було скасовано дане рішення не приймається колегією суддів до уваги, оскільки на момент вчинення оскаржуваних дій судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки було чинним.

    Як вірно встановлено судом першої інстанції третьою особою самостійно обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі статті 37 Закону № 898-IV або звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені предмету іпотеки на підставі статті 38 Закону № 898-IV.

    Частиною 1 статті 37 Закону № 898-IV встановлено правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якою є договір про задоволення вимог іпотекодержателю або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків (ч. 1 ст. 38 Закону N 898-IV).

    Однак, в порушення вищезазначених вимог ТОВ «Кей-Колект» при поданні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на предмет іпотеки – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не подавав та не укладав.

    Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (надалі також Закон № 1952-IV).

    Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі також державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (надалі також Порядок № 868).

    Пунктом 13 вказаного Порядку визначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1.1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

    Відповідно до пункту 46 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

    1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

    2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

    3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

    Отже, однією з передумов державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

    Частиною 2 статті 37 Закону 898-IV передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді, що і зроблено позивачем у дані справі.

    Крім того, на момент на укладення договору іпотеки та державної реєстрації прав на нерухоме майно, здійснене нотаріусом Суперфіном Б.М. в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована та постійно в ній проживає станом на 9 жовтня 2002 року неповнолітня донька позивачки – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією будинкової книги НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 34-40), яка досліджена судом першої інстанції.

    У зв’язку з цим надана представником апелянта ТОВ «Кей- Колект» ксерокопія будинкової книги НОМЕР_1 колегією суддів до уваги не приймається, оскільки з цього документа неможливо встановити дату його видачі та завірений він не належним чином.

    Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати обмін, відчуження стосовно нерухомого майна, право користування або право власності якими мають діти.

    Крім цього у відповідності до Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» параграф 2 глава 2 пункту 1.9 з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім’ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.”

    Згідно пункту 1.10 Порядку у разі виявлення з поданих відчуджувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчуджувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідно виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

    Апелянти у своїх доводах зазначають про те, що з метою перевірка додержання прав дітей суди мають виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад: реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із посиланням на невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

    Отже доводи апеляційної скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. стосовно того, що перевірка додержання прав дітей мала бути здійснена при укладання договору іпотеки не приймається колегією суддів до уваги з огляду на те, що дані обставини не впливають на зобов’язання нотаріусів здійснювати перевірку додержання прав дітей.

    В статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року № 1304-VII зазначено, що протягом дії цього Закону:

    1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України “Про заставу” та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України “Про іпотеку”, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

    – таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

    – загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

    2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

    3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

    Як встановлено судом першої інстанції, третьою особою для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень не надала доказів, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, не використовується позивачем, як місце постійного проживання, оскільки у позивача у власності є інше нерухоме житлове майно.

    Оскільки ОСОБА_6 та її неповнолітня донька ОСОБА_10 25.03.2003 року були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, неповнолітня донька ОСОБА_6 мала право користування предметом іпотеки.

    З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. № 22595516 від 04.07.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

    В свою чергу, статтею 26 Закону № 1952-IV передбачено, що записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

    Внесення записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1429/20167 (надалі також Порядок № 3502/5).

    Так, згідно з пунктом 2.1 Порядку № 3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

    Пунктом 2.3 Порядку № 3502/5 зазначено, що заявник під час подання заяви пред’являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

    Відповідно до пункту 2.6 Порядку № 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього Порядку.

    Згідно з пунктами 2.10 та 2.11 Порядку № 3502/5 за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

    Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

    Отже, записи в Державному реєстрі прав скасовуються на підставі судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що набрало законної сили. Зазначене судове рішення подається реєстратору разом із заявою та іншими документами, визначеними Порядком № 3502/5.

    Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правовою підставою для скасування запису у Державному реєстрі прав.

    Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, документи, визначені Порядком № 3502/5.

    З урахуванням наведених норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов’язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. скасувати реєстрацію права власності та зобов’язання відповідача за власний рахунок поновити державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на нерухоме майно – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки внесення запису про скасування державної реєстрації здійснюється на підставі відповідної заяви заявника.

    Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

    Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, –

    УХВАЛИВ:

    Апеляційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, товариства з обмеженою відповідальністю “Кей-Колект” залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року – без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

    Головуючий суддя

    Судді:

    Повний текст рішення складено 08.02.2016 року.

    Головуючий суддя Міщук М.С.

    Судді: Гром Л.М.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть