click fraud detection

ТЕМА: 06.07.2016 Про звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виселення із житлової квартири. «Банк «Фінанси та Кредит»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4161
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    06 липня2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Червинської М.Є.,

    суддів: Закропивного О.В., Коротуна В.М.,

    Мазур Л.М., ПисаноїТ.О.,

    розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» іпотекодержателем нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виселення із житлової квартири, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – АТ «Банк «Фінанси та Кредит») іпотекодержателем нерухомого майна, звернення стягнення на предмет іпотеки і примусове виселення із житлової квартири.

    На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26 липня 2007 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «БанкФінанси та Кредит», було укладено кредитний договір № 151/07МК, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 100 000,00 доларів США з оплатою за процентною ставкою 14 % річних за користування кредитом на строк до 26 липня 2022 року на умовах повернення, строковості та платності.

    З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань 27 липня 2007 року між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за № 527-Д, за яким ОСОБА_7 в іпотеку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було передано нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень № 5, 6, 7, зазначених в плані літ. «А», загальною площею 283,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    У зв’язку з невиконанням ОСОБА_7 взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2012 року з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 876 273 грн 68 коп. Зазначало, що в процесі виконання рішення суду позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_7 без згоди іпотекодержателя на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Фраківської міської ради від 18 вересня 2007 року здійснив переведення нежитлових приміщень у житловий фонд та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно та відчужив частину іпотечного майна відповідачам ОСОБА_6.

    Посилаючись на те, що до відповідачів ОСОБА_6 перейшли всі права і обов’язки за іпотечним договором, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

    Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

    У касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

    Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

    Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Суди під час розгляду справи встановили, що 26 липня 2007 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», було укладено кредитний договір № 151/07МК, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 100 000,00 доларів США з оплатою за процентною ставкою 14 % річних за користування кредитом на строк до 26 липня 2022 року на умовах повернення, строковості та платності.

    З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань 27 липня 2007 року між ТОВ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за № 527-Д, за яким ОСОБА_7 в іпотеку АТ «Банк Фінанси та Кредит» було передано нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень № 5, 6, 7, зазначених у плані літ. «А», загальною площею 283,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 березня 2012 року задоволено позов ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та стягнуто з ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 876 273 грн 68 коп.

    Встановлено також, що згідно з договором купівлі-продажу від 12 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, ОСОБА_7 продав ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. Квартира складається з 3-х кімнат, житловою площею 53,2 кв. м, загальною площею 86,6 кв. м.

    Зазначена квартира належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане Івано-Франківським міським управлінням житлово-комунального господарства 04 жовтня 2007 року.

    Підставою видачі даного свідоцтва послужило рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 вересня 2007 року.

    Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу квартири передбачено, що продавець свідчить, що предмет договору на момент укладення договору не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, він не заставлений, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, як юридичний адрес він не використовується, треті особи не мають прав на нього.

    Разом з тим встановлено, що в рішенні виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 вересня 2007 року № 456 відсутні дані щодо затвердження актів державної комісії приймання в експлуатацію індивідуальних житлових будинків та реконструйованих квартир: реконструкції нежитлового приміщення ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.

    Відповідно до положень п. 1.3 договору іпотеки предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов’язань іпотекодавця ОСОБА_7, є нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень № 5, 6, 7, зазначених у плані літ. «А», загальною площею 283,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на предмет іпотеки підтверджено договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим 26 липня 2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, за реєстровим № 522-Д, зареєстрований у державному реєстрі правочинів за № 4352002, зареєстрований в Івано-Франківському ОБТІ згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15377575 від 26 липня 2007 року реєстраційний № 18924732, в реєстрову книгу № 6ф номер запису 1112. Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15377640, виданим 26 липня 2007 року Івано-Франківським ОБТІ, реєстраційний № 18924732, предмет іпотеки має загальну площу 283,7 кв. м вартістю 143 268,00 грн.

    Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 не є предметом іпотеки за договором іпотеки від 27 липня 2007 року, зареєстрованим за № 527-Д, оскільки квартира є житловим приміщенням, а в іпотеку передано нежитлове приміщення, площа квартири – 54,8 кв. м, предмета іпотеки – 283,7 кв. м, балансова вартість квартири згідно з даними Івано-Франківського ОБТІ становить 96 212,00 грн, предмета іпотеки 143 268,00 грн.

    Згідно з копією витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 12 березня 2008 року та довідки від 12 березня 2008 року приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу встановлено, що згідно з Єдиним реєстром заборон – квартира АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_7, під забороною не перебувала.

    Отже, спірна квартира станом на час укладення договору купівлі-продажу – 12 березня 2008 року – не була обтяжена іпотекою.

    Згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

    Оскільки предметом іпотеки було нерухоме майно – нежитлові приміщення № 5, 6, 7, зазначені в плані літ. «А», загальною площею 283,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу набули права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 86,6 кв. м, не має підстав для висновку про те, що відповідачі набули статусу іпотекодавців та що до них перейшли права та обов’язки за іпотечним договором.

    Судам не надано доказів того, що предмет іпотеки – нежитлові приміщення № 5, 6, 7 за адресою: АДРЕСА_1, переведені в житлові приміщення, а відповідно спірна квартира є частиною предмета іпотеки.

    Відповідно до п. 3.1.1 договору іпотеки ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит» як іпотекодержатель має право перевіряти документально та в натурі наявність, розмір, стан і умови збереження та користування предметом іпотеки.

    Будь-яких доказів того, що позивач як іпотекодержатель вживав заходів щодо перевірки наявності та стану предмета іпотеки судам не було надано.

    Суди дійшли правильних висновків, що наданий позивачем технічний паспорт на спірні нежитлові приміщення № 5, 6, 7 у будинку АДРЕСА_1, не дає підстав для висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 належна сім’ї ОСОБА_6, є частиною даного нежитлового приміщення та відповідно предметом іпотеки.

    Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшли правильних висновків, що вимоги позивача про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1, звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки та примусове виселення сім’ї ОСОБА_6 із квартири є необґрунтованими.

    Отже, до зазначених висновків суди дійшли на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

    Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

    Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

    Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий М.Є. Червинська

    Судді: О.В. Закропивний

    В.М. Коротун

    Л.М. Мазур

    Т.О. Писана

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть