click fraud detection

ТЕМА: 11.05.2016 Про визнання договору іпотеки недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. «КредоБанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4157
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    11 травня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Гвоздика П.О., Ситнік О.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «КредоБанк», треті особи: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганна Олександрівна, про визнання договору іпотеки недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Кредобанк» – Яценка Олександра Сергійовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2015 року,

    в с т а н о в и л а :

    У червні 2014 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що укладений між відповідачами ОСОБА_5 та публічним акціонерним товариством «КредоБанк» (далі – ПАТ «КредоБанк») договір іпотеки від 31 січня 2011 року порушує його права на користування квартирою АДРЕСА_1.

    Зазначав, що на момент укладення оспорюваного договору іпотеки він був неповнолітнім та проживав і був зареєстрований у зазначеній квартирі, згоди органу опіки та піклування на укладення даного правочину надано не було.

    Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

    Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 31 січня 2011 року між ПАТ «КредоБанк» та ОСОБА_5, предметом якого є двокімнатна квартира, загальною площею – 48,5 кв.м., житловою площею – 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого 31 січня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. за реєстраційним № 73.

    Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину: виключено реєстраційний запис з Державного реєстру іпотек обтяження двокімнатної квартири, загальною площею – 48,5 кв.м., житловою площею – 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5; виключено реєстраційний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна про обтяження двокімнатної квартири, загальною площею – 48,5 кв.м., житловою площею – 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі скаржник представник ПАТ «Кредобанк» – Яценко О.С., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2015 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, ознайомившись із запереченнями на касаційну скаргу, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуваним договором іпотеки порушені цивільні права та інтереси позивача, пов’язані з його правом на користування квартирою, яка є предметом зазначеного іпотечного договору.

    Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 – 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

    Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 січня 2011 року між ОСОБА_5 та ПАТ «КредоБанк» укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передала в іпотеку двокімнатну квартиру, загальною площею – 48,5 кв.м., житловою площею – 29,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якості забезпечення виконання ПП «Фарби-Юг» своїх зобов’язань перед ПАТ «КредоБанк» за генеральним договором про здійснення кредитування № 1 від 31 січня 2011 року.

    31 січня 2011 року відомості про обтяження зазначеного нерухомого майна були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстровим №73 та №10770530.

    На момент укладення зазначеного договору в квартирі АДРЕСА_1, був зареєстрований та проживав неповнолітній ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного договору іпотеки надано не було. При цьому, судами також встановлено, що позивач проживає у зазначеній квартирі і по теперішній час.

    Ухвалою Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті від 13 січня 2014 року порушено провадження за позовом ПАТ «КредоБанк» до ПП «Фарби-Юг», ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за генеральним договором про здійснення кредитування №1 від 31січня 2011 року у розмірі 161 109,58 грн.

    Згідно п. 3.2 генерального договору про здійснення кредитування №1 від 31 січня 2011 року, укладеного між ПАТ «КредоБанк» та ПП «Фарби-Юг», відповідачка ОСОБА_5 вказана, як майновий поручитель – іпотекодавець двокімнатної квартири, загальної площі 48,5 кв.м., житлової площею 29,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

    Відповідно до положень ст.177 СК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлено необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина.

    Беручи до уваги порушене Третейським судом при Львівській торгово-промисловій палаті провадження за позовом ПАТ «КредоБанк» про стягнення заборгованості за договором, забезпеченим оспорюваним договором іпотеки, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що зазначеним договором іпотеки порушено цивільні права та інтереси ОСОБА_4 щодо користування квартирою АДРЕСА_1, яка є місцем його проживання та реєстрації з 17 серпня 2007 року, що є підставою для визнання даного правочину недійсним.

    Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

    При цьому, твердження сторони скаржника про порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є безпідставними та не могли вплинути на зміст оскаржуваних рішень.

    Згідно положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Розглядаючи спір та переглядаючи його в апеляційному порядку суди попередніх інстанцій вірно встановили фактичні обставини по справі, надали їм належну правову оцінку, правомірно застосували норму права, яка застосовується до даних правовідносин, обґрунтовано та законно дійшли висновку про задоволення позову.

    Оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

    Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

    Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, –

    у х в а л и л а :

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть