click fraud detection

ТЕМА: 30.05.2016 Про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними. «Дельта Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4150
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    іменем україни

    30 травня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

    кримінальних справ у складі:

    Касьяна О.П., Євтушенко О.І., Остапчука Д.О.,

    розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Національний банк України, третя особа – ОСОБА_3, про визнання договору поруки припиненим, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Воловиченко Валерій Володимирович, ОСОБА_4, про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 – на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом та, збільшивши позовні вимоги, просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 як боржника та ОСОБА_4 як поручителя 2 897 521 грн 86 коп. заборгованості за кредитним договором.

    На обґрунтування своїх вимог посилалось на ті обставини, що 09 листопада 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 250 000 доларів США зі сплатою 14,50 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 09 листопада 2007 року до 02 листопада 2032 року, для придбання земельної ділянки.

    На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором у цей же день між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, а між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким позичальник передав в іпотеку банку належну йому земельну ділянку площею 0,0700 га по вул. 3-я Синьоозерна ділянка 13 (с/т Лісне) у м. Києві для ведення садівництва.

    30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та НБУ укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», за яким Укрпромбанк передав (відступив) Дельта Банк право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

    Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 23 липня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 2 897 521 грн 86 коп., яка складається з тіла кредиту – 2 735 555 грн 51 коп. та відсотків за користування кредиту в розмірі 161 966 грн 35 коп.

    ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати припиненим договір поруки, укладений 09 листопада 2007 року між нею та банком.

    На обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що заборгованість за кредитним договором виникла в 2008 року, і з цього часу у банку виникла можливість пред’явити вимоги до поручителя, однак банк пропустив шестимісячний строк на пред’явлення вимоги до поручителя, тому відповідно до ст. 559 ЦК України порука припинилась.

    ОСОБА_3 звернувся до суду також з зустрічними позовними вимогами до ПАТ «Дельта Банк» та з урахуванням збільшених позовних вимог просив суд визнати недійсними договори кредиту та іпотеки від 09 листопада 2007 року, укладені між ним та ТОВ «УкрпромБанк», договір про передачу активів та кредитний зобов’язань, укладений 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк».

    На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що він не підписував кредитний договір з ТОВ «Укрпромбанк», підпис від його імені є сфальсифікованим, умови кредитного договору з ним не погоджувались, він не мав волевиявлення на укладення цього договору.

    Оскільки іпотека є похідною від основного зобов’язання, яке відповідно до договору про передачу активів та кредитних зобов’язань перейшло до ПАТ «Дельта Банк», то правовідносини за договором іпотеки між первісним кредитором ТОВ «Укрпромбанк» та іпотекодавцем припинилися, оскільки будь-яких змін до договору іпотеки станом з 30 червня 2010 року не вносилось.

    Договір про передачу активів та кредитних зобов’язань також має бути визнаний недійсним, оскільки до його укладення була розпочата процедура ліквідації ТОВ «Укрпромбанк» та відповідно дія усіх дозволів та ліцензій припинилась, просив задовольнити позов.

    Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року, позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 2 735 555 грн 51 коп. боргу за кредитним договором. Вирішено питання про судові витрати.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено та визнано договір поруки, укладений 09 листопада 2007 року між нею та ТОВ «Український промисловий банк» припиненим. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

    У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

    У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні позову банку.

    Свої вимоги мотивують порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно з’ясував та встановив обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України) та дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову ПАТ «Дельта Банк», відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та задоволення позову ОСОБА_4, виходячи з того, що оспорювані боржником договори кредиту, іпотеки та передачі активів і кредитних зобов’язань укладені з дотриманням вимог закону, ОСОБА_3 не надав доказів, як передбачено ст. ст. 10, 60 ЦПК України, на підтвердження своїх вимог щодо наявності підстав, визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання їх недійсними.

    При цьому, установивши, що боржник ОСОБА_3 не виконав взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, внаслідок чого утворився борг, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення боргу з боржника (ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України), а порука припинилась у зв’язку з тим, що банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив відповідної вимоги до поручителя, як передбачено ч. 4 ст. 559 ЦК України.

    Судами правильно застосовано закон, що регулює відносини, які виникли між сторонами, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

    Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

    За таких обставин касаційні скарги потрібно відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

    Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів,

    у х в а л и л а:

    Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 – відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Колегія суддів: О.П. Касьян

    О.І.Євтушенко

    Д.О. Остапчук

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.