click fraud detection

ТЕМА: 25.02.2016 Про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. «Дельта Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4146
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    УХВАЛА

    іменем україни

    25 травня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Луспеника Д.Д.,

    суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

    ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 серпня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Астра Банк» (далі – ПАТ «Астра Банк») та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановив кредитний ліміт у розмірі 300 тис. грн терміном до 13 серпня 2011 року, зі сплатою 19,49 % річних.

    На забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором цього ж дня між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_4 укладений договір поруки, згідно з яким поручитель зобов’язалася в повному обсязі відповідати перед кредитором за своєчасне і повне виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором.

    Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, 13 серпня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, згідно з яким останній передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

    2 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Астра Банк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним кредитним та забезпечувальними договорами.

    Умови кредитного договору позичальник не виконав, на вимоги ні він, ні поручителі не реагували, унаслідок чого станом на 20 жовтня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 357 869 грн 95 коп.

    Посилаючись на викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 357 869 грн 95 коп.; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

    Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 4 лютого 2015 року позов задоволено частково.

    Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на користь ПАТ «Дельта Банк» 357 869 грн 95 коп. заборгованості за кредитним договором, 3 578 грн 70 коп. судового збору, всього: 361 448 грн 65 коп.

    У решті позову відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Дельта Банк», що є правонаступником ПАТ «Астра Банк» задоволено.

    Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 13 серпня 2013 року у розмірі 357 869 грн 95 коп.

    У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2013 року, укладеним між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3, у розмірі 357 869 грн 95 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 серпня 2013 року, укладеним між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_5, квартиру АДРЕСА_2.

    Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначено початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ПАТ «Дельта Банк», виходив із того, що позичальник порушив умови кредитного договору, тому кредитна заборгованість підлягає стягненню. Разом з тим, підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки немає, оскільки буде подвійне задоволення вимог кредитора, а, крім того, банк не надсилав відповідачам письмової вимоги про усунення порушень.

    Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов’язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов’язанням.

    Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

    Судом встановлено, що 13 серпня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановив кредитний ліміт у розмірі 300 тис. грн терміном до 13 серпня 2011 року зі сплатою 19,49 % річних.

    Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредит надавався позичальнику на потреби, відповідно до заявки-анкети позичальника та заяви на отримання траншу.

    На забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором 13 серпня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов’язалася відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором.

    З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, 13 серпня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого останній передав у іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2.

    2 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Астра Банк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаним кредитним договором та забезпечувальними договорами.

    Отже, у силу ст. 512 ЦК України ПАТ «Дельта Банк» набуло права нового кредитора.

    Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких о суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

    Апеляційний суд розглянув справу із порушенням вищезазначених норм процесуального права.

    Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

    Як вбачається з матеріалів під час розгляду справи апеляційний суд за клопотанням представника відповідача долучив до матеріалів справи оригінали квитанцій про сплату ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2013 року у розмірі 4 200 грн – квитанція від 30 грудня 2013 року та 2 500 грн – квитанція від 25 січня 2014 року (а. с. 195, 196).

    Разом з тим,апеляційний суд належної правової оцінки вказаним доказам не надавав, не встановив, у якому розмірі виникла заборгованість у відповідача. Розрахунок заборгованості не наданий і позивачем, а довідка про суму боргу не включає в себе порядку його нарахування (а. с. 32).

    Таким чином, висновки апеляційного суду щодо визначення боргу за кредитом у розмірі 357 869 грн 95 коп. без посилання на докази, зібрані й досліджені судом за правилами ст. ст. 60, 212 ЦПК України на підтвердження достовірності цієї обставини, мають характер припущення, що заборонено в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

    Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя.

    Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

    У матеріалах справи взагалі відсутні довідки про те, з якого часу позичальник перестав сплачувати кредит, що має важливе значення для застосування ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки на а. с. 16 мітиться лише розрахунок необхідних платежів і відсутня інформація про виконання цього розрахунку.

    Таким чином, лише правильно встановивши розмір кредитної заборгованості можливо вирішувати питання про її стягнення та звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Згідно з умовами кредитного договору погашення кредиту відбувається щомісячними платежами.

    Оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання мав би пред’явити вимогу до поручителя про виконання зобов’язання, а у разі непред’явлення такої вимоги у визначений законом строк, зобов’язання за договором поруки припиняються.

    Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-128 цс 14 від 8 жовтня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для судів.

    У зв’язку із цим суду слід встановити, коли у банку настав строк пред’явлення вимог до поручителя.

    Враховуючи те, що внаслідок порушення апеляційним судом норм процесуального права істотні для правильного вирішення справи обставини не встановлені, постановлене ним рішення підлягає скасуванню відповідно до ст. 338 ЦПК України із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Д.Д. Луспеник

    Судді: В.І. Журавель

    О.В. Закропивний

    С.Ф.Хопта

    С.П.Штелик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть