click fraud detection

ТЕМА: 18.05. 2016 Застосування наслідків недійсності правочинів та звернення стягнення на предмет іпотеки. «Порто-Франко»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4144
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    іменем україни

    18 травня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Мартинюка В.І.,

    суддів: Іваненко Ю.Г., Парінової І.К.,

    Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

    за участю представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, та представника публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Красюка Ігоря Івановича – Чиркіна ДмитраВолодимировича,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» Красюка Ігоря Івановича до ОСОБА_3, третя особа – прокуратура Одеської області, про визнання нікчемних договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У жовтні 2014 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-Франко» (далі – ПАТ АБ «Порто-Франко») КрасюкІ.І. звернувся до суду з позовом до

    ОСОБА_3, у якому з урахуванням уточнених вимог просив визнати недійсними нікчемні договори купівлі-продажу дачного будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0924 га, що розташована за вказаною адресою, застосувати наслідки недійсності вказаних договорів та поновити право ПАТ АБ «Порто-Франко» на зазначене нерухоме майно, посилаючись на те, що продаж спірної нерухомості вчинено за суттєво заниженою ціною з порушенням порядку розрахунку, що відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить про нікчемність такого договору.

    Рішенням Комінтернівського районного суду м. Одеси від 29 липня 2015 року у задоволенні позову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ АБ «Порто-Франко» Красюка І.І. відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2015 року рішення Комінтернівського районного суду м. Одеси від 29 липня 2015 року скасовано, позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ АБ «Порто-Франко» Красюка І.І. задоволено частково.

    Вказано на нікчемність договорів купівлі-продажу дачного будинку

    АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0924 га, що розташована за вказаною адресою, укладених 28 липня 2014 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та

    ОСОБА_3

    Застосовано наслідки недійсності вказаних правочинів, а саме: повернуто у власність ПАТ АБ «Порто-Франко» дачний будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0924 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4, просить рішення апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Комінтернівського районного суду

    м. Одеси від 29 липня 2015 року, що було помилково скасовано.

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

    Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що ціна спірних об’єктів нерухомості, а саме: дачного будинку та земельної ділянки, не відповідала ринковій вартості об’єктів нерухомості на дату відчуження майна банком.

    Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

    Судом установлено, що 25 липня 2014 року наглядовою радою ПАТ АБ «Порто-Франко» прийнято рішення про продаж майна, що перебуває на балансі банку, зокрема дачного будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею

    0,0924 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

    Згідно з довідкою № 15/1967 ПАТ АБ «Порто-Франко» про балансову вартість дачного будинку та довідкою № 15/1966 про балансову вартість земельної ділянки, вартість вказаних об’єктів нерухомості складає

    2 783 414 грн 27 коп. та 1 341 167 грн 52 коп. відповідно.

    28 липня 2014 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу вказаних об’єктів нерухомості, відповідно до яких дачний будинок придбано відповідачем за 2 783 414 грн 27 коп., а земельну ділянку – за 1 341 167 грн 52 коп.

    Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон), який є спеціальним законом у даних правовідносинах, врегульована процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку.

    Як убачається з матеріалів справи, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 вересня 2014 року № 103 у ПАТ АБ «Порто-Франко» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці – з 29 вересня до 29 грудня 2014 року.

    30 січня 2015 року за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 19 розпочато процедуру ліквідації ПАТ АБ «Порто-Франко».

    За правилами ч. ч. 1, 2 Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

    Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону.

    Згідно з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

    Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами.

    Статтею 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що звичайна ціна – це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

    Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції з урахуванням вищезазначених положень закону та обставин, встановлених у справі, й вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України дійшов правильного по суті й обґрунтованого висновку про відмову в позові, виходячи із того, що твердження позивача про нікчемність договорів купівлі-продажу від

    28 липня 2014 року з підстав, наведених у п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону, є недоведеними та безпідставними через відсутність належних і допустимих доказів того факту, що банком здійснено відчуження майна за цінами, нижчими від звичайних саме на час здійснення продажу спірних об’єктів нерухомості, а саме: дачного будинку та земельної ділянки.

    При цьому суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, надавши належну оцінку звіту про оцінку майна суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «ЕК «Професіонал», затвердженого 5 листопада 2014 року, й встановивши, що даний звіт містить суперечливі висновки, певні з яких базуються на підставі припущень, що є неприпустимим, у звіті допущено

    порівняння з аналогами, інформація про які розміщена в мережі Інтернет після затвердження/завершення звіту, звіт складений без виїзду експерта на місцевість, без безпосереднього дослідження об’єкта оцінювання, без участі (повідомлення) відповідача, що суперечить принципу справедливості, правильно зазначив про неналежність та недопустимість такого доказу та його неприйняття.

    Отже, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

    Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України вказані положення закону та обставини справи не врахував і помилково скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши про наявність правових підстав для задоволення позову, вважаючи, що відчуження банком майна відбулось за цінами, нижчими від звичайних, залишив поза увагою те, що звіт про оцінку спірної нерухомості затверджено 5 листопада 2014 року, тоді як оспорювані договори купівлі-продажу укладено у липні 2014 року й з того часу відповідачем ОСОБА_3 проведено ремонт дачного будинку та понесено інші витрати на утримання спірного майна.

    Отже, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

    Крім того, вказуючи на застосування наслідків недійсності правочину, апеляційний суд не виконав положення ч. 1 ст. 216 ЦК України та зобов’язав ОСОБА_3 повернути придбане за договорами майно, не зобов’язавши банк повернути ОСОБА_3 кошти, оплачені останнім на виконання умов договорів купівлі-продажу, а викладаючи резолютивну частину, зокрема зазначив: «Вказати на нікчемність договору купівлі-продажу дачного будинку ….» та «Вказати на нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки …», не звернувши уваги, що в цій частині резолютивна частина рішення не відповідає вимогам ст. 316 ЦПК України.

    Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

    За таких обставин рішення апеляційного суду Одеської області від

    2 грудня 2015 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішенняКомінтернівського районного суду м. Одеси від 29 липня 2015 року.

    Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової

    палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, задовольнити.

    Рішення апеляційного суду Одеської області від 2 грудня 2015 року скасувати.

    Рішення Комінтернівського районного суду м. Одеси від 29 липня

    2015 року залишити в силі.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий В.І. Мартинюк

    Судді: Ю.Г. Іваненко

    А.В.Маляренко

    І.К.Парінова

    О.М.Ситнік

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.