click fraud detection

ТЕМА: 01.06.2016 Скасування звернення стягнення на предмет іпотеки. ПАТ КБ «ПриватБанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4143
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    у х в а л а

    іменем україни

    01 червня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Касьяна О. П.,

    суддів: Амеліна В. І., Остапчука Д. О.,

    Дербенцевої Т. П., Попович О. В.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 05 листопада 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, у якому, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору від 10 серпня 2007 року № HAU2GA00000011, просило в рахунок погашення 333 095 грн 36 коп. заборгованості за вказаним договором звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 68,20 кв. м, житловою площею 51,10 кв. м та земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за вказаною адресою, що належали на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки банком з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаному будинку, та стягнути з відповідачів судові витрати.

    Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 30 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Харківської області від 05 листопада 2015 року рішення Люботинського міського суду Харківської області від 30 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

    У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № HAU2GA00000011 у розмірі 203 281 грн 23 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 68,20 кв. м, житловою площею 51,10 кв. м та земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за вказаною адресою, надано право продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номера земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

    У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

    Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості визначеної ним заборгованості за кредитним договором та виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898-IV) про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов’язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя.

    Оскільки ОСОБА_5 належним чином не виконує умови кредитного договору, то відповідно до умов іпотечного договору від 10 серпня 2007 року № HAU2GA00000011 та положень Закону № 898-IV іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

    Судами встановлено, що 10 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі – ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № HAU2GA00000011, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 58 320 грн 18 коп., а останній зобов’язався повернути кредит в термін до 09 серпня 2017 року та сплатити відсотки за його користування у розмірі 14,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а також комісію у розмірі 0,20 % щомісячно від суми наданого кредиту.

    Цього ж дня на забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № HAU2GA00000011, відповідно до умов якого остання надала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме:житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 68,20 кв. м, житловою площею 51,10 кв. м та земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована за вказаною адресою.

    Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

    Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що ОСОБА_5 зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 04 лютого 2015 року виникла загальна заборгованість у розмірі 333 095 грн 36 коп., яка складається із: 51 736 грн 68 коп. заборгованості за кредитом; 101 308 грн 21 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 6 804 грн 99 коп. заборгованості за комісією за користування кредитом; 157 145 грн 70 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, а також 250 грн штрафу (фіксована частина) та 15 849 грн 78 коп. штрафу (процентна складова), у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів з іпотечного будинку.

    Згідно зі ст. 12 Закону № 898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

    За змістом п. 24 договору іпотеки та приписів ст. ст. 33, 35 Закону № 898-IV у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно цього договору.

    Невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов’язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

    Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 898-ІV у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

    У той же час, вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, на порушення вимог ч. 1 ст. 39 Закону № 898-ІV апеляційний суд не зазначив початкової ціни предмета іпотеки у грошовому виразі для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону № 898-ІV.

    Крім того, пославшись на загальний розмір заборгованості, у рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, на порушення приписів ст. ст. 212, 303 ЦПК України апеляційний суд не зазначив усіх її складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

    Визначаючи загальний розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 203 281 грн 23 коп., апеляційний суд взяв за основу наданий позивачем до апеляційного суду розрахунок кредитної заборгованості, у якому розмір пені обраховано за 1 рік за ставкою 0,15 % та з урахуванням 895 418 грн 15 коп. списання (а. с. 204, 205).

    Разом із тим апеляційний суд не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості за іншими її складовими, зокрема правомірності підвищення банком процентної ставки на поточну та прострочену заборгованість з лютого 2009 року та дотримання передбаченого п. 2.3.1 кредитного договору порядку підвищення процентної ставки.

    09 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

    Зазначеним Законом ЦК України доповнено ст. 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до ч. 2 та ч. 3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

    Будь-які висновки з цього приводу в рішенні апеляційного суду відсутні.

    Наведені порушення апеляційним судом норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду в частині вирішення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не можна визнати законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про виселення не оскаржується, тому на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції у цій частині не перевіряється.

    Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Харківської області від 05 листопада 2015 року в частині вирішення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О. П. Касьян

    Судді: В. І. Амелін

    Т. П. Дербенцева

    Д. О. Остапчук

    О. В. Попович

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.