click fraud detection

ТЕМА: 18.05.2016 Про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. «УкрСиббанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4136
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    18 травня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Колодійчука В.М.,

    суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

    УмновоїО.В., Фаловської І.М.,

    розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 – на рішення апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») звернулось до суду із указаним позовом, у якому просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 378, 42 доларів США, з яких: 2 041,11 доларів США – заборгованість за кредитом; 337,31 доларів США – заборгованість за процентами; 2 612 грн 55 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована з 23 вересня 2013 року по 23 вересня 2014 року, та 290 грн 85 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована з 12 жовтня 2013 року по 23 вересня 2014 року.

    Крім того позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будівлями, житловою площею 55 кв. м, загальною площею 82,7 кв. м та на земельну ділянку площею 0,0960 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_6 на праві власності, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 378,42 доларів США, яка виникла внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

    Також позивач просив встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та стягнути на свою користь сплачений судовий збір.

    В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 23 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 14 000 доларів США зі сплатою 12,4 % річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 22 серпня 2014 року.

    На забезпечення виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, 23 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку належний йому житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будівлями, житловою площею 55 кв. м, загальною площею 82,7 кв. м та земельну ділянку площею 0,0960 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

    У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 23 вересня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 2 378,42 доларів США.

    Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.

    У червні 2015 року ОСОБА_3 пред’явила зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк», у якому просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року та договір іпотеки від 23 серпня 2007 року, укладений між банком та ОСОБА_4, посилаючись на те, що вони суперечать положенню ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

    Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору іпотеки від 23 серпня 2007 року залишено без розгляду.

    Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

    Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

    Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3

    Застосовано правові наслідки недійсності вищевказаного договору, а саме: зобов’язано ОСОБА_3 повернути ПАТ «УкрСиббанк» отримані кредитні кошти, а ПАТ «УкрСиббанк» повернути ОСОБА_3 всю суму грошових коштів, сплачених останньою на виконання покладених на неї фінансових зобов’язань за вищевказаним кредитним договором та додатковою угодою до нього від 23 серпня 2007 року.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішенням апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

    Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2007 року у розмірі 2 378 доларів 32 центи США, пеню в сумі 2 612 грн 55 коп. за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, нараховану за період з 23 вересня 2013 року по 23 вересня 2014 року, а також пеню у розмірі 290 грн 85 коп. за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за аналогічний період.

    Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будівлями, житловою площею 55 кв. м, загальною площею 82,7 кв. м. та на земельну ділянку площею 0,0960 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_6 на праві власності, для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором від 23 серпня 2007 року, шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 175 300 грн (154 000 грн та 21 300 грн відповідно), але не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на час проведення виконавчих дій. На час дії мораторію виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки виконанню не підлягає.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

    У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 ст. 335 ЦПК України).

    Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

    Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

    Судами встановлено, що 23 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі 14 000 доларів США зі сплатою 12,4 % річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 22 серпня 2014 року.

    На забезпечення виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору 23 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку належний йому житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будівлями, житловою площею 55 кв. м, загальною площею 82,7 кв. м та земельну ділянку площею 0,0960 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

    Взяті на себе зобов’язання позичальник належним чином не виконувала, у зв’язку із чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 23 вересня 2014 року склала 2 378,42 доларів США. Позичальник і поручитель на письмові вимоги банку не реагували.

    Відмовляючи у задоволенні первинного позову ПАТ «УкрСиббанк» та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що перед укладенням кредитного договору не попередив позичальника, що його послуги не задовольнятимуть її інтереси і вимоги, а також про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк», апеляційний суд виходив з того, що позичальник порушила умови кредитного договору, допустила заборгованість, яку банк просить стягнути з неї, а також у рахунок її погашення звернути стягнення на предмети іпотеки.

    Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд зазначив, що останньою не надано доказів вчинення умисних дій зі сторони банку та умислу на введення її в оману під час укладення кредитного договору.

    Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції нори матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    У частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону, висновки суду є правильними, зроблені на підставі дослідження та правильної оцінки наданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України).

    Проте погодитися з висновками апеляційного суду в частині вирішення первинного позову ПАТ «УкрСиббанк» не можна з наступних підстав.

    Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

    Таким вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у вказаній частині не відповідає з огляду на наступне.

    Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

    Пунктом 9.15 договору про надання споживчого кредиту встановлено, що місцем виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором є вул. Ціолковського, 6 у м. Глухові Сумської області (відділення ПАТ «УкрСиббанк»).

    Заперечуючи проти позовної заяви банку, ОСОБА_3 звертала увагу суду на те, що відділення ПАТ «УкрСиббанк», яке знаходилось за цією адресою, припинило свою діяльність у квітні 2013 року, про зміну місця виконання зобов’язань її повідомлено не було.

    Частинами 2-4 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

    Проте у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, не надав оцінки зазначеним доводам відповідача ОСОБА_3, не перевірив, чи повідомлялась вона про зміну місця виконання зобов’язань за кредитним договором, та з чиєї вини виникла заборгованість та прострочення за договором, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк».

    Крім того, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає принципам справедливості, оскільки не містить висновків щодо співмірності вартості предмета іпотеки, на який звернуто стягнення, із розміром заборгованості за кредитним договором.

    За таких обставин рішення апеляційного суду в частині вирішення первинного позову ПАТ «УкрСиббанк» не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України,

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_5 – задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року в частині задоволення первинного позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    В іншій частині рішення апеляційного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий В.М. Колодійчук

    Судді: В.С. Висоцька

    О.В. Кафідова

    О.В. Умнова

    І.М. Фаловська

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть