click fraud detection

ТЕМА: 11.11.2015 Про звернення стягнення на предмет іпотеки. ПАТ «Державний ощадний банк України»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4115
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    11 листопада 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Луспеника Д.Д.,

    суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

    ЧерненкоВ.А., Штелик С.П.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2014 року,

    в с т а н о в и л а:

    У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі – ПАТ «Державний ощадний банк України»)звернулось до суду із вищезазначеним позовом, у якому просило:

    – звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від03 жовтня 2007 року, а саме: готель, що знаходиться по АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 473 829 грн 55 коп.;

    – встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки – продаж ПАТ «Державний ощадний банк України» в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» будь-якій особі покупцеві предмета іпотеки – готелю, що знаходиться по АДРЕСА_1;

    – визнати вищий пріоритет ПАТ «Державний ощадний банк України» на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10 вересня 2008 року, а саме: готелю, що знаходиться по АДРЕСА_1;

    – встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки – готелю, що знаходиться по АДРЕСА_1, що підлягає визнанню незалежним суб’єктом оціночної діяльності на момент такого продажу обраним ПАТ «Державний ощадний банк України», на рівні ринкової вартості;

    – передати в управління ПАТ «Державний ощадний банк України» предмет іпотеки – готель, що знаходиться по АДРЕСА_1, на період його реалізації, надавши право вчиняти будь-які юридичні дії щодо предмета іпотеки, в тому числі право звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосуються предметаіпотеки; право отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях та нотаріусів будь-яких документів (їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки, витяги з Державної реєстраційної служби України),необхідних для управління.

    Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі – ВАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кошти на суму 500 тис. грн зі сплатою 14,5 % річних та терміном повернення до 01 жовтня 2012 року. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, предметом іпотеки якого є нерухоме майно, а саме: готель, що знаходиться по АДРЕСА_1. У зв’язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов’язань станом на 21 березня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 473 829 грн 55 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом – 283 324 грн 24 коп., строкової заборгованості за кредитом – 74 999 грн 67 коп., заборгованості за відсотками – 90 808 грн 11 коп., пені – 24 680 грн 53 коп., послуг за супроводження кредиту – 17 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер. 30 серпня 2011 року державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на готель на ім’я ОСОБА_3

    Посилаючись на те, що відповідач, яка успадкувала нерухоме майно, добровільно не задовольняє вимогу банку про погашення заборгованості за кредитом, позивач просив позов задовольнити.

    Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від20 березня 2014 року у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03 жовтня 2007року, а саме: готель, що знаходиться по АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2007 року на загальну суму 473 829 грн 55 коп., в тому числі простроченої заборгованості за кредитом – 283 324 грн 24 коп., строкової заборгованості за кредитом – 74 999 грн 67 коп., заборгованості за відсотками – 90 808 грн 11 коп., пені – 24 680 грн 53 коп., послуг за супроводження кредиту – 17 грн, шляхом надання ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, установленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за початковою ціною продажу, визначеною незалежним суб’єктом оціночної діяльності, на рівні ринкової вартості. Передано в управління ПАТ «Державний ощадний банк України» предмет іпотеки – готель, що знаходиться по АДРЕСА_1, на період його реалізації, надавши право вчиняти будь-які юридичні дії щодо предмета іпотеки, у тому числі право звернення до уповноважених органів та посадових осіб для отримання будь-яких документів, що стосуються предмета іпотеки; право отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях та нотаріусів будь-яких документів, необхідних для управління. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд.

    Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

    Судом установлено, що 01 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 500 тис. грн зі сплатою 14,5 % річних та терміном повернення до 01 жовтня 2012 року.

    На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, а саме: готель по АДРЕСА_1.

    У зв’язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов’язань станом на 21березня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 473 829 грн 55 коп., з яких прострочена заборгованість за кредитом – 283 324 грн 24 коп., строкова заборгованість за кредитом – 74 999 грн 67 коп., заборгованість за відсотками – 90 808 грн 11 коп. (з вересня 2009 року до 13 січня 2011 року включно), пеня – 24 680 грн 53 коп. ( з вересня 2009 року до 13 січня 2011 року включно), послуги з супроводження кредиту – 17 грн.

    Згідно зісвідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільногостану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

    30 серпня 2011 року державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за закономна готель на ім’я дружини померлого ОСОБА_3

    Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України», суд першої інстанції виходив з того, що за змістом рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2013 року кредитний договір від 01 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України», є неукладеним, а тому відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд, виходячи із положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та з урахуванням роз’яснень, викладених у п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на іпотечне майно за процедурою продажу, встановленою ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

    Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

    Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Згідно з п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз’яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства – справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

    З матеріалів справи, зокрема п. 4 договору іпотеки від 03 жовтня 2007 року та відомостей, викладених у звіті про оцінку майна, вбачається, що ринкова вартість зазначеного вище предмета іпотеки складає 2 856 300 грн.

    Згідно з п. 5 договору іпотеки, виходячи з реальної/ринкової вартості та з урахуванням складності в реалізації майна у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за іпотечним договором, предмет іпотеки сторони оцінюють в сумі 1 млн грн.

    Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Державний ощадний банк України» просило звернути стягнення у рахунок заборгованості за кредитним договором у розмірі 473 829 грн 55 коп.

    Втім, вирішуючи спір, суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону «Про іпотеку», відсутній також опис майна (зазначена лише його адреса).

    Крім того, передаючи в управління банку предмет іпотеки, суд не звернув уваги і на вимоги ч. 2 ст. 34 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

    Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації здійснюються у разі, якщо такі заходи необхідні.

    Зазначені вимоги закону суд також залишив поза увагою та не мотивував наявність такої необхідності.

    Крім того, вирішуючи спір, суд не ухвалив рішення відносно всіх вимог, заявлених позивачем.

    Так, окрім інших, однією з вимог позивача була вимога визнати вищий пріоритет ПАТ «Державний ощадний банк України» на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10 вересня 2008 року.

    З рішення апеляційного суду не вбачається, що ці вимоги судом вирішувались.

    Так, ухваливши рішення і задовольнивши позов ПАТ «Державний ощадний банк України» частково, суд при цьому не зазначив, у якій частині вимоги залишив без задоволення.

    Наведене свідчить, що апеляційний суд на порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, не встановив обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв’язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

    Рішення апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Д.Д. Луспеник

    Судді: В.І. Журавель

    С.Ф. Хопта

    В.А. Черненко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.