click fraud detection

ТЕМА: 06.03.2015 Про звернення стягнення на предмет іпотеки. ТОВ «Кредитні ініціативи»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4106
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У Х В А Л А

    Іменем України

    06 березня 2105 року м. Ужгород

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

    головуючогосудді КОНДОРА Р.Ю.

    суддівЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.

    при секретаріМАРЧИШАКУ Ю.М.

    за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 жовтня 2014 р., –

    в с т а н о в и л а :

    ТОВ «Кредитні ініціативи» 23.07.2013 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 та мотивувало його наступним. За договором про іпотечний кредит від 27.06.2007 № 24/22-07 ЗАТ «Промінвестбанк» (у подальшому – ПАТ «Промінвестбанк»), правонаступником якого за договором про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 є ТОВ «Кредитні ініціативи», надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 60000,00 дол. США зі сплатою 12,0% річних і терміном по 26.06.2027. Виконання своїх зобов’язань позичальник забезпечив іпотекою належної йому квартири АДРЕСА_1, оціненої сторонами у 235000,00 грн, про що 03.07.2007 був укладений іпотечний договір № 178/23-2007. Банк свої зобов’язання виконав, а позичальник свої порушив і спричинив виникнення заборгованості, яка станом на 31.05.2013 складалася з боргу за кредитом у розмірі 50373,01 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на цю дату є еквівалентом 402631,47 грн, крім того, з позичальника належить пеня в розмірі 1583,65 грн. Посилаючись на ці обставини, на право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки з метою дострокового повернення боргу, позивач просив у рахунок погашення зазначеного боргу звернути на його користь стягнення на належну ОСОБА_3 трикімнатну квартиру № 5 загальною площею 65,9 кв. м, житловою площею 40,0 кв. м у будинку АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Судові витрати просив покласти на відповідача.

    Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27.10.2014 у позові відмовлено.

    Позивач рішення суду оскаржив як незаконне та необґрунтоване. Вказує, що суд не мав належних підстав для відмови в позові відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки під час розгляду справи не були встановлені передбачені для цього умови: відсутність у відповідача у власності іншого житла, відсутність обмежень щодо застосування закону до відповідача. Крім того, на думку апелянта, цей Закон належить застосовувати лише на стадії виконавчого провадження. Апелянт просить рішення суду скасувати, позов – задовольнити.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: позивача – Сиротенка Д.О., який апеляцію підтримав, відповідача – ОСОБА_6, який апеляцію не визнав, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до такого.

    Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, ст. 512 ч. 1 п. 1, ст.ст. 513, 514, 516, 517, 525, 526, 572, 589, 590, 611, 614, 623-625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 33, 39 Закону України «Про іпотеку» (Закон № 898-IV) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цивільні права та обов’язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов’язаний повернути новому кредитору, який набув право вимоги, заборговане, а той управі вимагати за відповідних умов дострокового повернення боргу, сплати неустойки, в т.ч. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізації його за рішенням суду. Право кредитора-іпотекодержателя отримати задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації передбачене законом, договорами і не заперечується як таке, однак, може бути реалізоване за наявності для цього відповідних підстав та умов.

    Встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (у подальшому – Публічне акціонерне товариство) за договором від 27.06.2007 № 24/22-07 про іпотечний кредит надало ОСОБА_3 кредит у розмірі 60000,00 дол. США зі сплатою 12,0% річних і терміном по 26.06.2027 (а.с. 21-31). На забезпечення виконання зобов’язань позичальником банк 03.07.2007 уклав з ОСОБА_3 іпотечний договір № 178/23-2007, на підставі якого прийняв у іпотеку належну відповідачу трикімнатну квартиру № 5 загальною площею 65,9 кв. м, житловою площею 40,0 кв. м у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 34-35, 37). У Державному реєстрі іпотек ПАТ «Промінвестбанк» 03.07.2007 було зареєстровано як іпотекодержателя, відповідне обтяження нерухомого майна було зареєстровано цього ж дня у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна (а.с. 36, 80-81). Банк виконав свої зобов’язання щодо надання кредиту, тоді як відповідач зобов’язання порушив і спричинив виникнення боргу.

    17.12.2012 ПАТ «Промінвестбанк» (Первісний кредитор) уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» (Новим кредитором) договір про відступлення прав вимоги, за яким відступило Новому кредитору право вимоги від ОСОБА_3 боргу за договором від 27.06.2007 № 24/22-07 про іпотечний кредит (а.с. 5-17). ПАТ «Промінвестбанк» (Цедент) уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» (Цесіонарієм) 17.12.2012 і договір про передачу прав за договорами забезпечення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1423, за яким у зв’язку з відступленням права вимоги за кредитним договором відступило права за іпотечним договором від 03.07.2007 № 178/23-2007 (а.с. 18-20). Повідомленням про усунення порушення зобов’язання від 10.06.2013, надісланим ТОВ «Кредитні ініціативи» боржнику-іпотекодавцю рекомендованим листом, Новий кредитор вимагав сплатити борг, який станом на 31.05.2013 визначив у розмірі 50571,14 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 404215,12 дол. США (а.с. 39-40). Оскільки борг не було сплачено, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом, подало розрахунок боргу, що його станом на 31.05.2013 визначило в розмірі 404215,12 грн, що за офіційним курсом НБУ на цю дату 7,993 грн/1 дол. США є еквівалентом 50571,14 дол. США, з яких 402631,47 грн (еквівалент 50373,01 грн) є боргом за сумою кредиту і 1583,65 грн (193,13 дол. США) є пенею (а.с. 38). Відповідач не оспорював розміру боргу та відповідні доводи позову по суті.

    Поряд із цим, як випливає з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.09.2014 № 27193344 (а.с. 80-81) та з одержаної апеляційним судом інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій іпотекодержателем і обтяжувачем належної іпотекодавцю ОСОБА_3 квартири продовжувало рахуватися Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

    На час укладення договорів для відступлення іпотекодержателем прав за договором іпотеки законодавством були встановлені додаткові правила, що випливають з положень ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 4, ст. 178 ч. 1, ст. 182 ч.ч. 1, 4, ст. 513 ч. 2 ЦК України, ст. 4 ч. 1, ст. 24 ч. 3 Закону України «Про іпотеку», ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1 п. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 4, 57, 60 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 22.06.2011 р. № 703, і за змістом яких обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством; правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку; державна реєстрація прав на нерухоме майно, в т.ч., обтяжень, є обов’язковою; інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав; права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

    ТОВ «Кредитні ініціативи» є новим кредитором за договором від 27.06.2007 № 24/22-07 про іпотечний кредит і набуло право вимоги боргу за цим договором. ПАТ «Промінвестбанк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали також договір про передачу прав за договорами забезпечення, в т.ч., за іпотечним договором від 03.07.2007 № 178/23-2007, п. 11.8. ст. 11 укладеного договору вказує на обізнаність сторін із необхідністю реєстрації змін щодо особи іпотекодержателя в Державному реєстрі іпотек (в інших реєстрах), однак, відомості про таке відступлення прав за іпотечним договором не були зареєстровані у встановленому порядку. На наявність реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою за ПАТ «Промінвестбанк», а не за ТОВ «Кредитні ініціативи», вказував у апеляційному суді, заперечуючи скаргу, представник відповідача. Отже, державна реєстрація обтяження щодо предмета іпотеки не була проведена, тому попри чинність договору про передачу прав за договором забезпечення та зафіксовані цим правочином умови переходу відповідного права від ПАТ «Промінвестбанк» до ТОВ «Кредитні ініціативи», що ніким не оспорюється, до моменту державної реєстрації відомостей про відступлення прав за іпотечним договором відповідне право у ТОВ «Кредитні ініціативи» не виникло.

    07.06.2014 набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (Закон № 1304-VII), відповідно до якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя за умови, що у майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. м для квартири (ст. 1 п. 1). Законом № 1304-VII установлено також, що його дія не поширюється на осіб, які є суб’єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (ст. 6).

    Закон № 1304-VII розрахований на тимчасову дію в часі, до законодавчого врегулювання відповідних питань, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (ст.ст. 3, 4). Отже, Закон № 1304-VII не припиняє зобов’язальних і забезпечувальних правовідносин, проте, у період дії цього Закону, який фактично зупиняє дію та застосування відповідних норм інших законів, виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, його відчуження (реалізації, продажу), якщо мають місце умови, що визначені Законом.

    У суді першої інстанції представник іпотекодавця вказував на відповідність предмета іпотеки та даних щодо іпотекодавця вимогам, встановленим Законом № 1304-VII, і просив застосувати Закон при вирішенні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки. Як убачається з наявних у справі документів, загальна площа належної ОСОБА_3 квартири (предмета іпотеки) є меншою за 140 кв. м, у квартирі зареєстрований та проживає окрім ОСОБА_3 її син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про інші речові права відповідача на нерухоме майно (а.с. 79, 124-126 та ін.). Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 з 05.10.2011 звільнена з посади економіста ПАТ «Промінвестбанк» за угодою сторін (ст. 36 ч. 1 п. 1 КЗпП України) і на даний час перебуває на обліку як безробітна в Ужгородському міському центрі зайнятості (а.с. 127-129). Відтак дані щодо предмета іпотеки та щодо особи іпотекодавця відповідають вимогам, встановленим Законом № 1304-VII, що виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки та його відчуження.

    Позивач не спростував доводів іпотекодавця та рішення суду щодо наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах норм Закону № 1304-VII. Міркування про те, що положення зазначеного Закону не можуть застосовуватися на стадії розгляду справи судом, а їх слід застосовувати на стадії виконання рішення суду, не можуть бути враховані. У взаємозв’язку з нормами ЦК України, Закону № 898-IV, які передбачають право іпотекодержателя з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки, встановлюють способи звернення такого стягнення в позасудовому і в судовому порядку, отже, дають можливість реалізувати відповідне майнове право без згоди і всупереч волі власника-іпотекодавця, зміст Закону № 1304-VII, який встановлює заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) майна, передбачає можливість його застосування на тій стадії спірних відносин, на якій виникає відповідне питання. Законодавчих заборони чи/або перешкод для застосування указаного Закону на стадії розгляду справи судом немає. Тож Закон № 1304-VII у відповідний матеріально- і процесуально-правовий спосіб може бути застосований як на стадії судового розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення (з урахуванням, зокрема, положень Закону України «Про виконавче провадження», Розділу VI ЦПК України), позаяк норми інших законів діють, лише оскільки не суперечать нормам Закону № 1304-VII.

    Виходячи з наведеного, пред’явлення даного позову до ОСОБА_3 є передчасним і необґрунтованим, ТОВ «Кредитні ініціативи» не набуло права в якості іпотекодержателя вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки, а власне стягнення не могло бути застосоване судом через встановлену законом заборону для цього. Зазначені обставини виключали можливість задоволення позову.

    Відтак, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляцію слід відхилити, рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

    Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –

    у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 жовтня 2014 р. – залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

    Судді

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank