click fraud detection

ТЕМА: 10.06.2015 Про визнання договору іпотеки недійсним в інтересах неповнолітньої. «ПриватБанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4095
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    10 червня 2015 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    Хопти С.Ф., Луспеника Д.Д., Штелик С.П.,

    розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа – орган опіки та піклування Ужгородської міської ради Закарпатської області, про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 квітня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 7 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання умов якого між ними було також укладено договір іпотеки, предметом якої була квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На час укладення договору іпотеки у вказаній квартирі проживала та досі проживає неповнолітня ОСОБА_5, 1996 року народження, яка є інвалідом. Зазначала, що вказаний договір укладено без відповідного дозволу органу опіки та піклування, передача спірної квартири в іпотеку в подальшому може унеможливити користування цим нерухомим майном неповнолітньою дитиною. Також спірна квартира є єдиним житлом, що належить сім’ї.

    Позивачка просила, з урахуванням уточнених вимог, визнати договір іпотеки від 7 березня 2008 року недійсним та припинити обтяження.

    Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

    15 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 3 квітня 2015 року, позов ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 7 березня

    2008 року, що укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 414 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. Застосовано наслідки недійсності правочину. Припинено обтяження – іпотеку на підставі вказаного договору іпотеки, обтяження від 11 березня 2008 року та заборону № 451, накладені приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д., у зв’язку з посвідченням договору іпотеки від 7 березня 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

    Задовольняючи позов, суди на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що довідка про склад сім’ї від 11 березня 2008 року, надана банком, з якої вбачається, що неповнолітня ОСОБА_5 в квартирі, яка є предметом іпотеки не проживала, не може вважатись належним доказом відсутності та непроживання останньої у спірній квартирі станом на день укладення договору – 7 березня 2008 року, оскільки видана після його укладення. Разом з тим, суди вірно взяли до уваги виписку з будинкової книги, яка містить відмітку від 25 січня 2007 року про те, що неповнолітня ОСОБА_5 проживає у спірній квартирі з 25 січня 2007 року по теперішній час.

    Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

    Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

    Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 3 квітня 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Судді: С.Ф. Хопта

    Д.Д. Луспеник

    С.П. Штелик

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.