click fraud detection

ТЕМА: 16.04.2015 Про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. «Дельта Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4063
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

    16 квітня 2015 року м.Київ

    Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

    в складі: головуючого – Кирилюк Г.М.

    суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.

    при секретарі Мікітчак А.Л.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року,-

    встановила:

    У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі – ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило в рахунок виконання основного зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 98863,32 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 919181,72 грн. за договором про надання споживчого кредиту № 1373823001 від 23 лютого 2009 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі позивачу права власності на вказане майно. Також просило визнати за ним право власності на предмет іпотеки, припинити право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру, виселити з неї відповідача та усіх інших мешканців, які в ній проживають та зареєстровані, витребувати технічний паспорт та правовстановлюючі документи на вказану квартиру та відшкодувати судові витрати.

    Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11373823000.

    З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором іпотеки № 90486 від 22 липня 2008 року.

    08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. На підставі вказаного договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

    У зв’язку з тим, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість в розмірі 98863,32 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 919181,72 грн., у відповідності до умов договору іпотеки, вимог ст. ст. 33, 36,37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст.346, 514 ЦК України просив позов задовольнити.

    Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року позов задоволено частково.

    В рахунок виконання основного зобов’язання з оплати заборгованості в розмірі 98863,32 доларів США в еквіваленті національної валюти у сумі 919181,72 грн. по договору про надання споживчого кредиту №11373823000 від 28 липня 2008 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 29, 6 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м., на підставі договору іпотеки №90486 від 22 липня 2008 року, укладеному між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане майно.

    Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки та припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

    Витребувано від ОСОБА_1 та зобов’язано передати ПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру АДРЕСА_1.

    В решті позову відмовлено.

    Вирішено питання розподілу судових витрат.

    Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року заяву ОСОБА_1 пор перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року залишено без задоволення.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне встановлення судом обставин , що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

    Свої доводи обґрунтовує тим, що ухвалюючи заочне рішення в справі за його відсутності, суд не врахував поважність причин неявки в судове засідання та позбавив його права надати відповідні докази.

    Крім цього, судом не враховано ту обставину, що йому не було надано жодних доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

    Судом невірно визначено іпотекодержателя та не надано оцінки тому факту, що оцінка вартості предмета іпотеки не визначалась.

    Крім цього, судом невірно встановлено підстави припинення права власності.

    В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Пояснив, що жодного відступлення прав за іпотечним договором не відбувалось, жодних повідомлень про таке відступлення він не отримував. Банківські виписки АКІБ «УкрСиббанк» свідчать про те, що виконання основного зобов’язання відбулось повністю. Дія договору іпотеки закінчилась 20.12.2011 р., а тому з цієї дати він не пов’язаний жодними договірними зобов’язаннями в рамках іпотечного договору.

    Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

    Судом встановлено, за договором про надання споживчого кредиту №11373823000 від 22.07.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, у позичальника утворилась заборгованість в розмірі 98863,32 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 919181,72 грн.

    На забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за вказаним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 22.07.2008 року укладено договір іпотеки №90486, за яким останній передав в іпотеку належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    За договором від 08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» передало право вимоги за вказаним кредитним договором і договором іпотеки ПАТ «Дельта Банк».

    Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 33, 35-37 Закону України та у відповідності до умов договору іпотеки, у позивача є право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодрежателю права власності на вказане майно.

    Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставам справи.

    Так, частиною 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Як вбачається з ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко держателем про задоволення вимог іпотеко держателя , що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    У частині першій ст. 37 вказаного Закону визначено, що іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі , яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

    Відповідно до п. 4.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання або будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

    Згідно п.п. 4.2.1 -4..2.4 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав.

    Пунктами 5.2, 5.2.1 договору іпотеки передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (а.с.34).

    Інших правил або застережень про можливість набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки вказаний договір не містить.

    Матеріли справи також не містять окремих договорів, які б врегулювали питання позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

    За таких підстав у позивача відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у обраний ним спосіб.

    Позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом застосування ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом процедури продажу, встановленого ст. 41 Закону України «Про іпотеки» – продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, по справі не заявлено.

    За таких підстав рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

    У відповідності до ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1948,80 грн.

    Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

    вирішила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

    Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2015 року скасувати.

    Ухвалити нове рішення.

    У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити в повному обсязі.

    Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1948,80 грн.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

    Головуючий:

    Судді:

    Справа №2-22-ц/796/5652/2015

    Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.

    Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.