click fraud detection

ТЕМА: 25.02.2015 Про звернення стягнення на предмет іпотеки. «Кредитні ініціативи»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4053
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    У х в а л а

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    25 лютого 2015 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Луспеника Д.Д.,

    суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

    Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року,

    в с т а н о в и л а:

    У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із указаним позовом, у якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

    На обґрунтування позову зазначало, що за умовами укладеного між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі – ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_3 кредитного договору від 1 квітня 2008 року остання отримала кредит у розмірі 64 800 доларів США зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим терміном повернення до 31 березня 2023 року включно. В рахунок забезпечення виконання указаного договору між сторонами було укладено іпотечний договір від 1 квітня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_3 надала в іпотеку банку нежитлове приміщення АДРЕСА_1. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 1 лютого 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 130 280,86 доларів США, що становить 825 523 грн 93 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 60 105 доларів США, що становить 480 419 грн 27 коп., заборгованість з відсотків – 23 827,71 доларів США, що становить 190 454 грн 89 коп., пеня – 19 348,15 доларів США, що становить 154 649 грн 77 коп. Просив позов задовольнити.

    Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 1 квітня 2008 року станом на 1 лютого 2013 року у розмірі 130 280,86 доларів США, що становить 825 523 грн 93 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки – нежитлове приміщення АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що відповідачем взяті на себе кредитні зобов’язання належним чином не виконуються, проте у задоволенні позову відмовив з підстав пропуску строку позовної давності, передбачених ст. ст. 257, 266 ЦПК України.

    Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що відповідач взяті на себе кредитні зобов’язання належним чином не виконує, строк позовної давності про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до пункту 19 іпотечного договору становить 10 років, а тому позивачем не пропущений.

    Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

    Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

    Судами установлено, що 1 квітня 2008 року ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 64 801 долар США, строком користування до 31 березня 2023 року зі сплатою 13,5 % річних.

    З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором 1 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, предметом якого є нежиле приміщення № 41, вбудоване в перший поверх 5-ти поверхового житлового будинку під АДРЕСА_1.

    Взяті на себе кредитні зобов’язання ОСОБА_3 належним чином не виконує.

    Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

    Частиною 1 статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса.

    Позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом погашення кредитної заборгованості у загальному розмірі 103 280,86 доларів США, що еквівалентно 825 523 грн 93 коп., з яких 60 105 доларів США – заборгованість за кредитом, що за курсом Національного Банку України становить 480 419 грн 27 коп.; 23 827,71 доларів США – заборгованість з відсотків, що за курсом Національного Банку України становить 190 454 грн 89 коп.; 19 348,15 доларів США – пеня, що за курсом Національного Банку України становить 154 649 грн 77 коп.

    Разом з тим позивачем надано розрахунок кредитної заборгованості, який міститься у матеріалах справи та з якого убачається, що розмір пені складає 154 649 грн 77 коп., що еквівалентно 19 348,15 доларам США, при цьому, пеня розрахована з 1 квітня 2008 року по 1 лютого 2013 року.

    Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

    Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що заборгованість пені нарахована з 1 квітня 2008 року по 1 лютого 2013 року, а пеня може бути обчислена в межах одного року, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

    Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

    Проте лише правильно визначивши розмір кредитної заборгованості та ії складові відповідно до вимог закону та умов договору можна вирішувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини, на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не врахував норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

    Відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Д.Д. Луспеник

    Судді: Б.І. Гулько

    О.В. Закропивний

    С.Ф. Хопта

    В.А. Черненко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.