click fraud detection

ТЕМА: 15.04.2014 Про визнання недійсним договору іпотеки за апеляційною скаргою. «Альфа – Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4052
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15.04.2014 року м. Одеса

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

    головуючого Ступакова О.А.

    суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

    при секретарі – Стадніченко А.І.

    розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, стягнення судового збору за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк», ОСОБА_5, за участю третіх осіб – органу опіки та піклування Комнтернівської районної державної адміністрації Одеської області, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування реєстраційних записів, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк», ОСОБА_5 про скасування рішення сесії про прийняття в експлуатацію будівлі, визнання права власності на частину житлового будинку, визнання недійсним договору іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24.01.2014 року,

    встановила:

    У грудні 2011 року представник ПАТ «Альфа-Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмети іпотеки – житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,3 кв.м., та земельну ділянку, що знаходиться за вищезазначеною адресою, загальною площею 0,100 га, кадастровий номер 5122786400:02:001:2167, цільове призначення «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», шляхом проведення публічних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800003180 від 19.02.2008 року, яка станом на 19.07.2011 року складає 3 196 303,57 грн.; виселити мешканців, які проживають в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення; стягнути з відповідачів судовий збір у сумі 2 823 грн.

    У лютому 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_5, яким, з урахуванням уточнень до позову, встановити факт проживання малолітньої дитини – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину – договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 19.02.2008 року за № 800003180-И між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2; скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек за № 17065811 від 19.02.2008 року; скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним № 6624371 у витягу № 17065889 від 19.02.2008 року. В подальшому уточнивши позовні вимоги ОСОБА_4 просила визнати недійсним договір іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 19.02.2008 року за № 800003180-И між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2; скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек за № 17065811 від 19.02.2008 року; скасувати реєстраційний запис про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним № 6624371 у витягу № 17065889 від 19.02.2008 року.

    Ухвалою від 21.02.2013 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_6

    У травні 2013 року ОСОБА_6 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_5, якою просила скасувати рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 89 від 14.09.2007 року про затвердження акту прийняття в експлуатацію та оформлення права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_6 право власності на одну третю частину вказаного житлового будинку; визнати недійсним договір іпотеки № 800003180-И від 19.02. 2008 року.

    У судовому засіданні представник ПАТ «Альфа-Банк» – ОСОБА_8 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі. Одночасно, проти зустрічних позовів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

    Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_9 у раніше проведених судових засіданнях заперечували проти первісного позову ПАТ «Альфа-Банк», просили відмовити у його задоволенні. Одночасно, зустрічний позов до ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_5 підтримали, просили задовольнити у повному обсязі. Крім того, зустрічний позов ОСОБА_6 визнали у повному обсязі, не заперечували проти його задоволення. На стадії судових дебатів ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_9 відмовились від промови за власним волевиявленням та без стороннього тиску.

    Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 подав до суду письмові заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4

    Представник служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області просив зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити, а у задоволенні первісного позову ПАТ «Альфа-Банк» відмовити.

    Представник Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області подав до письмові пояснення на зустрічний позов ОСОБА_6, в яких, зокрема, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6, а решту позовних вимог залишила на розсуд суду.

    ОСОБА_6 у раніше проведених судових засіданнях свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі. Одночасно, проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 не заперечувала.

    Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 24.01.2014 року позов ПАТ «Альфа-Банк» – задоволений частково.

    В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800003180 від 19.02.2008 року, звернуто стягнення на предмети іпотеки – житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,3 кв.м., який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 950370 від 24.09.2007 року, та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,100 га, кадастровий номер 5122786400:02:001:2167, цільове призначення «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 664672, виданого 21.09.2007 року відділом земельних ресурсів у Комінтернівському району та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010752401501, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предметів іпотеки для їх подальшої реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на ці види майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2 823 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 відмовлено.

    Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу.

    В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмети іпотеки – житловий будинок, земельну ділянку та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – договору іпотеки; скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек за № 17065811 від 19.02.2008 року; скасування реєстраційний запис про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним № 6624371 у витягу № 17065889 від 19.02.2008 року. З ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмети іпотеки – житловий будинок та задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – договору іпотеки; скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек за № 17065811 від 19.02.2008 року; скасування реєстраційний запис про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним № 6624371 у витягу № 17065889 від 19.02.2008 року в зв’язку з тим, що воно в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

    Рішення суду першої інстанції в іншій частині сторонами не оскаржується і не є предметом апеляційного розгляду, оскільки апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» – суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог рішення не оскаржується.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з’явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» суд першої інстанції посилався на те, що 19.02.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 800003180, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у сумі 131 000 доларів США, зі сплатою 13,8 % річних, на власні потреби без будь-яких обмежень, з кінцевим терміном повернення кредиту 19.02.2023 року, а позичальник зобов’язався в порядку та на умовах, що визначені даним Договором повертати Кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі. Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється позичальником у порядку, передбаченому Додатком № 1 до цього Договору.

    Відповідно до п. 2.9 кредитного договору основним забезпеченням договору є іпотека об’єкту нерухомості, а саме домоволодіння загальною площею 126,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка, площею 0,100 га, на якій розташоване зазначене домоволодіння.

    19.02.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 800003180-И, згідно з п. 1.1 якого іпотекодавці діють як майнові поручителі, для забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань перед іпотекодержателем за основним договором в повному обсязі. Іпотекодавці в забезпечення виконання зобов’язання, визначеного у ст. 2 цього Договору, передають іпотекодержателю у іпотеку нерухоме майно, зазначене у п. 3.1 цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців, якщо інше не встановлено законом.

    Згідно з п. 2.1 іпотечного договору іпотекою забезпечується кожна та всі із вимог іпоткодержателя, що випливають із основного договору із всіма змінами та доповненнями до нього, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому за умовами якого боржник зобов’язується перед іпотекодержателем повернути наданий боржнику кредит не пізніше 19.02.2023 року в розмірі 131 000 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом згідно умов основного договору, сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені основним договором.

    Відповідно до п. 3.1 іпотечного договору предметами іпотеки є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,3 кв.м., який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 950370 від 24.09.2007 року, та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,100 га, кадастровий номер 5122786400:02:001:2167, цільове призначення «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 664672, виданого 21.09.2007 року відділом земельних ресурсів у Комінтернівському району та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010752401501.

    Згідно з п. 3.3, п. 3.4 іпотечного договору сторони за взаємною згодою оцінили предмети іпотеки – житловий будинок у 643 410 гривень, що по курсу НБУ станом на 19.02.2008 року становить 127 408 доларів США, та земельну ділянку у 544 895 гривень, що по курсу НБУ станом на 19.02.2008 року становить 107 900 доларів США; загальна вартість предмету іпотеки становить 1 188 305 гривень, що по курсу НБУ станом на 19.02.2008 року становить 235 308 доларів США.

    Обтяження вказаного майна іпотекою зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстровими №№ 6624371, 6624407, та Державному реєстрі іпотек за реєстровим № 6624206.

    Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит – це будь – яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь – яка гарантія, будь – яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь – яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

    Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом і не виходить із суті кредитного договору.

    Згідно з п. 2.6 кредитного договору кредит надається позичальнику в готівковій формі через касу кредитора.

    Свої зобов’язання позивач виконав у повному обсязі, банк надав ОСОБА_5 суму кредиту у розмірі 131 000 доларів США, що не заперечувалось у раніше проведеному судовому засіданні третьою особою.

    Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

    Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України згідно із Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

    Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі і з договорів.

    Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. В свою чергу зобов’язання, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

    В порушення умов кредитного договору щодо порядку та строків погашення кредитного зобов’язання, вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України позичальник не виконують умови кредитного договору, не погашає кредит, не сплачує відсотки.

    Станом на 19.07.2011 року загальна заборгованість по наданому позичальнику кредиту складає 400 986,51 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 3 196 303,57 грн., в тому числі:

    сума заборгованості за наданим кредитом – 127 644,09 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 017 463,81 грн.;

    сума заборгованості за відсотками – 48 728,58 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 388 420,38 грн.;

    сума заборгованості по пені – 224 613,84 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 790 419,38 грн.

    Отже, позичальник неналежним чином виконував прийняті ним зобов’язання щодо погашення кредиту та процентів, передбачених умовами кредитного договору, внаслідок чого за ОСОБА_5 утворилась прострочена заборгованість за кредитом та прострочена заборгованість за процентами.

    Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

    Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

    Згідно з п. 5.1 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов’язань з повернення кредиту за договором, у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць.

    Повідомлення про порушення умов кредитного договору, необхідність достроково повернути кредит, сплатити відсотки, штрафні санкції та застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання було направлено ОСОБА_5 11.08.2011 року (копія листа № 57809-102-б/б від 09.08.2011 року).

    Пунктом 8.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору. У разі порушення боржником основного договору та/або порушення іпотекодавцями умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям та/або боржником листом з повідомленням письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначає стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у строк, що не перевищує 30 календарних днів, з моменту відправлення відповідної вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

    Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

    В силу ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

    Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

    Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

    Відповідно до ст. 33 названого вище Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

    Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

    Повідомлення про порушення умов кредитного договору, необхідність достроково повернути кредит, сплатити відсотки, штрафні санкції та застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання було направлено відповідачам 11.08.2011 року та 12.08.2011 року (копії листів № 57809-102-б/б від 09.08.2011 року, № 58812-102-б/б від 12.08.2011 року). Таким чином, своїми діями по невиконанню зобов’язань за кредитним договором відповідачі спричинили збитки і порушили права та охоронювані законом інтереси позивача, що надає йому право звернутися з відповідним позовом до суду.

    Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

    Частина 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», передбачає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

    Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» в частині звернення стягнення на предмети іпотеки – житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,3 кв.м., та земельну ділянку, що знаходиться за вищезазначеною адресою, загальною площею 0,100 га, кадастровий номер 5122786400:02:001:2167, цільове призначення «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

    Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

    Єдиними власниками майна, яке було предметом іпотечного договору № 800003180-И від 19.02.2008 року є ОСОБА_3, ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 950370 від 24.09.2007 року та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 664672, виданим 21.09.2007 року відділом земельних ресурсів у Комінтернівському району та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010752401501.

    Матеріали справи не містять відомостей, що малолітній ОСОБА_7 мав право власності на предмети іпотеки на момент укладення іпотечного договору.

    Приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2, при посвідченні іпотечного договору № 800003180-И від 19.02.2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 була надана довідка № 1053 виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 14.02.2008 року з місця проживання про склад сім’ї та прописку. Відповідно до якої у будинку АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб, у тому числі малолітніх на день посвідчення іпотечного договору не було.

    Відповідно до тексту іпотечного договору мати малолітнього ОСОБА_7 – ОСОБА_4 на момент укладання іпотечного договору була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (штамп про реєстрацію на стор. 10 паспорту НОМЕР_4), батько – ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (штамп про реєстрацію на стор. 12 паспорт НОМЕР_5).

    Документи, що підтверджують факт реєстрації малолітнього ОСОБА_7 на момент укладання та посвідчення іпотечного договору за адресою: АДРЕСА_1, матеріали справи не містять.

    Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.

    Іпотечний договір № 800003180-И від 19.02.2008 року не суперечить правам та інтересам малолітнього ОСОБА_7, оскільки відповідно до Закону на момент його посвідчення дитина мала місцем проживання місце проживання одного із своїх батьків відповідно до їх реєстрації свого місця постійного проживання.

    ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстрували місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 після укладання іпотечного договору 17.08.2009 року, тобто через вісімнадцять місяців, що підтверджується довідкою Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 70 від 11.01.2012 року.

    Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

    Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині 6 статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

    Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім’ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

    Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

    Згідно з Примірним регламентом з оформлення документів та контролю з питань реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженим наказом МВС України від 03.02.2006 року № 96, особи які проживають у приватних будинках і не обслуговуються житлово-комунальними підприємствами, звертаються безпосередньо до відповідного органу реєстрації особисто з наданням оформленої належним чином будинкової книги. На підставі поданих для реєстрації місця проживання документів уповноваженою особою органу реєстрації заповнюється 2 примірника талона реєстрації місця проживання та заносяться відповідні відомості із зазначенням адреси житла особи до паспортного документу шляхом проставленням штампа відповідного зразка. У разі реєстрації неповнолітніх дітей до 15 років разом з батьками (одного з батьків) відомості про їх реєстрацію вносяться до талона реєстрації одного з батьків.

    Відповідно до п. 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2014 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.02.2014 року за № 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

    Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону – нотаріус для встановлення факту користування нерухомим майном витребує довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Якщо з поданих документів нотаріусом встановлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

    Право користування майном члена сім’ї власника житла пов’язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.

    Згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується/ заставляється.

    Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність до вимог законодавства. Такий правочин є недійсним з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його суд таким.

    Суд першої інстанції вважав недоцільним, застосовувати до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», відповідно до яких для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки і піклування, оскільки на момент укладення іпотечного договору, малолітній ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, не був зареєстрований, доказів права користування ним житлом в житловому будинку шляхом реєстрації не було надано нотаріусу, звернень до нотаріуса від ОСОБА_3, ОСОБА_4 із заявою про право користування малолітньою особою житловим будинком при посвідченні іпотечного договору не надходило. Більш того, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у п.п. «ж» п. 1.5 іпотечного договору надали ПАТ «Альфа-Банк» гарантії того, що відсутні будь-які обставини, що обмежують ОСОБА_3, ОСОБА_4 в укладанні та виконанні іпотечного договору.

    Заяви про встановлення факту постійного проживання підлягають задоволенню, лише у випадку відсутності відмітки про місце реєстрації особи.

    Суд першої інстанції не прийяв до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, що підтвердили факт фактичного проживання дитини в житловому будинку, що є предметом іпотеки, оскільки їх свідчення, в даному конкретному випадку, не мають правового значення.

    Оскільки, іпотечний договір № 800003180-И від 19.02.2008 року було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, тому не має підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек за № 17065811 від 19.02.2008 року, скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційним № 6624371 у витягу № 17065889 від 19.02.2008 року.

    З зазначеними висновками суду першої інстанції колегія не погоджується.

    Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки яка знаходиться за тією ж адресою.

    19.02.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 800003180-И, за умовами якого ОСОБА_3, ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов’язання, визначеного у ст. 2 цього Договору, передають іпотекодержателю у іпотеку належне їм нерухоме майно, зазначене у п. 3.1 цього договору.

    На момент укладення спірного договору будинок розташований на земельній ділянці, який є предметом іпотеки, був місцем постійного проживання дитини ОСОБА_3, ОСОБА_4 сина ОСОБА_7ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

    Відповідно до положень ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначенні та придатні для постійного проживання в них.

    ОСОБА_3, ОСОБА_4 при розгляді справи в суді першої інстанції надали відповідні докази того, що з 2004 року вони разом зі своєю неповнолітньою дитиною сином ОСОБА_7 2005 року народження проживають за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації, а саме довідку Фонтанської сільської ради (т.1 а.с. 81), а також виписку із картки розвитку новонародженого ОСОБА_7 з зазначенням йог домашньої адреси АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 82).

    Також в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, що підтвердили факт фактичного проживання дитини в житловому будинку, що є предметом іпотеки з часу народження. Зазначення судом першої інстанції, що суд не прийняв до уваги показання зазначених свідків, оскільки їх свідчення в даному конкретному випадку, не мають правового значення є безпідставним, оскільки ч.1 ст. 59 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги лише докази, які одержані з порушенням порядку встановленому законом.

    Покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 відповідно до положень ст. 57 ч.1 ст. 58 ЦПК України є належними доказами у справі.

    Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

    Відповідно до ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності.

    Місцем проживання дитини до дев’яти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

    Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.

    В силу статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» права та інтереси дітей під ч

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть