click fraud detection

ТЕМА: 22.12.2014 Про визнання недійсними протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4034
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Справа № 1309/1384/12 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

    Провадження № 22-ц/783/5459/14 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

    Категорія справи:27

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

    головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

    суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,

    при секретарі Ясиновській Я.М.,

    за участю ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4;

    ОСОБА_5 – представника ОСОБА_6,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_6, треті особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Периметр», Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради – про визнання недійсними протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, акта про проведення прилюдних торгів з продажу квартири та виданого свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів і повернення майна власникові, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2014 року,

    В С Т А Н О В И Л А:

    У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними протокол № 1411230-1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 28 грудня 2011 року, акт про проведення прилюдних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 (в подальшому – „спірна квартира”) та видане на їх підставі свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів і повернути їй, як власнику майна, спірну квартиру з підстав порушення Закону України «Про іпотеку» та процедури проведення прилюдних торгів (т.1, а.с. 2-4).

    Справа судами розглядалася неодноразово. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року судові рішення по справі (якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог) скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.88-93).

    За підсумками нового судового розгляду справи судом першої інстанції рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2014 року ОСОБА_3 у задоволенні позову повторно відмовлено (т.2, а.с. 189-190).

    Дане рішення оскаржила позивачка ОСОБА_3

    Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

    Звертає увагу на те, що вона згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26.01.2010 року та виданого на його виконання виконавчого листа лише один із трьох солідарних боржників, а відтак вважає, що ініціювання Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (в подальшому – „ВДВС”) звернення стягнення лише на спірну квартиру було проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

    Вважає, що прилюдні торги з продажу спірної квартири проводилися без обов’язкової для їх проведення експертної оцінки спірної квартири експертом-оцінювачем, оскільки висновок оцінювача дано по квартирі АДРЕСА_2 (який, як зазначено у висновку експерта, є панельний), а реалізовано її квартиру АДРЕСА_1 (який є цегляним).

    Вважає, що сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, виданий 19 листопада 2007 року за № 6260/07, на час проведення оцінки спірної квартири (04.08.2011 року), був недійсним, оскільки такий сертифікат видається строком на три роки.

    Висновок суду про те, що вона належним чином була повідомленою про проведення прилюдних торгів, вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки повідомлення про проведення прилюдних торгів їй направлялися за адресою АДРЕСА_4, хоча вона проживала і на даний час проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1.

    Вважає, що судом першої інстанції проігноровано висновки, які містяться в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 28.03.2013 року, про те, що державним виконавцем дії по реалізації спірної квартири були проведенні з порушенням вимог чинного законодавства, а також без належного її повідомлення про вчинення цих дій.

    Звертає увагу на те, що на момент проведення прилюдних торгів у спірній квартирі проживали і були зареєстрованими троє неповнолітніх (на той час) дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2, а.с. 194-200).

    ВДВС, ПП «Нива-В.Ш.», ПАТ КБ «Надра», ТзОВ «Периметр», Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, будучи своєчасно належним чином повідомленими про апеляційний розгляд справи (т.2, а.с. 226, 228-232, 248-255, 268-275), явку своїх представників в судові засідання не забезпечили і про причини такої неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

    ВДВС подав свої Заперечення на апеляційну скаргу (т.2, 234-238).

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і її представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

    Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

    А частиною 4 ст. 338 ЦПК України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

    Відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обгрунтував тим, що позивачем не доведено, що при проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (спірної квартири) відповідачами ПП „Нива-В.Ш.” чи ОСОБА_6 не було дотримано порядку проведення таких торгів – не даючи при цьому будь-якої оцінки тим обставинам по справі, які наведені у висновках і мотивах ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2014 року, якою були скасовані попередні судові рішення по справі, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

    З вище наведеним висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

    Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

    Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження”).

    Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

    Відповідно до ст. 17 цього ж Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

    Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою (зокрема) виконавчі листи, що видаються судами.

    Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

    1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

    2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

    3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

    4) інші заходи, передбачені рішенням.

    Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч.1).

    2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

    3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

    4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

    5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

    6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

    7. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов’язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

    Згідно з ч. 8 ст. 54 цього ж Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

    Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

    Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 04 квітня 2006 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір, в забезпечення якого сторонами 17 квітня 2006 року було укладено договір іпотеки спірної квартири.

    Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 січня 2010 року, яке набрало чинності, стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 206 821 грн. 48 коп. (т.2, а.с. 61).

    Постановою державного виконавця від 13 липня 2011 року відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного рішення суду на загальних підставах. Із цієї ж постанови вбачається що виконавче провадження відкрито лише відносно стягнення із ОСОБА_3 та накладено арешт на все її майно (т.1, а.с. 30). Даних про відкриття виконавчого провадження відносно інших боржників матеріали справи не містять.

    Як вбачається з вище наведеного, кредитор (ВАТ КБ «Надра») не використав свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а звернувся до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 січня 2010 року на загальних підставах.

    З огляду на ці обставини державним виконавцем було порушено вимоги ст. ст. 17, 32, 52, 54 Закону України «Про виконавче провадження» в частині додержання черговості виявлення майна всіх боржників, на яке може бути звернуто стягнення, що стверджується матеріалами виконавчого провадження, які долучені до матеріалів даної цивільної справи.

    Матеріалами виконавчого провадження та матеріалами даної цивільної справи також безспірно стверджується, що ОСОБА_3 кредит у ВАТ КБ „Надра” було отримано для придбання спірної квартири АДРЕСА_1, яку і було передано у іпотеку згаданому банку та у якій ОСОБА_3 разом зі своїми трьома неповнолітніми дітьми є зареєстрованою та проживає з 16.05.2006 року (т.1, а.с. 6, 7, 26-29), про що державному виконавцю було відомо (арк. 70-71 виконавчого провадження), однак постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2011 року їй було направлено за адресою АДРЕСА_4, що визнається самим державним виконавцем (т.1, а.с. 20).

    Постановою державного виконавця про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 27 липня 2011 року таким експертом було призначено ОСОБА_9 (т.1, а.с. 183).

    Матеріали даної цивільної справи містять Висновок оцінювача ОСОБА_9, згідно якого „ринкова вартість об’єкта оцінки – двокімнатної квартири загальною площею 45,4 кв.м. розміщеної на 5 поверсі 5-поверхового панельного будинку за адресою: АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3, становить 254 040 (…) гривень без ПДВ” (т.1, а.с. 9).

    В той же час, спірною є квартира АДРЕСА_1.

    Інший Звіт про вартість майна: двокімнатної квартири загальною площею 45,4 кв.м. за адресою: кв. АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3 (автором якого також є оцінювач ОСОБА_9), який є у матеріалах виконавчого провадження, містить фотографії згаданого будинку, з яких чітко вбачається, що матеріалом зовнішніх стін цього будинку є цегла, а не „панелі”. Крім цього, цей висновок не містить сертифіката оцінювача (автора Звіту …) ОСОБА_9, а чомусь до нього долучено посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ОСОБА_11, яка не призначалася експертом для участі у даному виконавчому провадженні і не має жодного відношення до цього виконавчого провадження (арк. 46-63 виконавчого провадження). Будь-яких пояснень з наведеного представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні дати не зміг, так само, як не містять таких пояснень і Заперечення ВДВС на апеляційну скаргу.

    У подальшому (у зв’язку з допущеними державним виконавцем порушеннями при призначенні експерта для участі у виконавчому провадженні та допущеними порушеннями при проведенні цим експертом оцінюванні спірної квартири), а саме – 28.03.2013 року, ухвалою Апеляційного суду Львівської області вище згадану постанову державного виконавця про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 27 липня 2011 року було скасовано (т.1, а.с. 249-250).

    Як вже зазначалося вище, матеріалами виконавчого провадження та матеріалами даної цивільної справи безспірно стверджується що, як державному виконавцю, так і ПП «Нива-В.Ш.» (як організатору прилюдних торгів з продажу спірної квартири), достовірно було відомо, що боржник ОСОБА_3 з 16.05.2006 року є зареєстрованою та проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1, однак повідомлення про проведення, як перших прилюдних торгів 30.11.2011 року, так і про проведення повторних прилюдних торгів 28.12.2011 року, ОСОБА_3 надсилалися за адресою АДРЕСА_4 (т.2, а.с. 3, 5, 7, 8), чим було грубо порушено вимогу про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна, яка міститься у п. 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5.

    За вище наведених обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового – про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання недійсними протоколу № 1411230-1 від 28 грудня 2011 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, Акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 11 січня 2012 року з продажу спірної квартири та Свідоцтва про право власності на цю квартиру від 17 січня 2012 року, виданого нотаріусом на ім’я ОСОБА_6.

    В той же час, судом встановлено, що спірна квартира не вибувала з фактичного володіння та користування ОСОБА_3, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про повернення їй цієї квартири і тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

    Спірну квартиру було реалізовано з прилюдних торгів у зв’язку з заборгованістю позивачки перед ПАТ КБ „Надра”

    Відповідачем ОСОБА_6 спірну квартиру було придбано з прилюдних торгів за 191 000 грн., з яких: 147 764 грн. 55 коп. – перераховано ПАТ КБ „Надра” в рахунок погашення боргу позивачки перед згаданим банком; 14 600 грн. виконавчого збору та 176 грн. 45 коп. витрат на проведення виконавчих дій перераховано в дохід держави, а 28 459 грн. отримано ПП «Нива-В.Ш.» в якості суми винагороди за проведення прилюдних торгів (т.1, а.с. 5; арк. 3 виконавчого провадження).

    Враховуючи визнання прилюдних торгів недійсними та з урахуванням вище наведеного розподілу сплачених ОСОБА_6 коштів за спірну квартиру, колегія суддів приходить до висновку про те, що сплачені згаданим відповідачем кошти за спірну квартиру слід стягнути на його користь:

    – з ОСОБА_3 – 162 541 грн., з яких: 147 764 грн. 55 коп. – перерахованих ПАТ КБ „Надра” в рахунок погашення її боргу перед згаданим банком та перерахованих в дохід держави 14 600 грн. виконавчого збору та 176 грн. 45 коп. витрат на проведення виконавчих дій, оскільки погашення її боргу перед банком відбувалося у примусовому порядку;

    – з ПП «Нива-В.Ш.» – 28 459 грн. отриманих згаданим ПП в якості суми винагороди за проведення прилюдних торгів, які з вини цього ПП визнано недійсними.

    Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 1-4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

    В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Визнати недійсними:

    – протокол № 1411230-1 від 28 грудня 2011 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1;

    – Акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 11 січня 2012 року з продажу квартири АДРЕСА_1;

    – Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 17 січня 2012 року, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_12 на ім’я ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 128.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 162 541 (сто шісдесять дві тисячі п’ятсот сорок одну) грн.

    Стягнути з Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» на користь ОСОБА_6 28 459 (двадцять вісім тисяч чотириста п’ятдесять дев’ять) грн.

    В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

    Суддя:

    Судді:

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть