click fraud detection

ТЕМА: 18.06.2014 Оспаривание выселения из квартиры ПриватБанк

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4016
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    РІШЕННЯ

    іменем України

    18 червня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Євтушенко О.І.,

    суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

    Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – служба у справах дітей Вінницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2014 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2013 року, за участю представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Каракоця О.Р.,

    в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

    Зазначало, що 06 липня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі – ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 39 600 доларів США строком до 04 липня 2025 року зі сплатою 11,04 % річних, а позичальник зобов’язалась повернути отриманий кредит і сплатити проценти згідно з умовами цього договору.

    З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 06 липня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 (іпотекодавець) надала банку (іпотекодержателю) в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1.

    Посилаючись на те, що ОСОБА_3 належним чином не виконала зобов’язання за кредитним договором, у процесі розгляду справи, уточнивши позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило: звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із зазначеної квартири зі зняттям їх з реєстраційного обліку в указаній квартирі.

    Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2013 року позов задоволено частково.

    Звернено стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 06 липня 2005 року у розмірі 24 038,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подання позову складає 192 140 грн 92 коп., з яких: 355,52 доларів США – тіло кредиту, 10 374,15 доларів США – проценти за користування кредитом, 13 308,98 доларів США – пеня, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з правом укладення від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отримання витягів з Державного реєстру прав власності, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, правом здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених законом дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

    Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з указаної квартири без надання іншого житла.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2014 року зазначене судове рішення в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 24 038,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подання позову складає 192 140 грн 92 коп., змінено.

    У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 06 липня 2005 року № VIH0GF02020679 в сумі 69 151,74 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подачі позову складає 552 522 грн 40 коп., звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з правом укладання від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отримання витягів з Державного реєстру прав власності, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, правом здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених чинним законодавством дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2013 року залишено без змін.

    У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2013 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2014 року в частині її виселення та виселення неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині.

    Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Установлено, що 06 липня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 39 600 доларів США строком до 04 липня 2025 року зі сплатою 11,04 % річних, а позичальник зобов’язалась повернути отриманий кредит і сплатити проценти згідно з умовами цього договору.

    З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 06 липня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 (іпотекодавець) надала банку (іпотекодержателю) в іпотеку нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1.

    Задовольняючи вимоги банку про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення відповідачки із дітьми, суди виходили з доведеності порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору та наявності підстав як для звернення стягнення, так і для виселення.

    З висновком щодо виселення колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

    Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

    Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

    Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР.

    Ураховуючи зазначене, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

    Відповідна позиція викладена в п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Суд касаційної інстанції роз’яснив, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

    Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

    При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

    Разом із тим на час ухвалення рішення банком не було надано доказів щодо письмового повідомлення відповідачів про необхідність виселення, отже відсутнє виконання приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК Української РСР, отже вимога про виселення є передчасною.

    Суди на порушення вимог ст. ст. 214, 215, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, пояснень ОСОБА_3 в достатньому обсязі не перевірили та висновків про наявність підстав для виселення дійшли з порушенням норм матеріального закону.

    Оскільки неправильне застосування судами норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині виселення підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

    У решті судові рішення не оскаржуються та відповідно в касаційному порядку не переглядаються.

    Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    в и р і ш и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

    Рішення апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2014 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2013 року в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1 скасувати, ухвалити нове рішення.

    У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – служба у справах дітей Вінницької міської ради, про виселення відмовити.

    Рішення оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.І. Євтушенко

    Судді: Є.П. Євграфова

    В.І. Журавель

    І.М. Завгородня

    Ю.Г. Іваненко

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.