click fraud detection

ТЕМА: 19.03.2014 Про визнання договору іпотеки недійсним Укросоцбанк

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4011
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    19 березня 2014 рокум. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

    і кримінальних справ у складі:

    головуючого Горелкіної Н.А., суддів: Журавель В.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., представника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» Вакуленко О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 25 листопада 2013 року,

    в с т а н о в и л а :

    У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зупинити виконання виконавчого листа № 1319/6084/2012 від 7 травня 2012 року, виданого Сихівський районним судом м. Львова про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, зобов’язати приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вилучити з Єдиного реєстру іпотек реєстровий запис № 2088 та зняти заборону на відчудження спірної квартири за реєстровим номером № 2089.

    В обґрунтування позову зазначив, що 6 червня 2008 року між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 за кредитним договором, укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

    Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 листопада 2010 року в рахунок стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у розмірі 402 415 гривень 12 копійок звернуто стягнення на предмет іпотеки та виселено відповідачів із займаного приміщення.

    5 жовтня 2012 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова повідомлено позивача про необхідність звільнення спірної квартири, у зв’язку з виконанням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Посилаючись на те, що на час укладання договору іпотеки він був неповнолітнім, зареєстрований та постійно проживав у квартирі, просив суд на підставі Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» визнати спірний договір недійсним як такий, що укладений без згоди органу опіки та піклування.

    Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2013 року позов задоволено частково.

    Визнано недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладений 6 червня 2008 року між ВАТ «АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5

    Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2013 року доповнено рішення суду першої інстанції від 21 січня 2013 року.

    В задоволенні позовних вимог про зобов’язання приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вилучити з Єдиного реєстру іпотек реєстровий запис № 2088 та зняти заборону на відчудження квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Львівської області від

    25 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

    У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

    Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 травня 2013 року не оскаржувалось в апеляційному порядку, а тому не підлягає перегляду у суді касаційної інстанції.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених ст.ст. 203, 215, 224 ЦК України підстав для визнання недійсним договору іпотеки, оскільки при його укладанні не отримано попередню згоду органу опіки та піклування і таким договором порушено права неповнолітнього, який з 2001 року зареєстрований та постійно проживає у спірній квартирі.

    Вирішуючи спір в частині вимог про зупинення виконання виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов’язання приватного нотаріуса вилучити з Єдиного реєстру іпотек реєстровий запис № 2088 та зняття заборони відчудження квартири, суд першої інстанції вважав такі вимоги похідними від вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з відомостей, наявних у довідці ЛКП «Старий Сихів» від 27 травня 2008 року № 792, відповідно до якої в квартирі проживали та були зареєстровані лише батьки позивача – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому дійшов висновку, що відсутність реєстрації неповнолітнього ОСОБА_4 на момент укладення договору іпотеки не порушує його прав.

    Проте з такими висновком апеляційного суду погодитись не можна.

    Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

    Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

    Статтями 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що діти – члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

    Згідно з ст. 12 Закону України «Про основи соціального захист бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

    Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності і яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

    Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги довідку ЛКП «Старий Сихів» від 27 травня 2008 року № 792, відповідно до якої в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_5, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору іпотеки, у зв’язку з тим, що права неповнолітнього не порушені.

    Натомість, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірний договір укладений в порушення вимог ч.6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України без згоди органу опіки та піклування, а тому є недійсним.

    За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

    Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 листопада 2013 року скасувати, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2013 року залишити в силі.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Н.А. Горелкіна

    Судді: В.І. Журавель

    І.М. Завгородня

    Ю.Г. Іваненко

    О.М. Ситнік

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть