click fraud detection

ТЕМА: 04.03.14 Не дали банку забрать квартиру. БРОКБИЗНЕСБАНК

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4004
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    04.03.2014 м. Рівне

    Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

    з участю: секретарів судового засідання Юхимчук О.Л., Ющук О.С.,

    Багнюк О.І.,

    представників ПАТ «Брокбізнесбанк» Мазурка В.С., Агапова Д.Г.,

    відповідача ОСОБА_5,

    представника відповідача адвоката ОСОБА_6,

    третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_7,

    розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

    справу за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7, про звернення стягнення на заставне майно, –

    В С Т А Н О В И В :

    Представник ПАТ «Брокбізнесбанк» Мазурок В.С. в судовому засіданні позов підтримав і просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 92KL-08 від 25 лютого 2008 року у загальній сумі 686713,05 гривень звернути стягнення на нерухоме майно, а саме, на п’ятикімнатну квартиру загальною площею 100,4 кв.м., житловою площею 62,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

    В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25 лютого 2008 року між акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 92KL-08, за яким останній отримав кредит у розмірі 419150 гривень на строк з 25 лютого 2008 року по 15 лютого 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,5% річних від залишку заборгованості на споживчі цілі. На забезпечення належного виконання зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 92KL-08 від 25 лютого 2008 року, між акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_5 25 лютого 2008 року був укладений іпотечний договір № 92KL-08і, предметом якого є належна ОСОБА_5 п’ятикімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до п.5.1.1. згаданого договору іпотеки, у разі порушення позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Оскільки ОСОБА_7 свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, що потягло за собою виникнення простроченої заборгованості, розмір якої на 05 вересня 2008 року становить 686713,05 гривень, просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

    Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала і в задоволенні позову просить суд відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

    На заперечення позовних вимог посилається на те, що іпотечний договір № 92KL-08і від 25 лютого 2008 року вона з акціонерним банком «Брокбізнесбанк» не укладала, при укладанні цього договору присутня не була і такий договір не підписувала. Про існування цього іпотечного договору вона дізналася лише в жовтні 2008 року від працівників ПАТ «Брокбізнесбанк». Також зазначає, що 25 лютого 2008 року на протязі всього дня вона перебувала у Національному університеті водного господарства та природокористування, де приймала участь у заліковій переддипломній сесії.

    Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги вважає такими, що задоволенню не підлягають з підстав, викладеним ним у письмових запереченнях на позов.

    Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.

    Судом встановлено, що 25 лютого 2008 року між акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 92KL-08, за яким останній отримав кредит у розмірі 419150 гривень на строк з 25 лютого 2008 року по 15 лютого 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,5% річних від залишку заборгованості на споживчі цілі.

    Судом також встановлено, що в порушення умов договору та вимог ст.ст.526,527,530 ЦК України, ОСОБА_7 взяті на себе за кредитним договором зобов’язання належним чином не виконує, що призвело до утворення простроченої заборгованості на загальну суму 686713,05 гривень.

    В обґрунтування позовних вимог про звернення стягнення на заставне майно, представник позивача посилається на укладений між акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_5 25 лютого 2005 року іпотечний договір № 92KL-08і, предметом якого є належна ОСОБА_5 п’ятикімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

    На заперечення позовних вимог ОСОБА_5 посилається на те, що вказаний іпотечний договір вона не мала наміру укладати, не укладала та не підписувала.

    Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін, що визначено ч.4 ст.202 ЦК України.

    Як встановлено ч.3 ст.203 ЦК України, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

    Крім того, як встановлено ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

    Згідно ст.572 ЦК України, що визначає поняття застави, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

    У відповідності до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

    За визначенням термінів, наведених у ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

    Таким чином, згідно ч.1 ст.546 ЦК України, іпотека є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання.

    Відповідно до ст.547 ЦК України для правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, в тому числі і для іпотечного договору, встановлена обов’язкова письмова форма, наслідком недодержання якої є нікчемність такого правочину.

    Про обов’язковість письмової форми іпотечного договору зазначається і у ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку».

    Відповідно до вимог ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

    Як слідує з висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Івано-Франківській області за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 03 грудня 2013 року № 09/03-265, підписи від імені ОСОБА_5 у графі «Іпотекодавець» у іпотечному договорі № 92KL-08і від 25 лютого 2008 року (на бланках ВКЕ № 308216, ВКЕ № 308217), іпотечному договорі № 92KL-08і від 25 лютого 2008 року (на бланках ВКЕ № 308218, ВКЕ № 308219) виконані не ОСОБА_5, а іншою особою. З дослідницької частини висновку експерта слідує, що мало місце ретельне наслідування дійсного підпису ОСОБА_5

    Наукова обґрунтованість та об’єктивність висновку експертів не викликає у суду сумнівів щодо його правильності.

    Вказаний висновок експертів є категоричним, повним та ясним, а тому приймається судом як належний та допустимий доказ тієї обставини, що іпотечний договір № 92KL-08і від 25 лютого 2008 року ОСОБА_5 не підписувався і, відповідно, не укладався.

    Оскільки судом встановлено, що іпотечний договір № 92KL-08і від 25 лютого 2008 року ОСОБА_5 не підписувався, тому, враховуючи вимоги ч.1 ст.202, ч.3 ст.203, ч.2 ст.207, ст.547 ЦК України, вказаний іпотечний договір є недійсним і його недійсність встановлена законом.

    Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

    Як визначено у ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

    За встановлених судом обставин щодо недійсності іпотечного договору № 92KL-08і від 25 лютого 2008 року, підстави для звернення стягнення на нерухоме майно за цим договором і, відповідно, для задоволення позову, відсутні.

    Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215,223,292,294 ЦПК України, суд, –

    В И Р I Ш И В :

    В позові публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7, про звернення стягнення на заставне майно відмовити за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.