click fraud detection

ТЕМА: 11.12.2013 Решение ВССУ. Нет согласия супруга. Укрсиббанк

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #3998
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    11 грудня 2013 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

    кримінальних справ у складі:

    головуючого Ступак О.В.,

    суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

    Карпенко С.О., Олійник А.С.,

    розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року,

    в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування посилаючись на те, що 21 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та її чоловіком – ОСОБА_4, укладено кредитний договір № 11101804000, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 650 000 дол. США. На забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 21 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, на підставі якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нежитлові приміщення АДРЕСА_2, які є спільною сумісною власністю подружжя. 21 грудня 2006 року позивач надала нотаріально засвідчену письмову згоду на купівлю-продаж нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_2, та не заперечувала проти передачі в іпотеку банку квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що вона надавала згоду на передачу в іпотеку лише квартири та не надавала згоди на передачу в іпотеку нежитлових приміщень, позивач просила визнати недійсним договір іпотеки № 1045-Д від 21 грудня 2006 року.

    Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 21 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1-045-Д. Виключено з Державного реєстру іпотек запис № 426793, зареєстрований 21 грудня 2006 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про обтяження на підставі договору іпотеки від 21 грудня 2006 року нежитлових приміщень АДРЕСА_2, номер РПВН 7736956; нежитлових приміщень АДРЕСА_2, номер РПВН 16217386. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

    У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

    Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

    Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згоди на передачу в іпотеку нежитлових приміщень АДРЕСА_2, придбаних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період шлюбу, позивач не надавала, тому договір іпотеки був укладений всупереч вимог ст. 578 ЦК України.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що спірний договір іпотеки укладено з дотриманням вимог чинного законодавства та під час його укладення права ОСОБА_3 порушенні не були.

    Однак з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

    Судами встановлено, що 21 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 11101804000, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 650 000 дол. США.

    На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 21 грудня 2006 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1-045-Д, на підставі якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нежитлові приміщення АДРЕСА_2, які є спільною сумісною власністю подружжя.

    21 грудня 2006 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 5669 зареєстрована заява ОСОБА_3 про надання згоди на купівлю нежитлових приміщень АДРЕСА_2, та згода на передачу в іпотеку банку квартири АДРЕСА_1.

    Нежитлові приміщення АДРЕСА_2, придбані за час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя.

    Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

    Згідно зі ст. 578 ЦК України майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

    Як роз’яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 25 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого. Положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. При оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК України, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред’явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

    ОСОБА_3 згоди на передачу у іпотеку банку нежитлових приміщень АДРЕСА_2 не надавала.

    Крім того, відповідно до п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису.

    Згідно з п. 2.1.2 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 18 серпня 2004 року № 85/5, заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об’єкта нерухомого майна подається: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, які не є реєстраторами, – у зв’язку з накладенням (зняттям) ними заборони відчуження на об’єкти нерухомого майна; судами (крім третейських судів) і слідчими органами – у зв’язку з накладенням ними арешту на об’єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

    За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що об’єктом, на який ОСОБА_3 надала згоду на передачу в іпотеку, є квартира АДРЕСА_1, тоді як ОСОБА_4 передав в іпотеку банку нежитлові приміщення АДРЕСА_2, на передачу в іпотеку яких ОСОБА_3 згоди не надавала.

    Висновки апеляційного суду не відповідають вимогам ст. 65 СК України, ст. 578 ЦК України та встановленим обставинам справи.

    Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

    З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, задовольнити.

    Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2012 року.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий О.В. Ступак

    Судді: В.П. Гончар

    Т.П. Дербенцева

    С.О. Карпенко

    А.С. Олійник

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть