click fraud detection

ТЕМА: 04.12.13 Решение ВСУ. прекращение ипотеки. Ликвидация юр.лица. АВАЛЬ

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #3997
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    УХВАЛА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    04 грудня 2013 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

    кримінальних справ у складі:

    головуючого Ступак О.В.,

    суддів: Гончара В.П., Дем’яносова М.В.,

    Карпенко С.О., Касьяна О.П.,

    розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року,

    в с т а н о в и л а:

    У листопаді 2009 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 01 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та товариством з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус» (далі – ТОВ «Міком-Хаус») укладено кредитний договір № 010/08/3693, за умовами якого банк відкрив ТОВ «Міком-Хаус» невідновлювану кредитну лінію у розмірі 5 000 000 дол. США, а ТОВ «Міком-Хаус» зобов’язалось повернути отримані кошти у строк до 31 січня 2008 року зі сплатою 10,5 % річних. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 02 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, на підставі якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1. ТОВ «Міком-Хаус» належним чином зобов’язання за кредитним договором не виконує, у наслідок чого станом на 06 березня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 59 919 455 грн. Враховуючи викладене, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

    ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Міком-Хаус» про визнання договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що вказаний договір іпотеки не відповідає вимогам закону та порушує його права як власника переданого в іпотеку майна.

    Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2010 року справи об’єднано в одне провадження.

    Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Міком-Хаус» закрито у зв’язку з ліквідацією зазначеного товариства.

    Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 року у позовах відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 року в частині відмови у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. У рахунок погашення заборгованості ТОВ «Міком-Хаус» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/08/3693 від 01 серпня 2007 року у розмірі 55 919 455 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 02 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження, з установленням початкової ціни для реалізації зазначеного майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності – незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У решті рішення суду залишено без змін.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2013 року касаційні скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 відхилено та залишено рішення апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року без змін.

    Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено та залишено рішення апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року без змін.

    Постановою Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2013 року скасовано та направлено справу на новий касаційний розгляд.

    У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить змінити рішення апеляційного суду в частині встановлення початкової ціни предмета іпотеки, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

    У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

    Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_4 – задоволенню з наступних підстав.

    Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

    Відповідно до ч. 3 ст. 326 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

    Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Рішення апеляційного суду таким вимогам закону не відповідає.

    Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки, та застосовуючи ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ч. 1 ст. 609 ЦК України, виходив із того, що договір іпотеки є припиненим у зв’язку з ліквідацією юридичної особи та припиненням основного зобов’язання.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, посилаючись на положення ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» та умови договору іпотеки від 02 серпня 2007 року, дійшов висновку про те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки й у разі ліквідації боржника або визнання його банкрутом.

    Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

    Судами встановлено, що 01 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Міком-Хаус» укладено кредитний договір № 010/08/3693, за умовами якого банк відкрив ТОВ «Міком-Хаус» невідновлювану кредитну лінію у розмірі 5 000 000 дол. США, а ТОВ «Міком-Хаус» зобов’язалось повернути отримані кошти у строк до 31 січня 2008 року зі сплатою 10,5 % річних.

    На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 02 серпня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, на підставі якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

    16 травня 2011 року господарським судом м. Києва порушено провадження у справі № 43/140 про банкрутство боржника ТОВ «Міком-Хаус».

    Ухвалою господарського суду м. Києва від 06 березня 2012 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та ліквідовано банкрута – ТОВ «Міком-Хаус» як юридичну особу у зв’язку з банкрутством.

    Ухвалою господарського суду м. Києва від 06 березня 2012 року встановлено, що розмір заборгованості ТОВ «Міком-Хаус» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» складає 55 919 455 грн.

    Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців 27 березня 2012 року державним реєстратором проведено реєстрацію припинення юридичної особи – ТОВ «Міком-Хаус» у зв’язку з визнанням її банкрутом.

    Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

    Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

    Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

    Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

    Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

    Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов’язання, забезпеченого заставою.

    Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

    Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника – сторони основного зобов’язання право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, враховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення у договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов’язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

    Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов’язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов’язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека як вид застави припиняється у разі припинення основного зобов’язання – кредитного договору. Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв’язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов’язання за кредитним договором припиняється.

    Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним.

    Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», апеляційний суд не звернув уваги на те, що зобов’язання за основним договором припинені, тому припинились і зобов’язання за договором іпотеки.

    Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

    Оскільки апеляційний суд помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яке не відповідає вимогам закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

    Крім того, відповідно до ст. 348 ЦПК України, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою. Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до статей 345 і 346 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.

    За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року підлягає скасуванню.

    Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

    Рішення апеляційного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2012 року.

    Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року скасувати.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий Ступак О.С.

    Судді: В.П. Гончар

    М.В. Дем’яносов

    С.О. Карпенко

    О.П. Касьян

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть