click fraud detection

ТЕМА: 05.03.13 Прекращение договора ипотеки между ПАИ “БМ Банк” и ЧП “Монмарт”

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #3992
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

    04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

    ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    “05” березня 2013 р. Справа№ 910/756/13

    Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

    головуючого: Андрієнка В.В.

    суддів: Буравльова С.І.

    Шапрана В.В.

    за участю представників сторін:

    позивача: не з’явився,

    відповідача 1: Рубанка Д.М., довіреність № 04/58 від 10.05.2012 року,

    відповідача 2: не з’явився.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “БМ Банк”

    на рішення господарського суду міста Києва

    від 28.01.2013 року

    у справі № 910/756/13 (суддя Нечай О.В.)

    за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна”

    до 1. Публічного акціонерного товариства “БМ Банк”

    2. Приватного підприємства “Монмарт”

    про визнання припиненими правовідносин за договором поруки №22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна №22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р.; визнання відсутнім права вимагати та отримувати грошові кошти за договором поруки №22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна №22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р.

    ВСТАНОВИВ:

    Товариство з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” та Приватного підприємства “Монмарт” про визнання припиненими правовідносин за договором поруки №22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна №22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р.; визнання відсутнім права вимагати та отримувати грошові кошти за договором поруки №22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна №22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р.

    Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року провадження у справі № 910/756/13 в частині позовних вимог до Приватного підприємства “Монмарт” припинено. В іншій частині позов задоволено. Визнано припиненими правовідносини за Договором поруки № 22-2010/DC-14, укладеним між Публічним акціонерним товариством “БМ Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна”. Визнано припиненими правовідносини за Договором іпотеки нерухомого майна № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством “БМ Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна”. Визнано відсутнім право у Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” вимагати та отримувати грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” за Договором поруки № 22-2010/DC-14, укладеним між Публічним акціонерним товариством “БМ Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна”. Визнано відсутнім право у Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” вимагати та отримувати грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” за Договором іпотеки нерухомого майна № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством “БМ Банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна”. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” (01032, м. Київ, б-р. Тараса Шевченка, будинок 37/122; ідентифікаційний код: 33881201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” (01023, м. Київ, вул Шота Руставеллі, будинок 11; ідентифікаційний код: 32668060) суму сплаченого судового збору в розмірі 573 (п’ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” суму сплаченого судового збору в розмірі 573 (п’ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. з Державного бюджету України.

    Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог про визнання припиненими правовідносин за договором поруки № 22-2010/DC-14 від 01.12.2010 року та за договором іпотеки № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 року відмовити.

    Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

    Позивач у судове засідання повноважних представників не направив, у своєму письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв’язку з відсутністю підстав для його скасування, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

    Відповідач 2 у судове засідання повноважних представників не направив, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

    27.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством “БМ Банк” (далі – відповідач – 1, банк) та Приватним підприємством “Монмарт” (далі – відповідач – 2, позичальник) було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 2010-22/DC (далі – Кредитний договір), відповідно до якого банк зобов’язується надавати на умовах цього Договору, а позичальник зобов’язується отримувати, належними чином використовувати та повернути в передбачений цим Договором строк кредит в розмірі 1 454 000,00 доларів США та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. розділу 1 Кредитного договору).

    В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між сторонами було укладено Договір іпотеки нерухомого майна № 22-2010/DC-10, відповідно до якого іпотекодавець (позивач), як майновий поручитель боржника (відповідача – 2), з метою належного виконання зобов’язань боржника, що випливають з Кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель (відповідач – 1) приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

    Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

    Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

    Як вбачається з ч. 6 ст. 3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

    Крім цього, з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за Кредитним договором, між сторонами було укладено Договір поруки № 22-2010/DC-14 (далі – Договір поруки), відповідно до якого поручитель (позивач) поручається перед кредитором (відповідач-1) за своєчасне та повне виконання боржником (відповідачем-2) зобов’язань за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (п. 1.1. Договору поруки).

    Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

    Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

    Судом встановлено, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що останньому стало відомо про те, що відповідача – 2 було ліквідовано, що тягне за собою припинення правовідносин між сторонами за договором поруки №22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р. і, як наслідок, відсутність права у відповідача – 1 вимагати та отримувати від позивача грошові кошти договором поруки № 22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р.

    Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

    Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

    Як вбачається з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про іпотеку” іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

    Згідно із ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:

    1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

    2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

    Судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства “Монмарт”, ліквідовано банкрута – Приватне підприємство “Монмарт” як юридичну особу у зв’язку з банкрутством.

    Як вбачається з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

    Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” відомості про юридичну особу або фізичну особу – підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

    Місцевим господарським судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та отримано спеціальний витяг, з якого вбачається, що юридичну особу боржника (відповідача – 2) станом на 28.01.2013 року припинено.

    Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

    Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб’єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

    З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі № 910/756/13 в частині позовних вимог до відповідача -2.

    Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

    Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання припиненими правовідносин за договором поруки № 22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р.; визнання відсутнім права вимагати та отримувати грошові кошти за договором поруки №22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна № 22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р. підлягають задоволенню.

    Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Брізпорт Україна” до Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” та Приватного підприємства “Монмарт” про визнання припиненими правовідносин за договором поруки №22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна №22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р.; визнання відсутнім права вимагати та отримувати грошові кошти за договором поруки №22-2010/DC-14 від грудня 2010 р. та за договором іпотеки нерухомого майна №22-2010/DC-10 від 01.12.2010 р. підлягають задоволенню.

    З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року у справі № 910/756/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

    У зв’язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року у справі № 910/756/13.

    Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , –

    ПОСТАНОВИВ:

    Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року у справі №910/756/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “БМ Банк” – без задоволення.

    Головуючий суддя Андрієнко В.В.

    Судді Буравльов С.І.

    Шапран В.В.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть