click fraud detection

ТЕМА: Решение ВГСУ 25.01.12. Прекращение ипотеки, увеличение процентов. ОТП БАНК

В этой теме 0 ответов, 1 участник, последнее обновление  Dmitry Kasyanenko 4 года/лет, 11 мес. назад.

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #3975

    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

    ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    “25” січня 2012 р. Справа № 30/74пд

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

    Мирошниченка С.В. (головуючий),

    Князькова В.В.,

    Хрипуна О.О.,

    при секретарі Киниці А.Л.,

    розглянув касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства “ОТП Банк”

    на постановувід 08.11.2011

    Донецького апеляційного господарського суду

    у справі№ 30/74пд

    господарського судуДонецької області

    за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг”

    доПублічного акціонерного товариства “ОТП Банк”

    за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

    та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства “Обласна аптечна управляюча компанія”

    Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1

    провизнання окремих положень іпотечного договору № PL 08-428/100 від 26.05.2008 недійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором

    Судове засідання проведено за участю представників:

    позивача Лиштви Ю.В.,

    відповідача Лакути Г.В.,

    ВАТ “Обласна аптечна управляюча компанія” не зяв.,

    Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 не зяв.

    ВСТАНОВИВ:

    Рішенням господарського суду Донецького області від 04.10.2011 (суддя Попков Д.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011 (колегія суддів у складі: суддя Мєзєнцев Є.І. головуючий, судді Зубченко І.В., Склярук О.І.), позовні вимоги задоволено.

    У касаційній скарзі до Вищого господарського суду відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 04.10.2011, постанову апеляційного суду від 08.11.2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

    Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

    Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

    Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 26.05.2008 банком та відкритим акціонерним товариством “Обласна аптечна управляюча компанія” був укладений договір про надання кредитної лінії № CR 08-271/100, згідно з умовами якого банк надав ВАТ “Обласна аптечна управляюча компанія” кредит (в гривні та/або євро та/або доларах США) в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, для поповнення обігових коштів, а ВАТ “Обласна аптечна управляюча компанія” прийняло, зобовязалося належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобовязання, встановлені у цьому договорі.

    В подальшому для забезпечення грошових зобовязань ВАТ “Обласна аптечна управляюча компанія” за кредитним договором, 26.05.2008 банком та позивачем було укладено іпотечний договір № PL 08-428/100, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку в якості забезпечення виконання ВАТ “Обласна аптечна управляюча компанія” основного зобовязання за кредитним договором, наступне нерухоме майно: вбудоване приміщення загальною площею 367,0 м2 в житловому будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 129 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового вбудованого приміщення, що знаходиться на балансі ВАТ “Донбасенергобуд”.

    Пункт 2.1 іпотечного договору визначає зміст і розмір основного зобовязання, строк і порядок його виконання, зокрема: повернення кредиту в сумі 3300000,00 доларів США та повним погашенням заборгованості не пізніше 28.05.2011; сплата відсотків за користування кредитом у розмірі: в доларах США відсоткова ставка 11,5% річних, із розрахунку 360 днів на рік; в євро відсоткова ставка 11,5% річних, із розрахунку 360 днів на рік та в гривні 21% річних.

    Іпотечний договір також містить умови, спрямовані на збереження правовідносин поруки у випадку зміни забезпечуваного ним зобовязання третьої особи-1 перед відповідачем за кредитним договором, законність окремих положень якого є предметом оскарження у даній справі:

    п. 2.1. Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником боргових зобовязань, що підлягають виконанню за кредитним договором та/або повязані з кредитним договором, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до кредитного договору, які можуть бути укладені сторонами кредитного договору в майбутньому, а також інші фактичні вимоги;

    п. 2.1.2. Застереження: сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені із змістом кредитного договору та будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі положення кредитного договору є достатніми для включення відповідних положень кредитного договору в текст договору лише шляхом посилання. За обставини укладення сторонами кредитного договору змін та/або доповнень до кредитного договору, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання боргових зобовязань, сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання боржником боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому договорі чи ні;

    п. 2.3. У разі зміни розміру боргових зобовязань після укладення цього договору, в тому числі збільшення, такі боргові зобовязання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі.

    26.05.2008 спірний договір зареєстровано у Державному реєстрі іпотек і у звязку з його укладенням цієї ж дати в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна зроблений запис про заборону відчуження предмету іпотеки.

    Судами також встановлено, що протягом дії кредитного договору його сторонами було внесено зміни стосовно виконання основного зобовязання, шляхом укладення відповідних додаткових угод до нього, а саме: договором № 1 від 27.10.2008 змінено розмір процентів за користування кредитними коштами та введено додаткового майнового поручителя – дочірнє підприємство “Аптека 65” товариства з обмеженою відповідальністю “Обласна аптечна холдингова компанія”, а договором № 2 від 07.04.2009 внесено зміни до п. 1.4.1 кредитного договору щодо порядку визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у гривні, шляхом їх встановлення сторонами у відповідних кредитних заявках.

    Поряд з тим, з підписанням останніх змін до кредитного договору, відповідач та третя особа-1 виклали в новій редакції кредитну заявку від 28.10.2008, збільшивши при цьому розмір процентів за користування кредитними коштами у гривні з 21% до 22% річних, тим самим фактично збільшивши обсяг відповідальності майнового поручителя.

    Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

    При цьому, суди правильно зазначили, що згідно з ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

    Одночасно для належного виконання зобовязань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобовязання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки дана норма вказує на можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення виконання зобовязання.

    Так, згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

    Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

    При цьому, ст. 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

    Стаття 1 Закону України “Про іпотеку” визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

    Поряд з тим, вказаною нормою також встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи боржника.

    Таким чином, укладений сторонами договір іпотеки при участі майнового поручителя за своєю правовою природою уявляє собою складне зобовязання, яке вміщує в собі ознаки як майнової поруки, так і ознаки застави, та підпадає під правове регулювання норм статей 553-559 ЦК України та норм Закону України “Про іпотеку”.

    Виходячи зі змісту частини першої ст. 548 та частини першої ст. 553 ЦК України порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку кредитного) зобовязання має додатковий та похідний характер від забезпечуваного зобовязання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобовязання унеможливлює існування обєкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених частинами 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя.

    Відтак, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів щодо обґрунтованості позиції ТОВ “Донфармхолдінг” про те, що чинне законодавство імперативно встановлює обовязкову попередню визначеність основного зобовязання для можливості існування забезпечувального в контексті обсягів останнього, як істотної умови за змістом ч. 2 ст. 553 та ч.1 ст. 554 ЦК України.

    Надання згоди на майбутні зміни обсягів зобовязань не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої відповідальності поручителя на момент укладання договору іпотеки, тому що поручатися можна лише за існуюче, а не майбутнє і заздалегідь не визначене за обсягами зобовязання.

    Більш того, сукупний аналіз положень частин 1-3 ст. 202 та ч. 1 ст. 559 ЦК України дозволяє кваліфікувати згоду поручителя на зміну забезпечуваного зобовязання, наслідком якої є збільшення обсягу відповідальності поручителя, як односторонній правочин, спрямований на збереження наявних правовідносин поруки та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя.

    В свою чергу, положення частини 1 та 5 ст. 203 ЦК України, встановлюють необхідність відповідності змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

    В контексті ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, будь-яке збільшення суми основного боргу за основним зобовязанням має бути прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання та визначено у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання.

    Вимоги зазначеної правової норми, насамперед, вказують на те, що іпотекою може бути забезпечене вже існуюче, а не майбутнє, певно не визначене за обсягами зобовязання.

    Однак, доведені до відома іпотекодавця умови кредитного договору не надавали можливості передбачити параметри зміни розміру процентної ставки за вже виданим траншем за кредитною заявкою від 07.04.2009.

    Таким чином, як вбачається, вказівка у спірних положеннях іпотечного договору на надання згоди на майбутні зміни обсягів зобовязань поручителя суперечить ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, яка вимагає попереднього визначення основного зобовязання для можливості існування його забезпечення, оскільки не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої його відповідальності на момент укладання іпотечного договору.

    Приписи ст. 217 ЦК України передбачають можливість визнання недійсними лише окремих частин правочину із збереженням його чинності в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

    Отже, враховуючи, що допущені при укладанні іпотечного договору порушення чинного законодавства повязані тільки з наявністю оспорюваних положень, а правовідносини майнової поруки могли відбутися між сторонами і без таких застережень, судами було вірно застосовано ст. 217 ЦК України стосовно недійсності лише окремих частин спірного договору.

    Вищий господарський суд України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що оспорювані положення договору поруки № PL 08-738/100 від 27.10.2008 на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать положенням п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 548, ч.ч. 1, 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554, ч. 1 ст. 653 ЦК України та вимогам Закону України “Про іпотеку”.

    За змістом частини 1 статті 19 Закону України “Про іпотеку”, відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов’язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в встановленому порядку.

    Частиною 2 статті 19 вказаного Закону унормовано, що будь-яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобовязанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

    Таким чином, Вищий господарський суд України вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що збільшення розміру процентів за кредитним договором попередньо неузгоджені в іпотечному договорі вимагає наявності укладеної раніше додаткової угоди до іпотечного договору, яка б відображала такі зміни основного зобовязання.

    Зокрема, збільшення процентних ставок за кредитним договором в даному випадку призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за іпотечним договором, за відсутності на це його згоди, наслідком чого відповідно є припинення майнової поруки в силу ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, і подальше узгодження такого збільшення не призводить до відновлення правовідносин з майнової поруки, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості поновлення припиненого у встановленому порядку зобовязання. В світлі зазначеного, спірний договір є таким, що припинив свою дію 07.04.2009.

    Таким чином, з припиненням іпотечного договору, відпали й підстави для утримання предмету іпотеки під обтяженням. Проте, наполягання банку на необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки та як наслідок продовження утримання під обтяженням та обмеженням спірного майна, обмежує вільне розпорядження ним з боку позивача, чим порушує його гарантовані права та інтереси як власника.

    Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

    Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

    ПОСТАНОВИВ:

    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” залишити без задоволення.

    Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 30/74пд залишити без змін.

    Суддя С. Мирошниченко

    Суддя В. Князьков

    Суддя О. Хрипун

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)

Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.

Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Настройки файлов cookie на этом веб-сайте настроены так, что нужно «разрешить использование файлов cookie», чтобы обеспечить вам наилучший доступ к просмотру. Вы можете продолжить использовать этот веб-сайт без изменения настроек cookie или нажмите кнопку «Принять» ниже, значит вы соглашаетесь с этим.

Закрыть