click fraud detection

ТЕМА: 22/03/2017 Про звернення стягнення на предмет іпотеки «ПриватБанк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4211
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    22 березня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Кузнєцова В.О.,

    суддів: Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,

    МостовоїГ.І., Писаної Т.О.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – нотаріус Фастівського міського нотаріального округу Чернишова Олена Анатоліївна, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

    за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року,

    в с т а н о в и л а:

    У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Позивач посилався на те, що 23 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 липня 2017 року.

    На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 23 серпня 2007 року між банком і відповідачами був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно – будинок загальною площею 125,3 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку за вказаною адресою.

    Зобов’язання щодо повернення кредиту відповідач ОСОБА_6 не виконав, у зв’язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 10 квітня 2014 року становить 166 517,29 доларів США, що еквівалентно 2 099 782 грн 98 коп.

    Ураховуючи вказане, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.

    Справа розглядалась судами неодноразово.

    Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

    У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року у розмірі 166 517,29 доларів США, що еквівалентно 2 099 782 грн 98 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, що перебуває в іпотеці ПАТ КБ «ПриватБанк» – будинок загальною площею 125,3 кв. м, житловою площею 87,1 кв. м, розташований по АДРЕСА_1.

    Предмет іпотеки, який перебуває у власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, підлягає реалізації шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

    Визначено початкову ціну предмета іпотеки – 597 тис. грн.

    У частині позовних вимог про виселення відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, справу передати на новий апеляційний розгляд.

    В частині позовних вимог про виселення судове рішення апеляційної інстанції не оскаржується, тому в силу ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

    Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

    У звʼязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

    Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні будь-які підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № КІF0GA00003561 від 23 серпня 2007 року, оскільки цим договором не забезпечено виконання умов кредитного договору № КІF0GA00003581 від 23 серпня 2007 року.

    Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, зазначав, що в договорі іпотеки в п. 35.2 допущено описку, а саме: вказано «кредитний договір № KIFOGA00003561» замість правильного «кредитний договір № KIFOGA00003581», що встановлено рішенням апеляційного суду Київської області від 10 лютого 2016 року в справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки дійсним.

    По суті спору апеляційний суд вважав, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року у розмірі 166 517,29 доларів США, що еквівалентно 2 099 782 грн 98 коп., слід звернути стягнення на предмет іпотеки – будинок, який перебуває у власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Апеляційним судом визначено початкову ціну предмета іпотеки – 597 тис. грн.

    За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

    Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

    При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

    Вказані вимоги судом апеляційної інстанції не дотримано.

    Судами установлено, що 23 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № КІF0GA00003581, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 50 тис. доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 7 950 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбаченому договором, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту – 1,5 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту.

    Період сплати встановлено з 21 до 27 числа кожного місяця. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у розмірі 794,23 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором.

    Згідно з п. 7.3 кредитного договору № КІF0GA00003581 забезпеченням виконання позичальником зобов’язань за даним договором виступає предмет іпотеки – житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться по АДРЕСА_1

    23 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно: будинок загальною площею 125,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

    Згідно з п. 35.3 договору іпотеки майном, що передається в іпотеку, є житловий будинок та земельна ділянка, що знаходяться по АДРЕСА_1

    Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

    таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

    загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

    Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов’язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

    Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов’язання, а не звільненням від його виконання. Тому установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

    Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до та після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»,залишаються в силі, а їх виконання припиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 цього Закону.

    Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

    Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

    Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

    Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 03 лютого 2016 року № 6-2947цс15, на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню рішення суду, зокрема, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Згідно з вимогами ст. 316 ЦПК України про дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у спірних правовідносинах має зазначатися у резолютивній частині рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та/або виселення з обтяженої іпотекою квартири, а у мотивувальній частині судового рішення мають наводитися умови та підстави для застосування наведеного Закону.

    Ухвалюючи законне по суті рішення, апеляційний суд підстави застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не перевірив, передбачені цим Законом обставини не дослідив, у зв’язку з чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий апеляційний розгляд.

    З огляду на викладене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК Українина зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин.

    За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Київської області від 22 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий В.О. Кузнєцов Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова Г.І. Мостова Т.О. Писана

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть