click fraud detection

ТЕМА: 14/12/2016 Про звернення стягнення на предмет іпотеки на спадкове майно і визнання права власності

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4206
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    14 грудня 2016 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

    кримінальних справ у складі:

    головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем’яносова М.В., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа – Перша одеська державна нотаріальна контора, про звернення стягнення на предмет іпотеки на спадкове майно і визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» таким, що втратило право вимоги до спадкоємців, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року,

    в с т а н о в и л а:

    У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі – ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 грудня 2007 року між ОСОБА_9 та відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі – ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі – ПАТ «Сведбанк»), було укладено кредитний договір № 1501/1207/71-263, за умовами якого ОСОБА_9 отримала кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних за весь строк користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 24 грудня 2027 року.

    На забезпечення виконання позичальником умов цього договору 24 грудня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки № 1501/1207/71-263-Z-1, предметом якого є належна на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_9 квартира АДРЕСА_1.

    28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого останньому було відступлено право вимоги за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263.

    У листопаді 2014 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла. Станом на 22 листопада 2010 року заборгованість становила 99 743,14 доларів США, що було еквівалентно 1 572 973 грн 36 коп., і складалася з: 97 538 доларів США, що еквівалентно 1 538 197 грн 77 коп., основного боргу за кредитним договором, 1 941,43 доларів США, що еквівалентно 30 616 грн 82 коп., заборгованості з відсотків та 263,71 доларів США, що еквівалентно 4 158 грн 77 коп., пені.

    17 листопада 2014 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулося до Першої одеської державної нотаріальної контори із претензією до спадкоємців боржника, яка містила вимогу погашення заборгованості спадкодавця за кредитним договором.

    Із листа Першої одеської державної нотаріальної контори від 18 листопада 2014 року вих. № 2522/02-14 стало відомо, що 6 березня 2012 року свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 було видано на ім’я: ОСОБА_6 (1/5 частки спадкового майна), ОСОБА_7 (2/5 частки спадкового майна), ОСОБА_8 (2/5 частки спадкового майна). При цьому ОСОБА_6 було роз’яснено, що він успадковує майно, обтяжене боргом, та що обтяження майна іпотекою залишається чинним і після отримання свідоцтва про право на спадщину і до повного виконання зобов’язань за кредитним договором.

    Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, ринкова вартість предмета іпотеки, переданого позивачу за іпотечним договором, станом на 30 січня 2015 року становить 1 401 254 грн, що не перевищує заборгованість відповідачів перед позивачем.

    У зв’язку з тим, що заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263-Z-1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 (1/5 частки предмета іпотеки), ОСОБА_7 (2/5 частки предмета іпотеки), ОСОБА_8 (2/5 частки предмета іпотеки) за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263 шляхом визнання права власності за ним на квартиру АДРЕСА_1.

    У березні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 та його сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, є спадкоємцями ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Після смерті дружини ОСОБА_6 письмово повідомив ПАТ «Сведбанк» про її смерть та надав до кредитної справи копію свідоцтва про смерть ОСОБА_9 з відповідною заявою щодо переоформлення кредитного договору від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263 на нього. Також 6 березня 2012 року Перша одеська державна нотаріальна контора письмово повідомила ПАТ «Сведбанк» про видачу ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідоцтв про право власності на спадщину після померлої ОСОБА_9, тому кредитор пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, з порушенням строків, установлених ст. 1281 ЦК України.

    Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2015 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено. Визнано ТОВ «ФК «Вектор Плюс» таким, що позбавлено права вимоги до спадкоємців ОСОБА_9 – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 – за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263 та договором іпотеки від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263-Z-1, укладеними між ОСОБА_9 та ПАТ «Сведбанк».

    Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про задоволення позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс». В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 (1/5 частки предмета іпотеки), ОСОБА_7 (2/5 частки предмета іпотеки), ОСОБА_8 (2/5 частки предмета іпотеки) перед ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263 станом на 22 листопада 2010 року у розмірі 99 743,14 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на 24 грудня 2014 року було еквівалентно 1 572 973 грн 36 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263-Z-1, шляхом визнання за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 1 401 254 грн без ПДВ. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

    Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

    У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

    За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

    Указані вимоги апеляційним судом не дотримано.

    Судом встановлено, що 24 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 1501/1207/71-263, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних за весь строк користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 24 грудня 2027 року. У подальшому між сторонами було укладено договори про внесення змін та доповнень № № 1, 2, 3 до кредитного договору від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263.

    На забезпечення виконання цього договору 24 грудня 2007 року між ОСОБА_9 та ВАТ «Сведбанк» було укладено договір іпотеки № 1501/1207/71-263-Z-1, предметом якого є належна на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_9 чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1.

    ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

    6 березня 2012 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого чоловік ОСОБА_9 – ОСОБА_6 – є спадкоємцем 1/5 частини спадкового майна; син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є спадкоємцем 2/5 частини спадкового майна; син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, є спадкоємцем 2/5 частини спадкового майна.

    28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого останньому було відступлено право вимоги за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263.

    Станом на 22 листопада 2010 року заборгованість позичальника за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 1501/1207/71-263 становила 99 743,14 доларів США, що було еквівалентно 1 572 973 грн 36 коп., і складалася з: 97 538 доларів США, що еквівалентно 1 538 197 грн 77 коп., – основного боргу за кредитним договором, 1 941,43 доларів США, що еквівалентно 30 616 грн 82 коп., – заборгованості з відсотків та 263,71 доларів США, що еквівалентно 4 158 грн 77 коп., – пені.

    17 листопада 2014 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулося до Першої одеської державної нотаріальної контори із претензією до спадкоємців боржника, яка містила вимогу погашення заборгованості спадкодавця ОСОБА_9 за кредитним договором.

    Із листа Першої одеської державної нотаріальної контори від 18 листопада 2014 року вих. № 2522/02-14 стало відомо, що 6 березня 2012 року свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 було видано на ім’я: ОСОБА_6 (1/5 частки спадкового майна); ОСОБА_7 (2/5 частки спадкового майна); ОСОБА_8 (2/5 частки спадкового майна). Крім того, ОСОБА_6 було роз’яснено, що він успадковує майно, обтяжене боргом, та що обтяження майна іпотекою залишається чинним і після отримання свідоцтва про право на спадщину і до повного виконання зобов’язань за кредитним договором.

    Проте вимога ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про сплату заборгованості за кредитним договором ОСОБА_6 виконана не була, у зв’язку з чим 24 грудня 2014 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулося до ОСОБА_6 з повідомленням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

    Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, ринкова вартість предмета іпотеки, переданого позивачу за іпотечним договором, станом на 30 січня 2015 року становить 1 401 254 грн, що не перевищує заборгованість відповідачів перед позивачем.

    Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд виходив із того, що вимоги, заявлені кредитором – ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до спадкоємців: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України є обґрунтованими і доведеними. Разом із цим не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи заявлені у зустрічному позові вимоги щодо пропущення ТОВ «ФК «Вектор Плюс» строку, передбаченого ст. 1281 ЦК України, для пред’явлення вимоги за кредитним договором до спадкоємців.

    Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

    Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

    Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

    Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

    Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

    Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

    При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

    Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 рокуу справі № 6-1851цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України.

    Апеляційний суд не звернув уваги на цю правову позицію та у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не встановив наявність чи відсутність згоди правонаступників іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки та дійшов передчасного висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

    Отже, оскільки неповнота з’ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то рішення цього суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Керуючись статями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

    Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    О.О. Дьоміна М.В. Дем’яносов А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.М. Ситнік Головуючий Судді:

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.