click fraud detection

ТЕМА: 14/12/2016 Про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно «Дельта Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4202
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    14 грудня 2016 року м. Київ

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

    і кримінальних справ у складі:

    головуючого Висоцької В.С.,

    суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

    Умнової О.В., Фаловської І.М.,

    розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя

    від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року,

    встановила:

    У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 18 серпня

    2008 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 25 000 доларів США для придбання квартири

    АДРЕСА_1, на умовах, визначених договором, на строк по 18 серпня 2028 року. Виконання умов кредитного договору забезпечено іпотечним договором, укладеним того ж дня між тими самими сторонами, згідно якого відповідач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 у

    м. Запоріжжі. Неналежне виконання боржником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості яка станом на 28 липня 2015 року становить 499 012,10 грн по тілу кредиту та 94 226,44 грн по відсотках. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

    Ураховуючи наведене, позивач вважав, що має право вимоги за вказаним кредитним договором та просив звернути стягнення на предмет іпотеки – наведене вище квартиру шляхом визнання за банком права власності на вказану квартиру.

    Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

    У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

    Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

    У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено порушення його прав, наявності прав вимоги до відповідача, відсутності доказів щодо правонаступництва, невиконання позивачем зобов’язань за кредитним договором про направлення вимоги про повернення кредиту в повному обсязі.

    Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

    Положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

    Установлено, що 18 серпня 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній, для придбання квартири АДРЕСА_1, отримав кредит у сумі 25 000 доларів США на умовах, визначених договором, на строк по 18 серпня 2028 року.

    З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_3 того ж дня було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,16 кв. м, житловою площею 17 кв. м, балансова вартість якої становить

    34 083 грн.

    25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

    Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

    Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

    Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК України).

    У розділі 9 кредитного договору сторони погодили дострокове повернення кредиту.

    Відповідно до п. 9.1 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов’язань, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.

    Згідно із п. 9.2 наведеного договору у разі порушення умов кредитного договору позичальником іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення протягом тридцятиденного строку. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

    Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв’язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

    Як убачається з матеріалів справи, 27 серпня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» на ім’я

    ОСОБА_3 направлявся лист-вимога від 26 серпня 2015 року щодо усунення порушення прав банку шляхом погашення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, який має також відомості про те, що банк є правонаступником за укладеним ОСОБА_3 кредитним договором.

    З даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на квартиру, ПАТ «Дельта Банк» звернулося 31 серпня 2015 року.

    Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу про отримання відповідачем зазначеного листи-вимоги та ознайомлення з його змістом. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які вимоги, адресовані відповідачу, окрім наведеної.

    За таких обставин, суди прийшли до правильного висновку про невиконання позивачем зобов’язань за кредитним договором про направлення вимоги про повернення кредиту в повному обсязі.

    Щодо посилання судів про недоведення позивачем порушення його прав, наявності прав вимоги до відповідача, відсутності доказів щодо правонаступництва на наступне, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

    Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

    Оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст. 513, 514, 516, 517, 651, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України), банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов’язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первинного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов’язання.

    Судові рішення в частині договору відступлення прав вимоги не є предметом перегляду в цій справі.

    Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів позовної заяви, позивачем надано виписку з договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» та документацію за кредитним договором від 18 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_3

    Суди на вказане уваги не звернули та не дали правової оцінки у їх сукупності, та не зазначили, чим вони спростовуються.

    Згідно з вимогами ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Оскільки допущене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи про права та обов’язки сторін, воно не може бути підставою для скасування судового рішення.

    Під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального права, а наведені в скарзі доводи висновок суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

    Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

    Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    ГоловуючийВ.С. Висоцька

    Судді:М.К. Гримич

    О.В. Кафідова

    О.В. Умнова

    І.М. Фаловська

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.
blank

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наяш Веб-сайт. Подробней

Cookie-файлы

Мы используем cookie-файлы для получения информации о том, как вы используете наш Веб-сайт. Cookie-файлы позволяют нам обеспечить возможность использования Веб-сайта в более удобном и доступном формате. Такие файлы, как правило, не содержат какие-либо данные, которые позволили бы нам идентифицировать вас как конкретное физическое лицо. Ваши данные будут обрабатываться с использованием cookie-файлов в течение разрешенного вами периода.


Политика использования файлов Cookie / Cookie Policy
Согласие пользователя на правила пользования веб сайтом
Согласие на сбор, обработку и передачу персональных данных

Закрыть