click fraud detection

ТЕМА: 9.11.2016 Про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності. «Дельта Ба

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4192
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала                          

    іменем україни

    9 листопада 2016  року        м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого    Дьоміної О.О.,

    суддів:              Дем’яносова М.В.,                                    Маляренка А.В.,

                               Леванчука А.О.,                                  Ситнік О.М.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року,

      в с т а н о в и л а:

                                            

    У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту                 № 11240672000, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 90 тис. доларів США строком до 25 жовтня 2027 року зі сплатою 12,4 % річних за користування кредитом.

    На забезпечення виконання позичальником умов цього договору                      25 жовтня 2007 року між цими ж сторонами було укладено договір іпотеки                   № 68154, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68,70 кв. м, жилою площею 41,50 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_4

    Позивач зазначав, що у зв’язку з невиконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору від 25 жовтня 2007 року утворилась заборгованість у розмірі 134 699 доларів США.

    8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі і за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року № 11240672000.

    З урахуванням викладеного позивач просив в рахунок погашення заборгованості відповідача у розмірі 134 699 доларів США, що еквівалентно                  1 076 652 грн 30 коп., за договором про надання споживчого кредиту від                    25 жовтня 2007 року № 11240672000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,70 кв. м., жилою площею 41,50 кв. м, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки від 25 жовтня 2007 року № 68154, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 Крім того, позивач просив зобов’язати Державну реєстраційну службу України здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_4 на квартиру,припинити право користування нею та виселити усіх мешканців, які проживають і зареєстровані у вказаній квартирі.

    Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від                                25 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року, позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.                   В рахунок виконання основного зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 134 699,40 доларів США, що еквівалентно 1 076 652 грн 30 коп. за договором про надання споживчого кредиту від 25 жовтня 2007 року                             № 11240672000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 68,70 кв. м, жилою площею 41,5 кв. м, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки від                             25 жовтня 2007 року № 68154, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 Припинено право власності іпотекодавця  ОСОБА_4, у тому числі право володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_4 з квартирою АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

    У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного  оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального права чи порушення норм процесуального права.  

    Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що положеннями ст. 33, ч. 3 ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення. Крім того, зазначений спосіб захисту прав іпотекодержателя передбачений умовами іпотечного договору від 25 жовтня 2007 року.

    Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, при цьому зазначив, що висновки суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є правильними.

    Проте повністю погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна з наступних підстав.

    Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

    Апеляційний суд не дотримався цих вимог.

    Судами установлено, що 25 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту                 № 11240672000, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 90 тис. доларів США строком до 25 жовтня 2027 року зі сплатою 12,4 % річних за користування кредитом.

    На забезпечення виконання позичальником умов цього договору                      25 жовтня 2007 року між цими ж сторонами було укладено договір іпотеки                   № 68154, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68,70 кв. м, жилою площею 41,50 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_4

    Станом на 14 червня 2013 року заборгованість ОСОБА_4 становила 134 699 доларів США, що підтверджується довідкою-розрахунком.

    Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

    Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

    Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

    Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті  328 ЦК України).

    Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

    При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

    Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 рокуу справі № 6-1851цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України.

    Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 212 – 214, 303, 315 ЦПК України, на зазначені положення закону уваги не звернув, не з’ясував наявність чи відсутність згоди ОСОБА_4 на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, який визначений пп. 5.2.1 п. 5.2 договору іпотеки від 25 жовтня 2007 року та передчасно погодився з висновком суду першої інстанції.

    Висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

    Таким чином, судом апеляційної інстанції у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    При новому розгляді справи апеляційному суду також необхідно врахувати  правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах  від 16 вересня 2015 року № 6-492цс15 та від 3 лютого 2016 року у справі                                     № 6-2947цс15 та положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 7 червня 2014 року.

    Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

                                               у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

    Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    О.О. Дьоміна М.В. Демяносов А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.М. Ситнік

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.