click fraud detection

ТЕМА: 07.11.2016 Про звернення стягнення на предмет іпотеки. ПАТ «Універсал Банк»

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Автор
    Сообщения
  • #4188
    Dmitry Kasyanenko
    Модератор

    Ухвала

    іменем україни

    22 червня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

    Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого Дем’яносова М.В.,

    суддів: Кадєтової О.В., Леванчука А.О.,

    Маляренка А.В., Ступак О.В.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій ГанниЯрославівни, реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання недійсним договору іпотеки та зобов’язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Кілуча Василя Михайловича, який діє від імені Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2015 року,

    в с т а н о в и л а:

    У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – ПАТ «Універсал Банк») звернулось до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 березня 2007 року між цим товариством та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 50 тис. дол. США із сплатою 13 % річних та кінцевим терміном повернення кредитних коштів – 04 березня 2027 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань 06 березня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано майнові права на трикімнатну квартиру № 61, житловою площею 58,69 кв. м, на мансардному поверсі у 76 ти квартирному будинку по АДРЕСА_1. У зв’язку із неналежним виконанням кредитних зобов’язань утворилась заборгованість у розмірі 37 479,39 дол. США, яку позивач просив стягнути з боржника, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    23 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» та приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений 06 березня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, та зобов’язати приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції зняти заборону відчуження об’єкта нерухомого майна – майнових прав на трикімнатну квартиру № 61, житловою площею 58,69 кв. м, на мансардному поверсі у 76-ти квартирному будинку по АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що майнові права на трикімнатну квартиру № 61, житловою площею 58,69 кв. м, на мансардному поверсі у 76-ти квартирному незавершеному будівництвом житловому будинку по АДРЕСА_1 відповідно до норм Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не могли бути предметом іпотеки.

    Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

    Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав, укладений 06 березня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3

    В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    У касаційній скарзі Кілуч В.М., який діє від імені ПАТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «Універсал Банк» та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

    Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

    З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають наведеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

    Судом установлено, що 28 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та БМУ «Промбуд» ВАТ «Тернопільбуд» укладено договір дольової участі на будівництво трикімнатної квартири № 61, проектною житловою площею 58,69 кв. м, загальною площею 99,27 кв. м, на мансардному поверсі у 76-ти квартирному житловому будинку по АДРЕСА_1; планова вартість квартири на момент укладення договору склала 330 869 грн.

    05 березня 2007 року на виконання умов договору ОСОБА_3 сплатила БМУ «Промбуд» ВАТ «Тернопільбуд» 79 869 грн.

    Згідно з п. 4.1 цього договору сторона 1 до здачі житлового будинку в експлуатацію є власником майнових прав, набутих за рахунок внесених нею коштів.

    Пунктами 8.6, 10.3 цього договору передбачено, що у випадку відчуження стороною 1 майнових прав на об’єкт переважне право придбання даного об’єкта за вартістю згідно з договором має сторона 2. Сторони не мають права передавати свої права та обов’язки за даним договором іншим особам без згоди на те другої сторони.

    05 березня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11/079-К, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 тис. доларів США у тимчасове платне користування під 13 % річних, на умовах, визначених даним договором та з терміном їх остаточного погашення – 04 березня 2027 року. У свою чергу позичальник зобов’язався своєчасно сплачувати проценти за кредитом, повернути кредит у визначені даним договором терміни, а також виконувати інші свої зобов’язання, передбачені даним договором.

    Сплата позичальником заборгованості за кредитом повинна здійснюватись відповідно до графіка погашення заборгованості за кредитом, що встановлений у додатку № 1 до даного договору та є його невід’ємною частиною (п. 4.5 договору).

    Відповідно до п. 9.1 договору при порушенні строків погашення кредиту або сплати процентів за користування коштами позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу за весь час прострочення.

    Пункт 10.3 договору передбачає, що банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов’язаний повернути банку суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку у випадку, якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені даним договором.

    06 березня 2007 року між сторонами кредитного договору укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 846, згідно з яким іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором. Для забезпечення вимог кредитора іпотекодавець надала в іпотеку банку майнові права на трикімнатну квартиру № 61 проектною житловою площею 58,69 кв. м, загальною площею 99,27 кв. м, що розташована на мансардному поверсі у 76-ти квартирному житловому будинку по АДРЕСА_1; предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору про організацію та проведення будівництва від 28 лютого 2007 року № 61, укладеного між ОСОБА_3 та БМУ «Промбуд» ВАТ «Тернопільбуд», документа, який підтверджує сплату іпотекодавцем частини вартості предмета іпотеки за рахунок власних коштів (квитанція від 05 березня 2007 року № 3 на суму 79 869 грн.

    На момент укладення договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки у 330 869 грн (п. 1.3 договору іпотеки).

    Згідно з п. 1.5 договору іпотеки після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п. 1.2 даного договору, а також після оформлення та державної реєстрації в установленому чинним законодавством порядку права власності на нерухоме майно, зазначене в п. 1.2 даного договору, за іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки. При цьому нотаріус за повідомленням іпотекодержателя реєструє обтяження іпотекою вже збудованої нерухомості, а сторони протягом трьох робочих днів укладають в нотаріальній формі додатковий договір до даного договору, в якому змінюють опис предмета іпотеки: замість майнових прав відповідне нерухоме майно із зазначенням його реєстраційних даних, оціночної вартості, із посиланням на відповідний правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на це нерухоме майно.

    Відповідно до п. 4.1.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному чи частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів, комісій, неустойки, інших платежів, передбачених кредитним договором або договором іпотеки.

    Пунктом 4.2 договору іпотеки передбачено, що до завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п. 1.2 даного договору, а також до оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку права власності на нього за іпотекодавцем, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення до суду з відповідним позовом, або в позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства України, в тому числі шляхом відступлення іпотекодавцем іпотекодержателю права вимоги за вищевказаним договором про організацію та проведення будівництва від 28 лютого 2007 року № 61.

    Разом із цим після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п. 1.2 даного договору, а також після оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством України порядку права власності на нього за іпотекодавцем, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або виконавчого напису нотаріуса; або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя; або реалізацією предмета іпотеки шляхом продажу його від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, або шляхом прийняття предмета іпотеки у власність іпотекодержателем, або шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів (п. 4.3 договору іпотеки).

    06 березня 2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. в державному реєстрі іпотек зареєстровано об’єкт обтяження – майнові права на трикімнатну квартиру № 61 проектною житловою площею 58,69 кв. м, загальною площею 99,27 кв. м на мансардному поверсі у 76-ти квартирному житловому будинку по АДРЕСА_1, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна обтяження цього ж об’єкта.

    Також 06 березня 2007 року між сторонами укладено договір уступки права вимоги під відкладальною умовою, згідно з яким перший кредитор – ОСОБА_3 – передає, а новий кредитор – банк – одержує право вимоги на незакінчену будівництвом квартиру та/або квартиру, закінчену будівництвом, але не передану першому кредитору, та/або кошти у розмірі, що дорівнює внесеним першим кредитором за договором про організацію та проведення будівництва від 28 лютого 2007 року № 61, укладеним між першим кредитором та БМУ «Промбуд» ВАТ «Тернопільбуд».

    Відповідно до п. 1.2 вищевказаного договору він укладений під умовою настання хоча б однієї з наступних відкладальних умов, зокрема, невиконання та/або неналежного виконання першим кредитором зобов’язань перед новим кредитором за кредитним договором від 05 березня 2007 року № 11/079-К.

    Пунктом 5.3 цього договору передбачено, що договір набирає чинності з дати настання однієї із відкладальних умов та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

    Установлено, що із 17 січня 2008 року ОСОБА_3 є власником трикімнатної квартири по АДРЕСА_1, загальною площею 100 кв. м, житловою площею 59 кв. м; рішення про державну реєстрацію прийнято 17 січня 2008 року на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого 17 січня 2008 року Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради.

    У квітні 2014 року ОСОБА_3 повідомила банк про неправильність розрахунку банку її заборгованості, а саме, що існує значна відмінність (не на її користь) у розмірі нарахованих сум до сплати. Листом від 02 квітня 2014 року банк надав позичальнику розрахунок нарахування та сплати платежів у період із 05 березня 2007 року до 31 березня 2014 року.

    Із квітня 2014 року ОСОБА_3 припинила погашати кредит та сплачувати проценти за користування коштами, внаслідок чого за розрахунком банку станом на 18 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 34 479,39 доларів США, із яких: 30 045,80 доларів США – за кредитом, що стягується достроково; 2 693,86 доларів США – прострочена заборгованість за кредитом; 3 688,34 доларів США – проценти за користування кредитом; 1 051,39 доларів США – пеня/підвищені проценти за користування кредитом.

    Останню вимогу банку про погашення заборгованості від 13 жовтня 2014 року позичальник ОСОБА_3 отримала 21 жовтня 2014 року.

    Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

    Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк.

    Відповідно до положень ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

    Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

    Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

    Стаття 5 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) містить вичерпний перелік об’єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором, а саме: один або декілька об’єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об’єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

    Предметом іпотеки міг також бути об’єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

    Частина об’єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.

    Водночас поняття іпотека майнових прав і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому законі були відсутні.

    Встановивши, що під час укладення договору іпотеки були порушені положення ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору), оскільки майнові права на окреме приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для задоволення зустрічних позовних вимог у частині визнання договору іпотеки недійсним і як наслідок – відсутність правових підстав для задоволення первісного позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким були ці майнові права.

    Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 17 квітня 2013 року у справі № 6-8цс13, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковими для всіх судів України.

    Правильним є також висновок суду про непропущення позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності для звернення до суду з указаним позовом та відсутність підстав для застосування позовної давності до вказаних позовних вимог.

    Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

    Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

    Зокрема, апеляційний суд в ухвалі правильно зазначив, що у зв’язку з тим, що зміна опису предмета іпотеки відповідно до п. 1.5 договору іпотеки, а саме замість майнових прав – відповідне нерухоме майно із зазначенням його реєстраційних даних, оціночної вартості, із посиланням на відповідний правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на це нерухоме майно, не відбулася, тому обраний банком спосіб захисту свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – майнові права на вищевказану квартиру у житловому будинку, є таким, що не відповідає змісту порушеного права.

    Апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги банку про порушення судом норм процесуального права, які полягають у відмові в клопотанні банку про зупинення розгляду даної справи до вирішення в іншому провадженні позовних вимог банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що передбачених законом підстав для зупинення розгляду справи в суду першої інстанції не було.

    Крім того, на спростування доводів апеляційної скарги банку про порушення судом норм процесуального права, що полягають в обмеженні судом його прав на уточнення позовних вимог, апеляційний суд правильно зазначив, що правом на зміну предмета та підстав позову, передбаченим ч. 2 ст. 31 ЦПК України, позивач наділений лише до початку розгляду судом справи; якщо ж така підстава виникає в ході судового розгляду, то це не позбавляє сторону звернутися з новим позовом.

    Наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні за змістом доводам апеляційної скарги, які суд обґрунтовано спростував, вони висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

    Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення – залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

    Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

    у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу Кілуча Василя Михайловича, який діє від імені Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», відхилити.

    Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

    Головуючий М.В. Дем’яносов

    Судді: О.В. Кадєтова

    А.О.Леванчук

    А.В.Маляренко

    О.В.Ступак

Просмотр 1 сообщения - с 1 по 1 (всего 1)
  • Для ответа в этой теме необходимо авторизоваться.