h6

Заказ обратного звонка

В настоящее время наш рабочий день закончен. Оставьте свой телефон и мы перезвоним в удобное для вас время!

Заказ обратного звонка

Ваше сообщение успешно отправлено

 
Справа 22-ц-117/2010

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року січня місяця „26” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді
Суддів:
Філатової Є.В.
Любобратцевої Н.І.
Чистякової Т.І.

При секретарі
Куцко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання договору поруки, за апеляційною скаргою ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 31.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2203/07/КИ-310, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 5269000 доларів США. ОСОБА_1 свої зобов’язання виконувала неналежно, неодноразово допускала прострочення по внесенню щомісячних платежів та сплаті відсотків. Згідно з п.5.9 кредитного договору позичальника зобов’язано протягом двох місяців з моменту підписання договору перевести позивачу 100% надходжень виручки юридичних осіб: ТОВ «Ківі Груп», ТОВ Екзотік Фудз», ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» та через 2 місяця з дня підписання договору надати документальне підтвердження позивачу про відсутність оборотів за рахунками відкритих у інших банках. Але вимоги п.5.9 договору виконані не були. У забезпечення виконання кредитного договору між позивачем, ОСОБА_2, ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» та ОСОБА_1 були укладені договори поруки №1, №2 та №3 від 31.08.2007 року, згідно з якими ОСОБА_2, ТОВ «Одиши» та ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» зобов’язалися перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов’язань по кредитному договору.

За таких обставин, уточнивши позовні вимоги, представник позивача просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та її поручителів - ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО», ОСОБА_2 кредитну заборгованість станом на 20.07.2009 р. у розмірі - 48.895.840 грн. 35 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 40.204.338 грн. 86 коп., заборгованості по процентам - 4.127.645 грн. 34 коп., штрафу (42% річкових) - 539.552 грн. 02 коп., штрафу за невиконання п. 5.9 кредитного договору - 4.024.304 грн. 13 коп., а також судові витрати у розмірі - 1950 грн.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_2, ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО», про розірвання кредитного договору від 31.08.2007 р. за №2203\07\КИ-310.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що до кінця 2008р. вона сумлінно виконували свої обов'язки за вищезазначеним кредитним договором.

Однак, у зв'язку з світовою фінансовою кризою, яку розцінює як обставину не переборної сили, і яка негативно позначилася на її бізнесу, вона, проти своєї волі, не змогла виконувати свої обов'язки за договором у повному обсязі. Оскільки банк вимагає повернення кредиту в повному обсязі, у зв'язку з суттєвою зміною обставин вважає, що кредитний договір повинен бути розірваний.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання договору поруки №1 від 31.08.2007 року, укладений між ним та ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» у забезпечення зобов’язань по кредитному договору №2203/07/КИ-310 між ОСОБА_1 та банком.

Позов мотивував тим, що 31.08.2007 року між ним та первісним позивачем був укладений договір поруки №1, згідно з яким він поручався перед банком за виконання своєю дружиною - ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором №2203/07/КИ-310 від 31.08.2007 року., яким передбачено поступове повернення кредиту протягом 15 років. На разі банк звернувся з вимогою про дострокове повернення кредиту, на що він не розраховував, що є суттєвою зміною умов договору і за нормами ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання договору поруки.

Представники ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, заяв про розгляд справи у їх відсутності не надали.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Розірвано кредитний договір, укладений 31.08.2007р. за № 2203\07\КИ-310 між ОСОБА_2 Іриною Петрівною та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Кримського регіонального правління „ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Розірвано договір поруки за №1, укладений 31.08.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Кримського регіонального управління „ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 та ОСОБА_2 Іриною Петрівною.

Позовну заяву ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кредитну заборгованість у розмірі - 40.204.338 грн. 86 коп., проценти за користування кредитом - 4.127.645 грн. 34 коп., а усього - 44.331.984 грн. 20 коп.

Стягнуто з ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у розмірі 1300 грн., по 650 грн. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у розмірі 605 грн.

В решті частини позову ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.

Не погодившись з висновком суду ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити. Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розірванні договорів, стягнути на користь банку з боржника та всіх поручителів залишок за кредитом, відсотки за користування кредитом та пеню 195419грн. 66коп. за прострочку виконання грошового зобов’язання. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального права. Вважає що суд не правильно застосував п.2 ч.1 ст. 617 ЦК України і необґрунтовано визнав світову фінансову кризу за форс-мажорну обставину і не обґрунтовано відмовив у стягненні пені за несвоєчасне повернення кредиту. По справі не доведено причинного зв’язку між світовою кризою та фінансовим становищем відповідачки. Розірвання кредитного договору за вимогою боржника суперечить правилам ст. 612,623 ЦК України. Обґрунтовуючи розірвання договору поруки з ОСОБА_2, суд помилково дійшов висновку про суттєві зміни умов договору, на які він не давав згоди. Висновок суду про те, що ОСОБА_2 є чоловіком боржниці, їх майно перебуває у заставі, тому він незалежно від договору поруки відповідатиме за невиконання відповідачкою кредитних зобов’язань, не ґрунтується на законі.

В частині відмови у стягненні пені за невиконання п.5.9 Договору апелянт погодився з рішенням суду.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу невиконання умов кредитного договору, укладеного між фізичною особою та кредитною установою. Сторони не заперечують, що починаючи з 2009р. відповідачка затримувала, а потім припинила внесення щомісячних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість за поверненням суми кредиту та відсотках за користування кредитом.

Сума кредиту за договором визначена у доларах США. Згідно ст.533 ЦК України зобов’язання в Україні має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом. На підставі цих положень закону суд першої інстанції при розгляді справи правильно виходив з еквіваленту долара в України на час розгляду спору. Враховуючи, що курс долара США на момент ухвалення рішення зменшився у порівнянні з курсом на час звернення банку з позовом до суду, первісна сума позову була скорегована позивачем. За його власним розрахунком (арк.. 128-131) заборгованість за кредитом складала 40204338,86грн., по відсотках за користування кредитом – 4127645,34грн. Зазначені суми обґрунтовано були стягнуті судом на підставі ст.526,527 ЦК України та умов договору. За таких обставин колегія не може прийняти зауважень представника банку в засіданні апеляційного суду в частині збільшення цих сум, як таких, що виходять за межі остаточно заявлених вимог та суперечать ст.533 ЦК України.

Відмовляючи у стягненні неустойки за невиконання грошового зобов’язання, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання обов’язків за договором виникло не з вини боржника, а внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх обставин, які не залежать від воли боржника, тому є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов’язання. Колегія погоджується з таким висновком і не може погодитися з доводом апеляційної скарги про необґрунтоване застосування судом першої інстанції ст. 617 ЦК України, виходячи з наступного.

За цією нормою особа, яка порушила зобов’язання, звільнюється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Крім традиційних термінів «випадок» або «непереборна сила» у сучасній міжнародній комерційній практиці застосовується термін перешкода поза контролем. При цьому сторона повинна довести, що вона не могла очікувати цих перешкод під час укладання договору або уникнути або подолати таки перешкоди чи їх негативні наслідки. У розумінні ст. 263 ЦК України непереборна сила – це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, дещо таке, що виходить за рамки буденності. Її критеріями є масштабність, непередбаченість, об’єктивність. Саме таким критеріям відповідає світова фінансова криза. Її наявність та глобальність загально визнана міжнародною спільнотою й не потребує додаткового доказу. Вплив світової кризи на економіку держави та фінансове становище підприємств на території України також визнана Урядом України та підтверджена прийняттям пакету антикризового законодавства, в тому числі і законів, спрямованих на підтримку банківської системи. Представник позивача також підтвердив, що з початком кризи погіршився фінансовий стан банку.

Довід апелянта про недоведеність впливу економічної кризи на фінансовий стан і платоспроможність відповідачки суперечить фактичним обставинам. За умовами договору кредит наданий ОСОБА_1, як фізичній особі, на споживчі цілі. Проте його сума не відповідає практиці кредитування населення на побутові потреби, оскільки значно перевищує фінансові можливості пересічного громадянина. Представник банку пояснив, що перевіряючи кредитну історію позичальника, банк дійшов висновку про кредитоспроможність ОСОБА_1, враховуючи, що її чоловік є відомим підприємцем. Сама відповідачка була засновником підприємств, які виступили поручителями за кредитним договором. Коментуючи зміст п.5.9 Договору, представник банку пояснив, що ОСОБА_1, як засновник та особа впливова на діяльність фірм-поручителів, має забезпечити розміщення своїх рахунків у банку позивача. Представником ОСОБА_2 також надані додаткові документи, про фінансовий стан інших підприємств, засновником яких є відповідачка: ВАТ «Таурус» та ВАТ «Золотий вік», з яких вбачається, що у 2009р. підприємства спрацювали збиточно. За поясненням представника відповідачки сума кредиту була витрачена на придбання акцій металургійного заводу, які знецінилися в умовах кризи.

Таки обставини підтверджують, що кредитоздатність ОСОБА_1 була прямо пов’язана з бізнесом сім’ї. Тому колегія не може погодитися з доводом апелянта про те, що між кризою та об’єктивною спроможністю боржника виконувати зобов’язання по договору немає причинного зв’язку.

Всі зазначені обставини свідчать про те, що світова фінансова криза негативно вплинула на фінансовий стан обох сторін по договору. Банк захистив свої інтереси шляхом підвищення відсоткової ставки за додатковими угодами. Всі зазначені обставини у сукупності призвели до неспроможності позичальника своєчасно і в повному обсязі здійснювати поступове повернення кредиту.

У загальновідомому розумінні світова фінансова криза є об’єктивною, незалежною від волі позичальника обставиною, яка захоплює всі галузі економіки, тобто є непереборною, такою, що знаходиться поза контролем і не дозволяє уникнути її наслідків. Її масштаби виходять за межі звичайного фінансового ризику, тому є надзвичайними, яких нерозумно було очікувати під час укладання договору. За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував ст.617 ЦК України і обґрунтовано відмовив у стягненні неустойки(пені) за прострочку виконання зобов’язання.

Вирішуючи питання про розірвання кредитного договору та договору поруки, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги не суперечать закону. Колегія також погоджується з цим висновком.


Із зустрічних позовних заяв відповідачів вбачається, що розірвання договорів мотивовані як фінансовою неспроможністю продовжувати виконання договору в умовах кризи, так і суттєвою зміною умов договору.

За правилами ст. 616,625 ЦК України неможливість виконання боржником грошового зобов’язання внаслідок фінансової неспроможності не звільняє його від виконання зобов’язання, тому не є підставою для припинення договору.

Разом з тим, статтею 652 ЦК України передбачені підстави для розірвання або зміни договору у зв’язку з істотною зміною обставин. Згідно цієї норми у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу сторони за рішенням суду за наявності умов, передбачених у ч.2 даної статті., якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що вимагаючи дострокового стягнення суми кредиту в умовах фінансової кризи та підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, яка не була передбачена умовами договору при його укладанні, банк фактично змінює зміст договору щодо прав та обов’язків сторін та його строку дії. Право на дострокове стягнення суми кредиту передбачено умовами договору, але воно тягне за собою таку суттєву зміну прав та обов’язків сторін, що втрачається сенс договору.

За змістом ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа надає грошові кошти позичальнику, який зобов’язаний поступово повернути суму кредиту разом з процентами за користування кредитом в порядку і строк обумовлений договором. Тому умови щодо суми кредиту процентів за його користування, порядок внесення періодичних платежів та кінцевий строк повернення кредиту є суттєвими і складають зміст договору. Решта умов є санкціями за неналежне виконання (невиконання) договору. При достроковому стягненні всій суми кредиту та відсотків за судовим рішенням, договір є фактично вичерпаним, кредитні правовідносини припиняються і переходять у площину виконання судового рішення, а у боржника виникає нове зобов’язання з виконання судового рішення.

Представник банку пояснив, що сторони не досягли згоди щодо реструктуризації боргу, або погашення кредиту шляхом реалізації заставного майна. Кінцевий строк повернення кредиту за договором 30.08.2022р. Позивач в суді наполягав на стягненні всій суми кредиту. За таких умов продовження правовідносин по договору неможливе.

Таки ж обставини є підставою для розірвання договору поруки. Згідно ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, в наслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При укладанні договору поручитель розраховував на забезпечення поступового повернення кредиту протягом 15 років. Дострокове стягнення всій суми кредиту суттєво збільшує розмір його відповідальності.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано розірвав кредитний договір та договір поруки на підставі ст.652 ЦК України.

Відповідальність за порушення грошового зобов’язання щодо виконання судового рішення передбачена ст.623-625 ЦК України, тому права банку, як кредитора, після ухвалення рішення також захищені законом і довід про те, що розірванням кредитного договору порушує інтереси банку є необґрунтованим.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303,304 ст.ст.308, 314, 316, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді: три підписи
З оригіналом згідно. Суддя:
Ухвала набрала законної сили 26 січня 2010 року. Суддя:
h6
+38 (044) 209-50-69
+38 (067) 239-93-88
E-maillaw@kasyanenko.com.ua
Адресул. Владимирская, 40/2

 

malicious adware removal